Ухвала

від 28.05.2015 по справі 2а-6562/09/7/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/9991/50921/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року

у справі № 2а-6562/09/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірське кар'єроуправління»

до Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірське кар'єроуправління» (далі - ТОВ «Білогірське кар'єроуправління»; позивач) до Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Білогірському районі Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 07 травня 2009 року та № 0000762301/0 від 07 травня 2009 року, а також податкове повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 07 травня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 189 696,00 грн. за основним платежем та 94 863,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1480/23-02/03379655 від 28 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 07 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 117 290,80 грн. (15 659,00 грн. - основний платіж, 101 631,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 07 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 287 434,00 грн. (191 534,00 грн. - основний платіж, 95 900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 07 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 8 562,04 грн. (6 612,19 грн. - основний платіж, 1 949,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 1.3, 1.28 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу вартості запасів, переданих як внесок до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Некрасівський кар'єр», а також коштів, одержаних у другому кварталі 2008 року від Компанії «Каспер Пропертіз Б.В.» (Нідерланди) як внесок до статутного фонду, до реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Поміж іншого, виявлено, зокрема, порушення позивачем пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок переведення в жовтні 2008 року в невиробничі фонди основних засобів, переданих як внесок до статутного фонду ТОВ «Некрасівський кар'єр».

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» пунктів 2, 3, 4, 5.3, 6, 7, 9 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), з підстав заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на 6 612,19 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, зокрема, обґрунтовано врахували те, що в розглядуваній ситуації ТОВ «Некрасівський кар'єр» створено шляхом виділення з ТОВ «Білогірське кар'єроуправління». На момент створення цього товариства засновник - позивач вніс до його статутного фонду матеріальні цінності: Некрасівське родовище, рухоме і нерухоме майно, яке знаходиться на Некрасівському кар'єрі та необхідне для розробки зазначеного родовища, а також нерухоме майно, розташоване в м. Білогірськ по вул. Індустріальна, 19, з устаткуванням і механізмами, загальною вартістю 948 478,93 грн.

За правилами частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Зазначена операція не може розглядатись як операція з купівлі-продажу або як безоплатне отримання активів підприємства в розумінні Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР, оскільки економічна сутність реорганізації полягає у перерозподілі активів і зобов'язань підприємства. Реорганізація шляхом виділення з одного підприємства іншого здійснюється шляхом передачі частини активів одного підприємства до складу іншого. При цьому зобов'язання також переходять до такого підприємства відповідно до розподільчого балансу.

Щодо визначення товариству суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98 500,00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), то слід зазначити, що відповідно до названої норми, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що визначення суми штрафних (фінансових) санкцій прямо залежить від суми податкового зобов'язання донарахованого контролюючим органом (основного платежу), яке, в свою чергу, є базовою величиною для розрахунку суми відповідних санкцій, а не із загальної суми встановленого за результатами проведеної перевірки заниження податкових зобов'язань, як наполягає відповідач.

При наданні оцінки правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 07 травня 2009 року судові інстанції цілком об'єктивно врахували висновок судово-економічної експертизи № 94 від 10 жовтня 2010 року, відповідно до якого доводи, викладені в акті перевірки № 1480/23-02/03379655 від 28 квітня 2009 року, в тому числі щодо порушення товариством вимог Інструкції, документально та нормативно не підтверджуються.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.