Рішення

від 03.06.2015 по справі 613/1291/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц /790/3271/15

Справа № 613/1291/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Уварова Ю.В.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Гуцал Л.В., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Богодухівської державної нотаріальної контори, відділу державної реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визначення частки у спільній сумісній власності,-

в с т а н о в и л а:

11 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом.

Просила: визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу НОМЕР_1 від 20 листопада 2001 року, посвідчений державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрований у реєстрі №3765, земельної ділянки площею 5,5 га, кадастровий НОМЕР_2, розташованої на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_3; скасувати та визнати нечинною державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3; визнати, що частка ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку, набуту під час шлюбу з ОСОБА_6, становить 1/2 частину.

В обгрунтування позову посилалась на те, що з 26 вересня 1992 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу, 3 квітня 1998 року вони придбали за спільні кошти у громадянина ОСОБА_7 право на земельну ділянку (пай), яку ОСОБА_7 одержав як член КСП "Дружба".

Вподальшому право власності на земельну ділянку було оформлено за ОСОБА_6

18 грудня 2001 року шлюб розірвано.

25 січня 2014 року донька ОСОБА_5 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6

З метою надання нотаріусу інформації про спадкове майно ОСОБА_5 звернулась до відділу Держкомзему у Богодухівському районі. При цьому дізналась, що спірна земельна ділянка за договіром купівлі-продажу від 20 листопада 2001 року відчужена ОСОБА_6 ОСОБА_3 Про існування цього договіру їй, ОСОБА_4, відомо не було, своєї згоди на укладення договіру вона не давала.

Оскільки земельна ділянка була спільною сумісною власністю подружжя, вона має право власності на 1/2 її частину.

Вважає, що договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ч.2 ст.23 Кодексу України про шлюб та сім'ю, який діяв на час укладення договору, так як була відсутня її письмова згода на укладення договору та з підстав, передбачених ст.57 ЦК України (1963 року), як вчинений внаслідок обману, так як ОСОБА_6 не повідомив нотаріуса про те, що земельна ділянка була спільною сумісною власністю подружжя.

Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона умови договору виконала і передала ОСОБА_6 гроші за придбану земельну ділянку. Земельна ділянка перебуває у її власності багато років і наразі вона здає її в оренду.

Відповідачка ОСОБА_5 позов визнала, вважала, що 1/2 частина земельної ділянки повинна належати її матері - ОСОБА_4

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Богодухівська державна нотаріальна контора і реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції своїх представників до суду не направили., просили розглянути справу за відсутності своїх представників.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 березня 2015 року позов задоволено частково. Постановлено: договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої на території Сухининської сільської ради, площею 5,5 га, кадастровий № НОМЕР_2, укладений 20 листопада 2001 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнати частково недійсним - в частині купівлі-продажу 1/2 частини зазначеної земельної ділянки.

Визнати, що частка ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку, розташовану на території Сухининської сільської ради, площею 5,5 га, кадастровий № НОМЕР_2, становить ? частину (а.с.102).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у позові відмовити. При цьому посилається на: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Перевіряючи законність і обгрунтуваність судового рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_4 - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_4 у позові.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 1992 року по 18 грудня 2001 року.

Встановлено також, що під час шлюбу ОСОБА_6 3 квітня 1998 року придбав у ОСОБА_7 право на земельну ділянку (пай), яке належало ОСОБА_7 як члену КСП "Дружба" на підставі сертифікату серії НОМЕР_3, виданого Богодухівською районною державною адміністрацією 9 січня 1997 року.

Зазначене підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу від 3 квітня 1998 року, посвідченим державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за №1004 (а.с.8).

На підставі рішення ХVІ сесії ХІІІ скликання Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 2 липня 2001 року ОСОБА_6 12 жовтня 2001 року одержав Державний акт серії НОМЕР_4 на право приватної власності на вказану земельну ділянку (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_6 отримав на підставі придбаної під час шлюбу за відплатним договором купівлі-продажу права на земельну ділянку (пай), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка належала колишньому подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а доля ОСОБА_4 становила 1/2 частину.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2001 року на підставі нотаріально посвідченого договіру ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку площею 5,5 га, розташовану на території Сухининської сільської ради, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого 12 жовтня 2001 року Сухининською сільською радою.

Судом встановлено, що на порушення ч.2 ст.23 КпШС України договір про відчуження земельної ділянки було вчинено без письмової згоди ОСОБА_4, а відтак її право було порушено.

Проте, суд першої інстанції безпідставно вважав, що порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.3 ст.29 КпШС України для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Подружжя ОСОБА_4 розірвало шлюб 18 грудня 2001 року (а.с.11).

До суду з позовом про визнання за нею частки у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 звернулася 11 серпня 2014 року, більш ніж через 13 років (а.с.2).

Відповідно до ст.71 ЦК України (1963 року), ст.257 діючого ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, прово якої порушено (позовна давність) встановлюється у три роки.

Згідно ст.76 ЦК України (1963 року), ст. 261 діючого ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.80 ЦК України(1963 року), ст.267 діючого ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ОСОБА_3, в особі свого представника, до ухвалення судом рішення заявила про застосування строку позовної давності.

ОСОБА_4 заяву про поновлення строку позовної давності не подала.

Висновок суду про те, що про порушення свого права ОСОБА_4 дізналась лише у 2014 році, не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.113 ЦК України (1963 року) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом. Кожен учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.

Після розірвання 18 грудня 2001 року шлюбу з позовом про визнання за нею частки у спільному майні подружжя ОСОБА_4 звернулась до суду лише 11 серпня 2014 року.

З 18 грудня 2001 року ОСОБА_4 не володіла і не користувалась спірною земельною ділянкою, не отримувала від неї доходи, не брала участі у сплаті всякого роду податків і платежів, а також витрат по її утриманню і зберіганню, як і не отримувала від неї доходів.

Зазначене ОСОБА_4 визнала у суді апеляційної інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що з 20 листопада 2001 року земельна ділянка за відплатним договіром купівлі-продажу перебуває у власності ОСОБА_3, остання передає її в оренду.

Відповідно до ст.86 ЦК України (1963 року) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

З 2001 року ОСОБА_4 не володіла, не користувалась і не розпоряджалась належною їй 1/2 частиною земельної ділянки.

За матеріалами справи ОСОБА_4 повинна була дізнатися про порушення свого права після розірвання шлюбу у 2001 році, проте впродовж трьох років позову про визнання за нею права власності на ? частину у спільному майні подружжя не заявила.

За таких обставин, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції, яким визнано, що частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності подружжя становить 1/2 частину і відмовляє їй у позові за сплином строку позовної давності, а відтак і у позові про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки недійсним за відсутності у ОСОБА_4 права вимоги.

У частині, в якій ОСОБА_4 відмовлено у позові, рішення суду не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 березня 2015 року скасувати.

ОСОБА_4 у позові відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: