Постанова

від 14.08.2009 по справі 3/593

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14.08.2009

р.                      № 3/593

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

місто Київ

17 год. 15 хв.

11 серпня 2009 року                                                                                                       

№ 3/593                                                           

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючої судді  

Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.

Розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

За позовом                         

ОСОБА_1  

доУправління

Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва

 про

 зобов'язання вчинити дії

На підставі частини 3 статті 160

Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 серпня

2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

                                     О Б С Т А В И Н

И  С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі -Позивач)

звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до

Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва (надалі

-Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просила про визнання

протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі

міста Києва щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги Позивачу як дитині

війни; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі

міста Києва нарахувати на користь Позивача недоплачену їй, як дитині війни,

державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 17 липня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

невиплата Позивачу як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в

розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у 2006 та 2007 роках, та виплата,

починаючи з 2008 року вказаної допомоги у нижчому розмірі, не відповідає

чинному законодавству України, чим порушує права Позивача, які гарантовані

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Конституцією України.

В обґрунтування своїх вимог Позивач

зазначила, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний

захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема,

посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

Позивач вважає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На думку Позивача, виплата їй, як

дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги здійснювалась без

врахування доходів та вимог зазначених в рішенні Конституційного Суду України у

справі № 1-29/2007. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась внаслідок

неправомірних дій Відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі.

Представник Відповідача проти

заявлених позовних вимог заперечив, вказавши на їх необґрунтованість та

неправомірність. Представником Управління Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі міста Києва було зазначено, що всі передбачені

законодавством соціальні виплати здійснюються відповідними органами в межах

видаткової частини Державного бюджету України, а тому правові підстави для

перерахунку Позивачеві, як дитині війни, щомісячної державної соціальної

допомоги, відсутні.

Також представник Відповідача

вказав на підзаконні нормативні акти, які регламентують порядок виплати, а

також на наявність Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про

Державний бюджет на 2008 рік», якими було зупинено дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни».

Представник Відповідача в судовому

засіданні також зазначила, що Управління Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі міста Києва, як орган виконавчої влади, керується в своїй

роботі чинними нормативно-правовими актами та діє в межах правового поля, а

тому відсутні законні підстави для виплати ОСОБА_1 суми різниці щомісячної

державної соціальної допомоги як дитині війни, оскільки виплата зазначеного

виду допомоги у відповідний період проведена Позивачу відповідно до чинного на

момент вчинення перерахування законодавства.

Представник Відповідача в судовому

засіданні зазначив про пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів та наполягав на відмові в

задоволенні позовних вимог на цій підставі.

Розглянувши подані сторонами

документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні

вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

                                        В С Т А Н О В И В

Згідно зі статтею 1 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином

України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни

було менше 18 років.

Позивач -ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  належить до категорії

дітей війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з наведеного на Позивача

розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України

«Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії

на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6

зазначеного Закону (в редакції закону від 9 липня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції закону від 9 липня 2007

року, яка була чинною до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується

замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як підтверджується поясненнями

сторін в судовому засіданні та матеріалами справи, Позивач у 2006 та 2007

роках  не отримувала щомісячну соціальну

допомогу як дитині війни. Починаючи з 2008 року державна соціальна допомога як

дитині війни виплачувалася Позивачу в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

Представник Відповідача в судовому

засіданні наполягав на застосуванні судом наслідків пропущення Позивачем строку

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів

стосовно частини позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 99

Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або

повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до

адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у

публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до

адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом

своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає

права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову

може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Дотримання строку звернення з

адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у

публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у

випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності

діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків

законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників

адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених

Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в

адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у

публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного

процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки

обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними;

після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору,

відносини стають стабільними.

Суд звертає увагу на те, що Позивач

була обізнаною з фактом невиплати їй у 2006 та 2007 роках щомісячної соціальної

допомоги як дитині війни та була обізнаною з розміром вказаної соціальної

допомоги, яка їй виплачувалася у 2008 та 2009 роках. Норми законів, які

регулюють відносини нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни,

офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку і є загальновідомими.

Річний строк звернення до

адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів

відраховується з моменту, коли Позивач дізналася або повинна була дізнатися про

порушення її прав.

