Ухвала

від 02.06.2015 по справі 808/4930/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/49592/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 808/4930/13-а

за позовом Приватного підприємства «Бібод Україна»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України в Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бібод Україна» звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 677 732 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2008 позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2008 року та додаток 2 до податкової декларації; звітним періодом, в якому виникла сума залишку від'ємного значення в розмірі 677 732 грн. є грудень 2007 року; у зв'язку з допущеними помилками при заповненні рядків 25 та 25.1, позивач 24.06.2009 подав до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за звітний податковий період - травень 2009 року, в якому самостійно виправив помилки в рядках 25, 25.1 декларації за вересень 2008 року, які не були заповнені у раніше поданій декларації.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПП «Бібод Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (дата реєстрації у податковому органі № 39431 від 25.06.2009), яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось по декларації за грудень 2007 року (вх. № 822099 від 15.01.2008), складено акт № 10/23-2/35300759 від 28.01.2010, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило безпідставне включення у вересні 2008 року суми податку на додану вартість до відшкодування у розмірі 677 732 грн.

08.02.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 677 732 грн.

Проте, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 по справі № 2а-946/10/0870 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0000582305/0 від 08.02.2010.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 29.11.2011 прийнято постанову у справі № 2а-946/10/0870, якою рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

27.03.2013 ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі К/9991/348/12 (№ 2а-946/10/0870), постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2911.2011 скасовано, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 залишено в силі.

Однак, податковим органом не було подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тому, саме з моменту набрання судовим рішенням законної сили, у податкового органу виник обов'язок подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням того, що відповідач не виконав свого обов'язку на подання висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність заявленої платником податків до відшкодування суми податку на додану вартість, яка підтверджена в судовому порядку.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний