Рішення

від 11.06.2015 по справі 910/10913/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 910/10913/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ"

до Приватного підприємства "ФЕРОЛЮКС"

про стягнення заборгованості в сумі 69 320 грн. 88 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Фомін М.В., довіреність б/н від 08.04.2015р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 11 червня 2015 року, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" (далі - ТзОВ "ПРОІНВЕСТКОМ", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ФЕРОЛЮКС" (далі - ПП "ФЕРОЛЮКС", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 69 320 грн. 88 коп., з яких: основний борг - 49 056 грн., 3% річних - 2 420 грн. 99 коп., втрати від інфляції - 17 843 грн. 89 коп..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. №910/10913/15 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" до Приватного підприємства "ФЕРОЛЮКС" про стягнення заборгованості в сумі 69 320 грн. 88 коп. направлено за підсудністю до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 13 травня 2015 року позовну заяву №15/04-09/1 від 09.04.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/10913/15, розгляд якої призначено на 28 травня 2015 року.

28 травня 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, а також письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (а.с. 95-110).

Ухвалою суду від 28 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2015 року.

02 червня 2015 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема просить суд провести судове засідання призначене на 11 червня 2015 року у режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції господарському суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в (а.с. 116-117).

03 червня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов оригінал вищезазначеного клопотання (а.с. 120).

Ухвалою суду від 03 червня 2015 року клопотання представника позивача задоволено та доручено проведення відеоконференції господарському суду м. Києва.

10 червня 2015 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкликання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 11 червня 2015 року (а.с. 126).

11 червня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов оригінал вищезазначеного клопотання (а.с. 127).

Судом задоволено клопотання про відкликання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 11 червня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11 червня 2015 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

У судове засідання 11 червня 2015 року представник відповідача не з'явився, який належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3301306627814 (а.с. 124). Крім того, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "ФЕРОЛЮКС" (далі - Покупець) було укладено договір поставки 1 (далі - Договір) (а.с. 12- 13).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін у власність Покупцеві визначену Договором продукцію (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти даний товар і вчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Перелік товарів, що поставляються, і ціни на них вказується в прайс-листі, що додається до даного Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 3.2. Договору невід'ємною умовою поставки товару є заявка Покупця.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 7(семи) календарних днів з моменту одержання заявки Покупця.

Зобов'язання по поставці товару Постачальником вважаються виконані з моменту фактичної передачі товару (пункт 3.6. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, зазначеною згідно рахунку-фактури.

Ціна Договору становить загальну суму вартості поставленого товару за весь період дії даного Договору згідно з накладними, по яких поставляється товар (пункт 5.4. Договору).

Згідно п. 6.2. Договору Покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості кожної замовленої партії товару на умовах передплати на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження.

Датою оплати вважається дата отримання коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 6.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача. Їхні підписи скріплені відтисками печаток.

Судом встановлено, що позивач на виконання взятих на себе за Договором зобов'язань на підставі видаткових накладних: №РН-0000004 від 19.07.2013р., №РН-0000005 від 19.07.2013р., №РН-0000006 від 18.07.2013р., №РН-0000007 від 18.07.2013р., №РН-0000008 від 18.07.2013р., №РН-0000009 від 25.07.2013р., №РН-0000010 від 25.07.2013р., №РН-0000011 від 25.07.2013р., №РН-0000012 від 25.07.2013р., №РН-0000013 від 25.07.2013р., №РН-0000014 від 25.07.2013р., №РН-0000015 від 25.07.2013р., №РН-0000016 від 25.07.2013р., №РН-00000017 від 25.07.2013р., №РН-0000018 від 25.07.2013р., №РН-0000019 від 31.07.2013р., №РН-0000021 від 22.08.2013р., №РН-0000022 від 22.08.2013р., №РН-0000023 від 22.08.2013р., №РН-0000024 від 22.08.2013р., №РН-0000025 від 22.08.2013р., №РН-0000026 від 22.08.2013р., №РН-0000027 від 22.08.2013р., №РН-0000028 від 30.08.2013р., №РН-0000029 від 30.08.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 84 056 грн. (а.с.14-42).

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача. Їхні підписи скріплені відтисками печаток.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 35 000 грн. (а.с.53).

Таким чином відповідач не розрахувався за поставлений товар в сумі 49 056 грн. (а.с.53).

07 листопада 2014 року позивач на адресу відповідача направив претензію від 05.11.2014р. про погашення заборгованості в сумі 49 056 грн. (а.с. 105-109). Відповідач отримав претензію 24 листопада 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 54).

Однак вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу в розмірі 49 056 грн..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 49 056 грн. основного боргу за поставлення товару є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 420 грн. 99 коп. - 3% річних, 17 843 грн. 89 коп. - інфляційних витрат.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок індексу інфляції за період прострочення, встановив, що розмір останнього становить 17 849 грн. 22 коп., при заявленому - 17 843 грн. 89 коп..

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму індексу інфляції розраховану позивачем у розмірі 17 843 грн. 89 коп..

Суд перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочення встановив, що розмір останніх становить 2 420 грн. 99 коп., а відтак підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "ПРОІНВЕСТКОМ" до ПП "ФЕРОЛЮКС" про стягнення заборгованості в сумі 69 320 грн. 88 коп., з яких 49 056 грн. - основного боргу, 2 420 грн. 99 коп. - 3% річних, 17 843 грн. 89 коп. - інфляційних витрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову в сумі 1827 грн..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ФЕРОЛЮКС" (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, б.1, кв.55, код ЄДРПОУ 36597931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 3, оф. 1; 02660, м. Київ, пр. Магніторський, 3, код ЄДРПОУ 35482021) заборгованість в сумі 49 056 (сорок дев'ять тисяч п'ятдесят шість) грн., 3% річних в сумі 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 99 коп., втрати від інфляції в сумі 17 843 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 89 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірників:

1- до справи;

2-3- позивачу рекомендованим (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 3, оф. 1; 02660, м. Київ, пр. Магніторський, 3);

4-- відповідачу рекомендованим (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, б.1, кв.55).