Ухвала

від 28.05.2015 по справі 813/2120/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/55461/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року

у справі № 813/2120/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» (далі - ТОВ «Шольц Утилізатор АГ»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002922300/26159 від 18 жовтня 2011 року, № 0002992300/26157 від 18 жовтня 2011 року, № 0002932300/26158 від 18 жовтня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Шольц Утилізатор АГ» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Шольц Утилізатор АГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 березня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 11 березня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2299/244/23-118/36992710 від 08 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002922300/26159 від 18 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29 701 294,00 грн. (24 744 995,00 грн. - основний платіж, 4 956 299,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0002992300/26157 від 18 жовтня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 1 200,00 грн., за червень 2011 року в розмірі 43 822,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002932300/26158 від 18 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405 023,00 грн. (367 304,00 грн. - основний платіж, 37 719,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з безпідставним невідображенням у складі валового доходу за перший квартал 2011 року вартості реалізованого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 товару (ламп розжарювання), а також неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (металобрухту, алюмінію в чушках, ламп розжарювання, списаного обладнання) та завантажувально-розвантажувальних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецопт», Приватного підприємства «Спецторг», Приватного підприємства «Орієнс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Драмторг».

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у зазначених суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також їх неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на недоліки складених за результатами проведених операцій первинних документів (незазначення в актах приймання інформації про походження металобрухту та у видаткових накладних реквізитів особи, що отримувала товар), а також надання позивачем товарно-транспортних накладних не на весь відвантажений товар.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання ТОВ «Шольц Утилізатор АГ» металобрухту, алюмінію в чушках, ламп розжарювання, списаного обладнання (в подальшому переведеного позивачем у металобрухт) та завантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ «Укрспецопт», ПП «Спецторг», ПП «Орієнс», ТОВ «Драмторг» підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийняття брухту та відходів чорних і кольорових металів, актами надання послуг, звітами про виконані роботи, платіжними дорученнями, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, податковими накладними, доказами подальшої реалізації придбаних у постачальників товарів третім особам.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, на що на обґрунтування своєї позиції посилається податковий орган, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Первинні документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте дають змогу, як у наведеному випадку, ідентифікувати постачальників, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Доводи відповідача про безтоварний характер проведених операцій з підстав ненадання товариством транспортної документації на весь відвантажений товар колегія суддів також відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товарно-матеріальних цінностей та їх використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

За наведених обставин, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області правових підстав для виключення з податкового обліку сформованих позивачем за здійсненими із ТОВ «Укрспецопт», ПП «Спецторг», ПП «Орієнс», ТОВ «Драмторг» господарськими операціями даних слід визнати правильним.

Що стосується твердження контролюючого органу про невідображення товариством у складі валового доходу за перший квартал 2011 року вартості реалізованого ФОП ОСОБА_3 товару, то судами з'ясовано що вказана помилка позивачем виправлена шляхом відображення відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за другий квартал 2011 року відповідно до вимог пункту 50.1 статті 50 ПК України, що виключає підстави для збільшення ТОВ «Шольц Утилізатор АГ» суми грошового зобов'язання за вказаним епізодом.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.