Позивачем не надано обгрунтованих

пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду

стосовно частини позовних вимог, а також не надано належних доказів на

підтвердження поважності причини пропуску 

строку звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, Суд

встановив, що Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста

Києва із порушенням строку звернення до адміністративного суду стосовно частини

позовних вимог, оскільки адміністративний позов подано до Окружного

адміністративного суду міста Києва 11 серпня 2008 року (про що свідчить

відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви), а тому позовні

вимоги про перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги дитині війни

за період з 2006 по 11 серпня 2007 року не підлягають задоволенню з підстав

пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог частини 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовної вимоги про

нарахування недоотриманої щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період

з 11 серпня 2007 року, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону України, яка була чинною до 28

грудня 2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року N 489-V дію

статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з

урахуванням статті 111 цього Закону зупинено на 2007 рік.

Відповідно до статті 111 Закону

України «Про Державний Бюджет на 2007 рік»               № 489-V було установлено, що у

2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до

статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для

учасників війни.

Частиною 1 статті 62 Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік»N 489-V затверджено на 2007 рік

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня -

492 гривні, з 1 квітня - 501 гривня, з 1 жовтня - 510 гривень та для тих, хто

відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком

до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 442 гривні, з 1 жовтня - 450

гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня -

568 гривень, з 1 жовтня - 579 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 525

гривень, з 1 квітня - 535 гривень, з 1 жовтня - 548 гривень; осіб, які втратили

працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня -

395 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 62

Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»N 489-V розміри

державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від

прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та

нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду

України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону

України «Про державний бюджет України на 2007 рік»N 489-V, яким зупинено

на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; статті 111, за якою

підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної

соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6

Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується

особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у

розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до частини 3

резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року

N 6-рп/2007 положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56,

частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,

43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України цього Рішення.

Відповідно до частини 2 статті 152

Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Суд звертає увагу на

те, що відповідно до норм Конституції України, саме з 9 липня 2007 року (з

моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 9 липня 2007 року N

6-рп/2007) втрачає чинність норма закону про державний бюджет щодо зупинення

дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" та норма статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на

2007 рік»щодо встановлення відповідного розміру щомісячної соціальної допомоги

дітям війни.

Відтак, починаючи з 9 липня 2007

року (з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007),

норми статті 111 та пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік»втратили чинність як такі, що визнано неконституційними.

Таким чином, починаючи з липня 2007

року по грудень 2007 року Відповідачем повинен був нараховуватися та

виплачуватися Позивачу розмір щомісячної соціальної допомоги дітям війни

відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни»(в редакції Закону України від 9 липня 2007 року), тобто  у розмірі встановленого законом підвищення на

30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, як випливає із пояснень

Позивача в судовому засіданні та не спростовується представником Відповідача, у

2007 році йому виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині війни в

розмірі, нижчому, аніж це передбачено статтею 6 Закону.

Таким чином, Суд звертає увагу на те,

що у період з 11 серпня 2007 року по                  31 грудня 2007 року Позивачу

не виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині війни, що є порушенням

чинного на вказаний період законодавства, а тому вказані виплати підлягають

перерахунку та виплаті.

Підпунктом 2 пункту 41 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року                 № 107-VI  текст частини 1 статті 6 викладено в такій

редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни.

Так, відповідно до частини 1 статті

6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції закону від 28

грудня 2007 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України

від 22 травня 2008 року                                         N

10-рп/2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 -4, 6 -8, 10 -18,

підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 -22, 24 - 34, підпунктів 1 -6, 8 -12 пункту

35, пунктів 36 -100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів

України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону

України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України".

          Відповідно до частини 5 резолютивної

частини Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N

10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України цього Рішення.

          Таким чином, Суд звертає увагу на те,

що відповідно до вимог статті 152 Конституції України, саме з 22 травня 2008

року (з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 22 травня

2008 року N 10-рп/2008) втрачає чинність норма закону про державний бюджет на

2008 рік щодо зміни редакції частини 2 статті 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни".

Водночас, Суд звертає увагу на те,

що, починаючи з 22 травня 2008 року (з моменту ухвалення Конституційним Судом

України Рішення № 10-рп/2008), відповідні норми Закону України «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України»втратили чинність як такі, що визнано неконституційними.

Тобто, починаючи з 22 травня 2008

року Відповідачем повинно було нараховуватися та виплачуватися Позивачу розмір

щомісячної соціальної допомоги дітям війни відповідно до вимог статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», тобто  у розмірі встановленого законом підвищення на

30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як випливає із пояснень представника

Відповідача в судовому засіданні та не заперечується Позивачем, в період з 22

травня 2008 року щомісячна соціальна допомога як дитині війни Позивачу

виплачувалася в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії.

Таким чином, Суд звертає увагу на

те, що у період з 22 травня 2008 року по 17 липня 2009 року Позивачу щомісячна

соціальна допомога як дитині війни виплачується у розмірі, нижчому, ніж це

передбачено чинним на період виплати законодавством, а тому недоотримані

виплати підлягають перерахунку та виплаті.

Суд також звертає увагу сторін на

наступне.

На період виникнення частини

спірних правовідносин (а саме, правовідносин по виплаті Позивачу щомісячної

допомоги як дитині війни за період з січня 2007 по 9 липня 2007 року), були

наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але

по-різному встановлювали розмір щомісячної допомоги дітям війни (а саме -Закон

України «Про соціальний захист дітей війни»та Закон України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на

2008 рік»).

Конституція України не встановлює

пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від

предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював

питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Відтак, оскільки чинним

законодавством України, зокрема, Конституцією України, не передбачено

розмежування нормативно-правових актів на загальні та спеціальні, то, виходячи

з принципів теорії держави і права, застосуванню підлягає той закон (норма),

який останній регулює суспільно-правові відносини.

Звичайною є практика, коли

наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового

скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту,

якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується

однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Отже, за наявності декількох

законів, норми яких по-різному  регулюють

конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах

застосовуються положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом

пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Судом не приймаються до уваги

посилання Позивача на Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007

року N 6-рп/2007 як на підставу задоволення позовних вимог за період до 9 липня

2007 року, оскільки норми законів, які було визнано неконституційними

вищезазначеними рішеннями, втратили чинність лише з 9 липня 2007 року, а

відповідно до чинного законодавства України рішення Конституційного Суду

України не мають зворотної дії в часі.

Суд також вважає за необхідне

зазначити, що посилання представника Відповідача на Постанову Кабінету

Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального

захисту окремих категорій громадян», як на 

нормативно-правовий акт, на підставі якого Позивачу виплачувалася

державна соціальна допомога як дитині війни, є необгрунтованими, оскільки

вказана Постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому її положення

не повинні суперечити вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей

війни».

Суд звертає увагу на те, що

відповідно до вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства

України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,

закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,

який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов

висновку про те, що нарахування та виплата Позивачу державної соціальної

допомоги, як дитині війни, за період з 11 серпня 2007 року по 31 грудня 2007

року та, починаючи з 22 травня 2008 року по 17 липня 2009 року, здійснені з

порушенням чинного на час виплати законодавства 

та з порушенням принципів, встановлених Кодексом адміністративного

судочинства України.

          Згідно з статтею 6 Конституції

України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів

України.

           Статтею 19 Конституції України

передбачено, що органи державної влади та органи  місцевого 

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та 

законами України.

Відповідно до вимог частини 3

статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 11 Кодексу

адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.   

Виходячи з меж заявлених позовних

вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів

справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є

частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню

частково.

Водночас, Суд також звертає увагу

на те, що відповідно до частини 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи

моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані

неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Вимоги про відшкодування шкоди,

завданої фізичній особі актом, який визнано неконституційним, вирішуються в

порядку цивільного судочинства.

           На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163,

254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний

суд міста Києва, -

                                         П О

С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити

частково.

1.          Визнати протиправними дії Управління

Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі міста Києва

щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині

війни, за період з 11 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня

2008 року по 17 липня 2009 року всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни».

2.          Зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в Дніпровському районі

міста Києва вчинити дії, спрямовані

на нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни

за період з 11 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року

до 17 липня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни».

3.          В задоволенні решти позовних вимог

-відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з

рахунків Державного Бюджету України 3,00 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в

порядку та строки, визначені статтями  185-187

Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                            

Н. Є.  Блажівська