Постанова

від 02.06.2015 по справі 910/23521/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/23521/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від прокуратури: Винник О.О.

від позивача: Глобенко Л.В.

від відповідач: Селіфонов В.В.

від третьої особи 1: Цімох В.М.

від третьої особи 2: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2015р. у справі №910/23521/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДМ Інвест» - Третя особа 1,

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Позивача з позовом до Відповідача про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. задоволено позовні вимоги, внесені зміни до п.4.2 договору від 02.08.2005р. оренди земельної ділянки, укладеного між Позивачем та Відповідачем, викладенням вказаного пункт в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% (три) відсотка від її нормативної грошової оцінки".

Рішення суду мотивоване тим, що приймаючи до уваги рішення Позивача про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до приписів ст.288 Податкового кодексу України, яке на теперішній час є чинним та не скасованим, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для внесення змін до договору від 02.08.2005р. в частині визначення розміру орендної плати. Доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за Третьою особою 1 та припинення договору від 03.12.2014р., укладеного з Відповідачем, та повернення земельної ділянки Позивачу не надано.

Оскільки право користування земельною ділянкою на умовах правовідносин оренди із Позивачем у Третьої особи 1 не виникло, тому правові підстави вважати договір оренди земельної ділянки від 02.08.2005р. припиненим у господарського суду відсутні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015р., прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що рішення Позивача «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» Відповідач не отримував. В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони погоджували внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду 19.06.2014р., нежитлова будівля, для обслуговування якої надана спірна земельна ділянка, передана у власність іншій юридичній особі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.05.2015р.

В судових засіданнях 12.05.2015р. та 19.05.2015р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 02.06.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

28.02.2002р. між акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого Відповідач придбав будівлю загальною площею 2054,9 м.кв., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Рокоссовського, 8-б.

23.12.2003р. рішенням Позивача №327/1202 затверджено проект відведення земельної ділянки Відповідачу для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення на просп. Маршала Рокоссовського, 8-б у Оболонському районі м. Києва. Передано Відповідачу в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,53 га для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення на просп. Маршала Рокоссовського, 8-б у Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

02.08.2005р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.08.2005р. за №78-6-00297 у книзі записів державної реєстрації договорів, за умовами якого Позивач на підставі рішення №327/1202, за актом приймання-передачі передав, а Відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Маршала Рокоссовського, 8-б в м. Києві; розмір - 5297 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення; кадастровий номер - 8000000000:78:014:0016.

Згідно з п.4.2. договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.4.3. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Згідно з п.4.7 договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Відповідно до п.6.1. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

28.02.2013р. рішенням Позивача №89/9146 з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст.30 Закону України "Про оренду землі", ст.40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України внесені зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановлено річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа N А-19747). Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Зазначене рішення Позивача опубліковано в газеті «Хрещатик» №33 від 02.04.2013р.

19.06.2014р. ухвалою господарського суду міста Києва у справі №5011-15/5513-2012 затверджено мирову угоду, відповідно до якої Відповідачем було передано будівлю за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Рокоссовського, 8-б у власність компанії PREMIUM PHILATELY Limited.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 26.08.2014р. будівля за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Рокоссовського, 8-б належить на праві приватної власності Третій особі 1.

14.11.2014р. Третя особа 1 звернулась до Позивача та Третьої особи 2 з листом №14.11/19, в якому просила розглянути можливість та внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.08.2005р. в частині заміни юридичної особи орендаря земельної ділянки з Відповідача на Третю особу 1.

14.11.2014р. Третя особа 1 подала Позивачу клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, в якому просило надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, за адресою м. Київ, вул. Маршала Рокоссовського, 8-б, орієнтовний розмір 5297 кв. м., для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення на 15 років оренди.

Доказів переоформлення та реєстрації права користування вказаною земельною ділянкою за Третьою особою 1, припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного з Відповідачем, та повернення земельної ділянки Позивачу або її передачі Третій особі 1 суду не подано.

Крім того, Відповідачем подано до суду лист Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві, відповідно до якого спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Відповідача та відповідно до наданих розрахунків по орендній платі за земельну ділянку податковий борг станом на 29.12.2014р. відсутній.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, в тому числі, визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Згідно з п.2.18. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Відповідно до п.2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору). Виходячи з аналізу наведених норм, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Аналогічної позиції додержується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.10.2014р. по справі №922/1915/14.

З наведеного вбачається, що Відповідач в 2002р. придбав нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Рокоссовського, 8-б. Рішенням Позивача Відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 0,53 га для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення зі строком оренди 25 років. На підставі рішення Позивача між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки.

У 2013р. рішенням Позивача з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Сторонами самостійно не внесені зміни до п.4.2 договору, що не відповідає нормам ст.288 Податкового кодексу України та рішення Позивача від 28.02.2013р. № 89/9146.

Враховуючи викладене, оскільки рішення Позивача від 28.02.2013р. №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" не скасовано та не визнано недійсним місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Судом не приймаються до уваги доводи Скаржника, що рішення Позивача «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» Відповідач не отримував, що сторони не погоджували внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України надсилання Відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком Позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Судом не приймаються до уваги доводи Скаржника, що відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду 19.06.2014р., нежитлова будівля, для обслуговування якої надана спірна земельна ділянка, передана у власність іншій юридичній особі.

Діючим законодавством Третя особа 1 як новий власник будинку не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Разом із тим, як вірно встановлено місцевим судом, Відповідачем не надано належні та допустимі докази виникнення права користування спірною земельною ділянкою у Третьої особи 1. Також не надано Відповідачем доказів припинення договору оренди, укладеного з Відповідачем та повернення земельної ділянки Позивачу, або передачі її Третій особі 1, оскільки перехід права власності на будівлю, що знаходиться на спірній земельній ділянці не тягне за собою автоматичного припинення договору оренди землі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2015р. у справі №910/23521/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2015р. у справі №910/23521/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Г.В. Корсакова