Ухвала

від 09.06.2015 по справі 566/129/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду від 23 квітня 2015 року в справі за позовом Млинівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів , -

в с т а н о в и л а :

Млинівський районний центр зайнятості 02 лютого 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішенням Млинівського районного суду від 23 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Млинівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплачену допомогу по безробіттю за період з 16.10.2013 року по 27.10.2014 року в сумі 11411 грн. 17 коп.

Зобов"язано ОСОБА_1 внести кошти на розрахунковий рахунок 37177001000654, одержувач: Млинівський районний центр зайнятості, код 24175098, банк ГУДКСУ м.Рівне, МФО 833017, із зазначенням в платіжному дорученні «Повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Вважаючи дане рішення незаконним ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Зазначає, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спір виник за участю суб"є кта владних повноважень.

При цьому покликається на те, що суд оскаржуваним рішенням і стягнув з нього кошти, і зобов"язав ці кошти внести на відповідний рахунок, тобто одночасно застосував два різні способи його виконання.

Вважає невірним та таким, що суперечить положенням ч.1 та ч. 3 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є висновок суду першої інстанції щодо його провини в тому, що невчасно було виконано рішення суду про припинення його підприємницької діяльності.

Вказує, що в заяві про надання йому статусу безробітного він зазначив, що не є суб"єктом підприємницької діяльності, оскільки на той час йому було відомо, що Млинівською об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління

....................................................................................................................................

Провадження №22-ц /787/1147/2015 Головуюча у суді І інстанції Феськов П.В.

Доповідач - Шеремет А.М.

Міндоходів у Рівненської області подано до Рівненського окружного адміністративного суду позов про припинення ним підприємницької діяльності і відповідно до роз"яснень податківців він вже не є підприємцем, а рішення суду про припинення підприємницької діяльності направляється на виконання негайно судом і є підставою для виключення його є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Саме на позивача покладено обов»язок проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання йому статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих ним до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду перебування його на обліку як безробітного.

Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Млинівського районного центру зайнятості підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

З урахуванням положень частини 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року № 1691-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 2 частини 1 статті 15 ЦПК України в редакції цього Закону, яким передбачалось розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та їх соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них в порядку цивільного судочинства. Вказаним Рішенням Конституційного Суду України поновлено юрисдикцію розгляду справ даної категорії в порядку адміністративного судочинства.

Рішення Конституційного Суду України з дня його ухвалення є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 18 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обовязки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 ст. 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб"єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Таким чином, провадження по справі повинно було розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції на наявність умов для закриття провадження у справі при її розгляді уваги не звернув і провадження по справі не закрив, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Млинівського районного суду від 23 квітня 2015 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Наявність даної ухвали не позбавляє можливості центр зайнятості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 307, 310, 205, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду від 23 квітня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.В. Демянчук

С.П. Ковалевич