Ухвала

від 04.06.2015 по справі 814/3839/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3839/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Сервіс Миколаїв" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат-Сервіс-Миколаїв» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001452202 від 02.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а також висновок податкової про нікчемність господарських операцій в яких стороною є контрагент позивача ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» є безпідставним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001452202 від 02.08.2013 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Клімат-Сервіс-Миколаїв" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

На підставі направлення від 08.07.2013 року №490/22-200 співробітниками податкової у період з 08.07.2013 р. по 12.07.2013 р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Клімат-Сервіс-Миколаїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язання, доходів, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 року.

19 липня 2013 року за наслідками перевірки було складено акт №1565/22-200/36143517, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

02 серпня 2013 року на підставі даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001452202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 182964 грн., в т.ч. за основним платежем 121976 грн., за штрафними санкціями 60988 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Предметом розгляду у справі є повідомлення-рішення №0001452202 від 02.08.2013 року, яке виставлено у зв'язку з вчиненням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції, були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що мав взаємовідносини з ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» в квітні, травні, червні 2012 року. Вказаний контрагент постачав Позивачу ТМЦ.

В свою чергу контрагентами ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій» є ПП «Пояс Оріона», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Буланжері Трейд», які на думку податкового органу є «фіктивними», лише тому, що вказані підприємства «відсутні» за юридичною адресою, а також те, що контрагенти цих підприємств, також відсутні за юридичною адресою.

Так, виходячи з аналізу вищевказаних норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В даному випадку, по господарським операціям позивача з ТОВ «Виробничо- технічна база «Аграрій», були в наявності всі умови, визначені статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України, та необхідні для надання позивачеві права на формування податкового кредиту (наявність податкових накладних, наявність факту реального придбання товару в межах господарської діяльності позивача, здійснення оплати позивачем придбаного товару).

Окрім цього, під час розгляду справи позивачем було доведено реальність правочину, а саме: ТМЦ (вентилятори, сальники, компресора, трубки, катушки, клапани, двигуни, кондиціонери та інше) було використане в господарській діяльності Позивача, а саме: відповідно до Договорів від 223.05.2012 р. №133-КА, №134-КА, №135-КА про закупівлю послуг за державні кошти, позивачем були надані послуги ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», такі як: заміна повітропроводів; заміна вентиляційних грат; монтаж кондиціонера; заміна клапанів, двигунів, катушок, компресорів, фреону та багато іншого, а також були здійсненні профілактичні дії (а.с.102, 109, 118).

Вказані роботи підтверджуються Актами приймання-передачі послуг з Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», вказані роботи проводились по об'єктам державного підприємства на території Миколаївської та Херсонської області.

Також, деякі ТМЦ (вентилятори) були поставлені на ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект», що підтверджується видатковими накладними (а.с.132).

Щодо транспортних послуг, які були надані позивачу ТОВ «Виробничо- технічна база «Аграрій», то реальність їх здійснення підтверджується наступним:

Між ПП «Електроград» та ТОВ «Клімат-Сервіс-Миколаїв» був укладений договір поставки № ОФО Ю89 від 28.07.2011р. про поставку коробів У-1098 та У-1105. Вказані короба були в подальшому реалізовані ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект», що підтверджується Договором №3 від 17.02.2012р., укладеним між Позивачем та ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект» та видатковими накладними.

Транспортування вказаних коробів з м. Кривий Ріг до м. Миколаєва здійснювало ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій». На реальність даних послуг вказує також Довідка №14-23/68 від 28.05.2013р. складена Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області, яка підтвердила, що позивачем були поставлені ТМЦ ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект».

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами можуть бути прийняті в якості належних доказів, саме як первинні документи на підтвердження товарності цих операцій.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та первинні бухгалтерські документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів, посилання відповідача на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин