Рішення

від 09.06.2015 по справі 922/2825/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 922/2825/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ НВФ "Техпроект", м. Дергачі до 1) ПАТ «Укргазвидобування», м. Київ, 2) ТОВ «Карпатигаз», м. Київ, 3) Дергачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, м. Дергачі Харківської області про визнання недійсною угоди та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Макаренко О.М. за дов.

1-го відповідача - Грищенко А.А. за дов.

2-го відповідача - Балабанов Г.Л. за дов.

3-го відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ НВФ «Техпроект» про визнання недійсною додаткової угоди № 8 від 20.02.2014 року до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність за № 493 від 24.03.2004 року, підписаної між ТОВ НВФ «Техпроект» Позивач, ПАТ «Укргазвидобування» Відповідач 1, ТОВ «Карпатигаз» Відповідач 2 та про зобов'язання Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області здійснити додаткове взяття на облік ТОВ НВФ «Техпроект» Позивача в якості управителя майна.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник 3-го відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся з клопотанням до суду про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях 20.05.2015 року та 03.06.2015 року були оголошені перерви.

20.05.2015 року відповідач подав клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, а в частині вимог до 3-го відповідача - припинити провадження у справі через непідсудність даних вимог господарському суду.

Згідно ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суд зазначає, що вимога до відповідача-3 про зобов'язання вчинити дії, не може бути заявлена та виконана без вимоги до відповідачів 1 та 2 про визнання недійсною угоди. Крім того, ця вимога поєднана спільною підставою виникнення з іншою: незаконністю підписання спірної угоди та як наслідок - незаконністю зняття відповідачем-3 з обліку підприємства позивача як оператора спільної діяльності.

За таких обставин, враховуючи спільну підставу виникнення позовних вимог, існують усі підстави для розгляду їх в одному провадженні, за місцезнаходженням одного з відповідачів , а саме: Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

З урахуванням викладеного в клопотанні щодо передачі справи за підсудністю слід відмовити.

Щодо припинення провадження у справі в частині вимог до 3-го відповідача, то суд зазначає наступне:

Вимога до Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області полягає у зобов'язанні виконати додаткове взяття на облік позивача в якості управителя майна, учасника договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004р. як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Взяття на облік платників податку здійснюється згідно до «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588. Даний Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах. Згідно п. 1.2. Порядку, ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 3.5 цього Порядку, на обліку в контролюючих органах перебувають зокрема договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом України.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік як платника податків відповідного управителя майна або уповноваженої особи. Взяття на облік угоди про розподіл продукції здійснюється шляхом додаткового взяття на облік як платника податків відповідного інвестора. (для угоди за участю одного інвестора) або оператора (для багатосторонньої угоди).

Згідно ст. 64 ПК України, п. 64.6 на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

Таким чином, взяття на облік підприємства в якості управителя відповідача-3 є його обліковою функцією, не ґрунтується на виконанні його управлінських функцій, не пов'язане зі здійсненням владних повноважень стосовно позивача, не створює або не припиняє майнових прав та обов'язків позивача, та не є рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача-3 стосовно позивача. Більше того, згідно ст. 64 ПК України, взяття на облік договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб є обов'язком контролюючого органу.

Крім того, статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Серед даної категорії справ не існує такої, як визначена в даному позові: зобов'язання вчинити дії з постановки на податковий облік. Отже, заявлена у даному позові вимога не підсудна адміністративному суду.

Такої ж думки притримується Вищий господарський суд України, який у власних рекомендаціях президії 27.06.2007р. № 04-5/120 в п. 5.2. роз'яснив наступне:

Поняття ''суб'єкт владних повноважень" визначено статтею З КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває ''при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом. Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Така позиція висловлена також в Інформаційному листі Верховного суду України 26.12.2005р. N3.2.-2005.

Враховуючи вищевикладене правових підстав для припинення провадження у справі щодо позовних вимог до 3-го відповідача не вбачається, а тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно з п. 4.3. Договору № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р., введення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює Сторона - 1 (далі також - Оператор). При цьому Оператор діє в межах, обумовлених даним Договором, Програмами спільної діяльності та рішенням Комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ Учасників Договору на підставі довіреності, що видається Стороною - 2.

20.02.2014 року між ТОВ НВФ «Техпроект», ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Карпатигаз» було укладено додаткову угоду № 8 до договору за № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 року.

Згідно з пунктом 7 зазначеної додаткової угоди, було змінено п. 4.3. договору та викладено його в новій редакції. «Ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює Сторона - 3 (далі також - Оператор) відповідач - 2. При цьому Оператор діє в межах, обумовлених цим Договором, Програмами спільної діяльності та рішеннями Комітету управління. Цим Договором Сторона - 1 (позивач) та Сторона - 2 (відповідач - 1) надають Стороні - 3 (відповідач - 2) повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами, організаціями в України і поза її межами незалежно від форми власності, фізичними особами, в тому числі (але не виключно) у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності за цим Договором, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього Договору без надання Стороною - 1 (позивач) та Стороною - 2 (відповідач - 1) відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в тому числі вчиняти дії передбачені пунктом 4.9.13 цього Договору».

Пунктом 21 оскаржуваної додаткової угоди було змінено п. 7.1. договору. «Внесок Сторін у спільну діяльність, а також створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю Сторін з наступним визначенням часток: Сторона-1 (позивач) - 40%; Сторона-2 (відповідач - 1) - 50%; Сторона-3 (відповідач - 2) 10%».

Тобто підписанням 20.02.2014 року додаткової угоди № 8 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність за № 493 від 24.03.2004 року, функції оператора було передано відповідачу - 2, разом з часткою в 10%, на яку зменшено частку позивача.

На думку позивача, додаткова угода № 8 від 20.02.2014 року підписана з боку останнього директором, який не мав достатніх повноважень на підписання зазначеної додаткової угоди, а підписавши її, реалізував виключну компетенцію загальних зборів учасників позивача, чим порушив чинне законодавство, а також корпоративні права учасників позивача на управління товариством.

Ретельно дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх позицій у справі та надавши відповідну правову оцінку обставинам, на які посилаються сторони, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ НВФ «Техпроект», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Тобто спільна діяльність не має статусу юридичної особи, а відповідно до статті 1 Господарсько-процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду є у підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних). В зв'язку з тим, що спільна діяльність не є юридичною особою заява подається уповноваженою юридичною особою, яка діє від імені та в інтересах спільної діяльності.

Пунктом 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення спільних справ та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 4 статуту ТОВ НВФ «Техпроект» товариство має право укладати договори про спільну діяльність та здійснювати спільну діяльність за договорами про спільну діяльність.

Статутом ТОВ НВФ «Техпроект» не встановлено обмежень для виконавчого органу щодо підписання договорів про спільну діяльність або додаткових угод до них, не віднесено до компетенції загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Техпроект» погодження чи затвердження договорів про спільну діяльність (додаткових угод до них).

Товариство має право від свого імені укладати правочини, що не суперечать законодавству України, набувати майнових і особистих прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в судах та господарських судах. (п. 3.2 ст. 3 Статуту ТОВ НВФ «Техпроект»)

Виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю, є Директор. Директором може бути також особа, яка не є Учасником товариства.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Директор має право без довіреності представляє товариство у відносинах з установами, товариствами, підприємствами, організаціями, органами державної влади в України та за її межами, має право першого підпису на банківських документах, веде переговори від імені товариства, укладає договори, угоди, контракти в межах компетенції та в порядку, визначеному Статутом ТОВ НВФ «Техпроект» і виконує інші дії визначені Статутом. (п. 8.10 ст. 8 Статуту ТОВ НВФ «Техпроект»).

Згідно з абзацом 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року за № 1576, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених Законом України «Про господарські товариства» та установчими документами (абзац 4 ст. 62 ЗУ «Про господарські товариства»)

В матеріалах справи є сам договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність за № 493 від 24.03.2004 року та всі зміни до договору, які відображені в додаткових угодах №№ 1-9.

Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність за № 493 від 24.03.2004 року та всі додаткові угоди до нього підписані керівництвом позивача на підставі статуту ТОВ НВФ «Техпроект». Жодного рішення Загальних зборів учасників про надання дозволу на підписання договору спільної інвестиційної та виробничої діяльності за № 493 від 24.03.2004 року та додаткових угод до нього позивач не надав.

Отже, твердження позивача про те, що підписання оскаржуваної додаткової угоди відноситься до виключної компетенції Загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Техпроект» є помилковим.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підписавши додаткову угоду № 8 від 20.02.2014 року, директор ТОВ НВФ «Техпроект» жодним чином не змінив основних напрямків діяльності ТОВ НВФ «Техпроект», як це вважає позивач.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем - 2 долучені Протоколи засідань Комітету управління спільною діяльністю за №№ 47, 50, 52. Зазначені протоколи були підписані двома представниками ТОВ НВФ «Техпроект», директором та учасником ТОВ НВФ «Техпроект». Відомості про учасника, який підписував протоколи, є в статуті ТОВ НВФ «Техпроект».

Протоколом засідання Комітету управління спільною діяльністю № 47 від 28.02.2014 року за підписами представників ТОВ НВФ «Техпроект», які голосували одноголосно «за» підтверджені права та обов'язки ТОВ «Карпатигаз» відповідача - 2, як оператора спільної діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Позивачем не доведено, що на відповідача - 2 не покладено жодних обов'язків з інвестування у спільну діяльність будь-яких коштів або майна чи майнових прав, що відповідало б праву сторони договору № 493 на отримання прибутку в розмірі 10 % від спільної діяльності та спростовується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Пунктом 5 додаткової угоди № 8 від 20.02.2014 року встановлено, вкладами Сторони - 1 та Сторони - 3 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно Програми спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. ТОВ «Карпатигаз» згідно з умовами п. 5 додаткової угоди повинно внести свій вклад до 31.12.2015 року.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області (відповідача - 3) по здійсненню додаткового взяття на облік позивача ТОВ НВФ «Техпроект» в якості управителя майна, учасника договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004р. як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджетів під час виконання договору або угоди.

Згідно із ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1135 ЦК України встановлено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року за № 1588 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), а саме п. 3.5, на обліку в контролюючих органах перебувають угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у підпункті 153.13.10 пункту 153.13 статті 153 розділу ІІІ або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами) визначеними Податковим кодексом України. Взяття на облік такої угоди або договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік, як платника податків відповідного інвестора (оператора), управителя майна або уповноваженої особи.

В пункті 1.7. Порядку обліку платників податків і зборів зазначено, що уповноважена особа - учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору (контракту) про спільну діяльність.

Підставою для взяття на облік договору про спільну діяльність є отримання від уповноваженої особи документів, визначених пунктом 4.6 розділу ІV Порядку (абзац перший пункту 3.5.2 Порядку обліку платників податків і зборів).

Відповідно до абзацу 2 пункту 10.5 Порядку обліку платників податків і зборів, якщо згідно з законодавством та умовами договору про спільну діяльність сторонами договору новою уповноваженою особою призначається учасник договору, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби іншому, ніж попередня уповноважена особа, то проводиться зміна місця обліку такого договору протягом місяця після отримання документів про зміну уповноваженої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, після підписання ТОВ НВФ «Техпроект» (позивачем) оскаржуваної додаткової угоди № 8 від 20.02.2014 року відбулася зміна оператора спільної діяльності. Новою уповноваженою особою було визначено ТОВ «Карпатигаз» (відповідач - 2).

Як зазначено в позовній заяві позивача, не заперечується відповідачем - 1 та відповідачем - 2 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було здійснено додаткову постановку на облік відповідача - 2 на підставі додаткової угоди № 8 від 20.02.2014 року.

Враховуюче те, що оператором спільної діяльності (уповноваженою особою) є ТОВ «Карпатигаз» (відповідач - 2), вимога про додаткове взяття на облік ТОВ НВФ «Техпроект» (позивача) Дергачівською Об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області є незаконною.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати залишаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,12,15,22,33,34,43,49,58,75,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/2825/15