Постанова

від 10.09.2015 по справі 910/23521/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 910/23521/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: позивача: відповідача: треті особи: Суходольський С.М. - ст. прокурор ГПУ, посв. №020273 Телицька В.А. - дов. від 15.06.15, Селіфонов В.В. - дов. від 27.11.14, не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.15 у справі№910/23521/14 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до треті особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ Інвест" 2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провнесення змін до договору оренди землі

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про внесення змін до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.08.05, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом викладення вказаного пункту в такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% відсотка від її нормативної грошової оцінки". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не надав згоди на приведення пункту 4.2 спірного договору оренди у відповідність до вимог законодавства щодо розміру орендної плати за земельну ділянку. Прокурор посилався на приписи статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 2, 93 Земельного кодексу України, статті 626, 631 Цивільного кодексу України, статей 15, 18, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" та рішення Київради від 28.02.13 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.15 (судді: Любченко М.О., Васильченко Т.В., Ломака В.С.) позов задоволено. Внесено зміни до пункту 4.2 договору оренди землі від 02.08.05 та викладено його редакцію. Господарський суд виходив з того, що позивач правомірно вимагає від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором. Господарський суд установив, що спірний договір свою дію не припинив. Суд керувався приписами статей 9, 116, 120, 124, 125, 141 Земельного кодексу України, статей 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 7, 21, 30, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.15 (судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Корсакова Г.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм", яке просить рішення і постанову у справі скасувати,а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 125, 126, 174 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі", статті 328 Цивільного кодексу України. Товариство не погоджується з висновком судів про наявність підстав для внесення змін до спірного договору та вважає недоведеним те, що передана в оренду спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

Від прокурора і позивача відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.08.05 між Київською міською радою - орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, власником якої є територіальна громада міста Києва. Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.08.05 за №78-6-00297 у книзі записів державної реєстрації договорів. За умовами цього договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.03 №327/1202 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором. Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка на пр. Маршала Рокоссовського, 8-б, в м. Києві, площею 5297 кв.м; кадастровий номер 8000000000:78:014:0016; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку адміністративно-складського призначення. Договір укладено строком на 25 років (пункт 3.1 договору). Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Відповідно до пунктів 4.3, 4.7, 12.4 договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. Розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік; усі спори, котрі виникають при виконанні договору вирішуються у судовому порядку (пункт 12.4). Господарські суди установили, що рішенням Київської міської ради 28.02.13 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, в тому числі, і щодо спірної земельної ділянки, встановивши річну орендну плату у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Вказане рішення, як установили суди, було оприлюднено на офіційному сайті Київської міської ради і опубліковано у газеті "Хрещатик" (у випуску №33(1161) 02.04.13; та воно є чинним. В процесі розгляду спору суди установили, що зміни до спірного договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати сторонами внесені не були. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Оболонського району м. Києва заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про внесення змін до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.08.05 щодо розміру орендної плати. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до приписів статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Питання регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належить до виключної компетенції міської ради (пункти 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. За приписами статті 288 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки. Отже, нормами законодавства, як і умовами спірного договору, передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 27.12.10 у справі №27/15-10, від 23.05.11 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.11 у справі №41/81пд, від 20.11.12 у справі №28/5005/640/2012. Суди попередніх інстанцій дослідили умови змін, запропонованих позивачем до внесення та розмір орендної плати і визнали їх такими, що відповідають вимогам земельного та податкового законодавства. Крім того, судами було враховано, що рішення ради про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині збільшення розміру орендної плати, в тому числі, і за спірну земельну ділянку, є чинним та підлягає виконанню. Враховуючи наведені приписи законодавства щодо можливості внесення змін до договору оренди землі та обставини установлені судами , висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Згідно з частиною 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Довід скаржника про недоведеність факту приналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки спростовується обставинами установленими судами. Інших доводів скаржником не наведено.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.15 у справі №910/23521/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова