Рішення

від 08.06.2015 по справі 760/24651/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/24651/14-ц

2-345/15

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ районний суд м. КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Грінченко Є.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мозгового О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Іскра» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням доповнень позовних вимог акцентуючи увагу на порушення відповідачем норм трудового законодавства, зокрема, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року з урахуванням інфляції в сумі 21185,86 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 77251,06 грн., мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень в судовому засіданні наступним.

Так, позивач стверджує, що 04 листопада 2013 року він звернувся до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Іскра» (далі - ТОВ «Іскра») ОСОБА_3 по питанням працевлаштування на посаді головного інженера. Після того, стверджує позивач, як йому запропонували заробітну плату в сумі 6000,00 грн. на місяць, він відразу погодився і написав відповідну заяву про прийняття його на роботу. В той же час, із будь-якими наказами про прийняття його на роботу відповідач його не знайомив, свій же підпис в представленому відповідачем суду відповідному наказі оспорює, як і сам цей наказ. Наполягає на тому, що виконуючи трудові функції в листопаді та грудні 2013 року, він два рази отримував зарплату, проте в жодних відомостях не розписувався.

На питання суду, які саме трудові функції позивача було обумовлено між сторонами, та в чому саме полягала його робота у відповідача, останній відповів: «есть обьект і я им руковожу», крім того, зазначив позивач, в його обов`язки входило їздити до ПАТ «Київенерго» та сплачувати за споживання підприємством відповідних послуг.

Однак, починаючи з січня 2014 року підприємство перестало виплачувати йому заробітну плату. Після розмови з директором ТОВ «Іскра», в якій останній повідомив позивача про те, що заробітну плату виплачувати ні з чого, позивач зазначає, що він вирішив не відвідувати більше своє робоче місце. При цьому, заяву про звільнення не подавав (а.с.1-2, 53-54)

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначав, що дійсно 04 листопада 2013 року було видано наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного інженера, але за сумісництвом, із окладом згідно штатного розпису та фактично відробленого часу. Заявив, що позивачу дійсно зарплата не виплачувалась, але у зв`язку з тим, що він не працював . Звертав увагу суду на те, що підприємство з листопада 2013 року діяльність не вело, відтак це є ще одним підтвердженням того, що позивач до роботи не приступив (а.с.23-24)

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило , в письмовій формі (1)

Відповідно до редакції частини 3 статті 24 КЗпП України, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин сторін, укладення трудового договору могло бути оформлено наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (2)

Згідно редакції частини 4 статті 24 КЗпП України, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (3)

Судовим розглядом встановлено і не заперечується сторонами, що письмовий трудовий договір між сторонами не укладався.

04 листопада 2013 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про прийняття його на роботу на посаду головного інженера з 04.11.2013 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с.25)

В матеріалах справи наявна копія наказу №43 від 04.11.2013 року за підписом генерального директора ТОВ «Іскра» про прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом з 04.11.2013 року на посаду головного інженера з посадовим окладом згідно штатного розкладу та фактично відробленого часу. В копії даного наказу є відмітка про те, що ОСОБА_1 із ним ознайомлений. Проте, і свій підпис, і саму видачу даного наказу оспорює позивач . На вимогу ж суду надати оригінал даного документа, навіть на виконання ухвали суду про його витребування, представник відповідача повідомив, що оригінал даного документу - наказ про прийняття на роботу позивача у відповідача відсутній (а.с.26, 94)

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази подаються, як правило, в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Зважаючи на те, що оригінал наказу суду подано не було, а позивач оспорює сам факт його видачі, то суд зазначений документ до уваги не бере і не враховує при прийнятті рішення по справі.

Щодо третьої самостійної умови на підтвердження факту укладення трудового договору - фактичного допущення працівника до роботи, то з наявних в матеріалах справи документів такий висновок також зробити неможливо .

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в своїй Постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору, незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота проводилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, виключно в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, оскільки серед підстав позову ОСОБА_1 зазначає саме фактичний свій допуск до роботи, то саме на нього в розумінні ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України покладений обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, представлених управлінням Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва від 10.03.2015 року ТОВ «Іскра» заробітну плату за 11, 12 місяці 2013 року ОСОБА_1 не нараховувало, що також спростовує його твердження про роботу на підприємстві і отримання заробітної плати. Відповідні відомості відсутні і за 2014 рік (а.с.65)

Згідно наказу №44/1 від 01.11.2013 року в зв`язку із відсутністю фінансово-господарської діяльності на підприємстві у листопаді 2013 року було надано особовому складу відпустку без збереження заробітної плати з 01.11.2013 по 30.11.2013 (а.с.87)

Як вбачається із відмітки на даному наказі позивач із ним був ознайомлений, що ним також не заперечувалось в судовому засіданні. Проте він стверджував, що підписання цього наказу було умовою отримання ним заробітної плати в сумі 6000,00 грн., і необхідністю звільнення підприємства від оподаткування, щоб не сплачувати відповідні платежі за робітників.

Зазначені ж обставини, зокрема, отримання позивачем за два місяці від відповідача по 6000,00 грн., не підтверджені жодними доказами, а також оспорюються представником відповідача. Вони також спростовуються вищенаведеними даними, отриманими із управління Пенсійного фонду України.

Суд акцентує увагу сторін на тому, що в даному випадку предмет доказування зводиться до доведення факту існування саме трудових відносин між сторонами .

ДПІ в Солом`янському районі Головного управління ДФС в м. Києві також повідомила суд листом від 30.03.2015 року за №9/26-58-11-01-20 про те, що відомості про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період, в тому числі, 11,12 місяць 2013 року та 2014 роки - відсутні (а.с.98)

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 16 березня 2015 року за №4122/10/26-50-17-02-11 надала відомості про те, що згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф-1ДФ) поданих до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС в м. Києві ТОВ «Іскра» сума доходу ОСОБА_1 за 2013-2014 роки дорівнює «0» (а.с.80)

Отримана інформація із Головного управління Пенсійного фонду України містить дані про те, що ТОВ «Іскра» ніяких відрахувань на ОСОБА_1 не здійснювала, відповідно позивач заробітну плату і в листопаді-грудні 2013 році не отримував (а.с.98, 103)

Згідно наказу від 02.12.2013 року за підписом генерального директора ОСОБА_3 ТОВ «Іскра» фінансово-господарську діяльність не здійснювало також. Із даним наказом також ознайомлений позивач (а.с.86)

Суд критично ставиться до зазначених документів (наказ №44/1 від 01.11.2013 року, №48 від 02.12.2013 року та №1 від 01.01.2014 року) і вважає, що вони не спростовують висновків суду про відсутність трудових правовідносин між сторонами, оскільки факт укладання трудового договору передбаченим законом способом не доведений. Також в зазначених наказах підписи ОСОБА_1 не свідчать про те, що він є працівником підприємства (а.с.85-87)

Табелі обліку робочого часу за січень - березень 2014 року, які містять дані про те, що ОСОБА_1 не працював в ТОВ «Іскра», сам позивач просить суд не враховувати, оскільки ці документи в оригіналах суду також не надані, є актами односторонніми і жодну обставину по справі в межах предмета доказування не підтверджують, окрім того що відповідач, як стверджує позивач, міг в них зазначити що завгодно (а.с.68-70, 88-90)

Відсутність трудових взаємовідносин між сторонами тягне за собою і відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі.

Застосування ж інфляційних нарахувань взагалі до стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягає застосуванню, як і стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки така відповідальність можлива виключно щодо звільненого працівника.

Надані ж представником відповідача довідки «для Солом`янського районного суду м. Києва» та для ОСОБА_1 суд до уваги також не бере, оскільки на них не зазначена дата складання, не підтверджені повноваження особи, яка їх засвідчила своїм підписом (а.с.49-50)

Встановлені судом обставини не дають підстави стверджувати про те, що між сторонами існували відносини, які регламентуються трудовим законодавством, оскільки відповідно до імперативних вимог КЗпП України укладення трудового договору між сторонами не було в ході судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 24 КЗпП України, ст.ст. 3, 15, 80, 208, 212-215 ЦПК України та роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Іскра» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя В.С. Кицюк