Ухвала

від 25.08.2016 по справі 820/2521/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м. Київ К/800/37854/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод» до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Акціонерне товариства закритого типу «Борівський молокозавод» (далі - позивач, АТЗТ «Борівський молокозавод») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ) від 09.10.2014 року № 0000032220, № 0000042220 та від 18.12.2014 року № 0000062220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення даних позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 06.09.12 року у справі № 5023/1742/11 позивача було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, а тому у відповідача були відсутні правові підстави призначати та проводити перевірку 28.08.2014 року підприємства, що визнане банкрутом, і розраховувати пеню по зобов'язанням, що вважаються погашеними станом на 26.07.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року та ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому до нього правомірно застосовано штрафні санкції визначенні оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи 29.12.1998 року та з 14.09.2012 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 06.09.2012 року за справою №5023/1742/11 (а.с.94-96). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців АТЗТ «Борівський молокозавод» здійснює такі види діяльності: 15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.33.0 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; 52.27.1 роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Між акціонерним товариством «Елекстер» та АТЗТ «Борівський молокозавод» 25.09.2009 року укладено Договір №090908, відповідно до умов якого продавець (Акціонерне товариство «Елекстер») продає, а покупець (АТЗТ «Борівський молокозавод») купує визначене договором обладнання, в кількості, за ціною та найменуванням, відповідно до додатку 1 договору (а.с.109-117). Відповідно до п.2 договору №090908 загальна вартість товару складає 336 869,76 ЄВРО 76 ЄВРО центів. Відповідно до пункту 10.7 Договору № 090908, право власності переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару за товарно-транспортною накладною. Відповідно до п. 10.7 Договору №090908 Обладнання є рухомим майном та перебуває в заставі виключно у АТ «Елекстер» до моменту виконання повної оплати АТЗТ «Борівський молокозавод» вартості обладнання. Платіжним дорученням № 1 від 12.10.2009 року АТЗТ «Борівський молокозавод» здійснило передплату за обладнання АТ «Елекстер» на суму 60 000,00 Євро (а.с.119-120). На виконання умов зазначеного договору, 03.12.2009 року АТ «Елекстер» передало обладнання АТЗТ «Борівський молокозавод», що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0080 від 03.12.2009 року (а.с. 118).

Господарським судом Харківської області 17.03.2011 року за заявою АТЗТ «Борівський молокозавод» порушено провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство АТЗТ «Борівський молокозавод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.09.2012 року у справі № 5023/1742/11 визнано АТЗТ «Борівський молокозавод» (код 23007186) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с 87-89).

У серпні 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт № 765/2220/23007186 від 28.08.2014 року.

У акті зазначено про те, що АТЗТ «Борівський молокозавод» не виконало свої зобов'язання зі сплати повної вартості обладнання, тому сторонами було вирішено повернути спірне обладнання у власність АТ «Елекстер», а суму в розмірі 60000,00 Євро, залишається власністю АТ «Елекстер», сумою відшкодування майнової та моральної шкоди. Таким чином між сторонами договору укладено мирову угоду від 06.05.2011, за якою підприємство зобов'язане в строк до 31.05.2011 року повернути на адресу нерезидента АТ «Елекстер» обладнання за власний рахунок. Реекспорт обладнання проведено згідно з митною декларацією, що підтверджено інформацією Харківської митниці Міндоходів. Як свідчать матеріали перевірки, на дату складання акту не встановлено факт повернення нерезидентом АТ «Елекстер» на адресу АТЗТ «Борівський молокозавод» грошових коштів в сумі 60000,0 євро.

У висновках вказаного акту, відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пов'язані з перевищенням 180 днів з моменту здійснення авансового платежу, оскільки прострочення становить 1571 день, та вимог ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки підприємство не подало до відповідача, при наявності валютних цінностей за межами України, Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходься за її межами.

На підставі зазначених висновків, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0000032220 на суму 632 328,00 гривень за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності; від 09.10.2014 року № 0000042220 на суму 2040,00 гривень за платежем : штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства; від 18.12.2014 року № 0000062220 на суму 4201,68 гривень за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, у зв'язку із невиконанням позивачем умов договору № 090908 від 25.09.2009 року, відповідач у серпні 2014 року дійшов висновку про порушення АТЗТ «Борівський молокозавод» вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пов'язані з перевищенням 180 днів з моменту здійснення авансового платежу, оскільки прострочення становить 1571, та вимог ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В той же час, відповідачем не враховано, що постановою Господарського суду Харківської області від 06.09.2012 року у справі № 5023/1742/11 визнано АТЗТ «Борівський молокозавод» (код 23007186) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с 87-89) яка тривала і станом на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно з визначенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведеного у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутством, далі - Закон України № 2343-XII), це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, виходячи із системного аналізу визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов'язання, термін виконання яких (за визначенням ч. 2 ст. 251 ЦК України, термін - певний момент у часі) настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов'язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України № 2343-XI мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України №2343-XII конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Конкурсними кредиторами згідно ст. 1 Закону України №2343-XII є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України №2343-XII, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк виконання господарських зобов'язань за договором від 25.09.2009 року № 090908 настав до ухвалення вищевказаної постанови Господарського суду Харківської області від 06.09.2012 року у справі № 5023/1742/11.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що визначення контролюючим органом позивачу штрафів оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за порушення граничних термінів сплати грошових зобов'язань та не подання податкової звітності у періоди, що настали до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є протиправним.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 820/2521/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна