Постанова

від 08.06.2015 по справі 917/2094/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 917/2094/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Омельченко О.С. посвідчення № 030961 від 22 грудня 2014 року,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - Пугач О.В. за довіреністю № 182 від 10 листопада 2014 року,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області (вх.№ 2330 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 06 лютого 2015 р. у справі № 917/2094/14

за позовом Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області, м. Лубни,

до 1) Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, м. Полтава, 2) Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління Держземагентства у Полтавській області, м. Полтава, 2) Управління Держземагентства у Лубенському районі Полтавської області, м. Лубни Полтавської області,

про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди землі та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06 лютого 2015 року (суддя Солодюк О.В.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Заступник прокурора Полтавської області не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

15 травня 2015 року від Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7645).

15 травня 2015 року від Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" надійшло клопотання (вх.№7667).

18 травня 2015 року від Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області надійшло клопотання (вх.№7696) та відзив на апеляційну скаргу (вх.№7697).

Ухвалою суд від 18 травня 2015 року з огляду на клопотання Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вх.№7667) про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

28 травня 2015 року від Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області надійшло клопотання (вх.№8468) та відзив (вх.№8469).

08 червня 2015 року від прокуратури надійшов відзив (вх.№ 8885).

У судове засідання, яке відбулось 08 червня 2015 року з'явився прокурор та 2-ий відповідач. Перший відповідач та треті особи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка першого відповідача та третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації "Про надання (поновлення договору оренди) земельної ділянки в оренду для сільськогосподарського використання із земель за межами населених пунктів" від 17.02.2012 року № 90 (а.с.22-23, том 1) ПрАТ "Райз-Максимко" надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради загальною площею 579,11 га (з них: ріллі - 283,23 га, сіножатей - 189,71 га, пасовищ - 102,12 га, полезахисних лісосмуг - 4,0 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПрАТ "Райз-Максимко" терміном на 5 років починаючи з 13.01.12р., встановивши орендну плату в 2012 році в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить: 1 140,70 грн за 1 га ріллі в рік; 352,00 грн. за 1 га сіножатей в рік; 278,40 грн. за 1 га пасовищ в рік та 228,53 за 1 га земель під полезахисними лісосмугами, надано дозвіл ПрАТ "Райз-Максимко" на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку.

На підставі розпорядження № 90 від 17.02.2012 ПП "Меридіан" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 575,2321 га (Том 2 а.с.1-113).

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки" від 12.11.2012 № 607 (а.с.24-25, том 1) затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою і надано ПрАТ "Райз-Максимко" в оренду строком на 5 років земельні ділянки площею 575,2321 га (з них: ріллі - 273,2972 га; сіножатей -189,7132 га; пасовищ - 102,1206 га, полезахисних лісосмуг - 10,1011 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради, починаючи з 31.01.12р., встановивши орендну плату в 2012 році в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить: 1 140,70 грн. за 1 га ріллі в рік; 352,00 грн. за 1 га сіножатей в рік; 278,40 грн. за 1 га пасовищ в рік та 228,53 грн. за 1 га земель під полезахисними лісосмугами.

На підставі вказаних розпоряджень між Лубенською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Райз-Максимко" 28.11.2012 р. укладено наступні договори оренди земельних ділянок земель запасу на загальну площу 502,3241 га (Том 1 а.с.26-199), із яких рілля - 212,0925 га; сіножаті - 188,111 га; пасовища - 102,1206 га:

-договір оренди земельної ділянки площею 43,5004 га кадастровий № 5322887900:13:007:0009, нормативна грошова оцінка - 992 418,12 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 9,1984 га кадастровий № 5322887900:11:001:0278, нормативна грошова оцінка - 64756,74 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,5020 га кадастровий № 5322887900:11:001:0277, нормативна грошова оцінка - 3534,08 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 28,8162 га кадастровий № 5322887900:08:008:0002, нормативна грошова оцінка - 657412,79 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,9998 га кадастровий № 5322887900:08:001:0604, нормативна грошова оцінка - 7038,59 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,2054 га кадастровий № 5322887900:08:009:0008, нормативна грошова оцінка - 1446,02 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 39,3993 га кадастровий № 5322887900:02:007:0004, нормативна грошова оцінка - 277371,07 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 1,1098 га кадастровий № 5322887900:08:001:0601, нормативна грошова оцінка - 7812,99 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 54,5749 га кадастровий № 5322887900:08:009:0010, нормативна грошова оцінка - 1245071,77 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 23,4487 га кадастровий № 5322887900:02:016:0002, нормативна грошова оцінка - 165078,85 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 63,001 га кадастровий № 5322887900:15:001:0800, нормативна грошова оцінка - 1437304,81 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 1,5532 га кадастровий № 5322887900:02:013:0023, нормативна грошова оцінка - 10934,53 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 1,0011 га кадастровий № 5322887900:08:001:0603, нормативна грошова оцінка - 7047,74 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,1949 га кадастровий № 5322887900:08:009:0007, нормативна грошова оцінка - 1372,10 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 2,4501 га кадастровий № 5322887900:02:014:0003, нормативна грошова оцінка - 13642,16 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 54,7004 га кадастровий № 5322887900:02:014:0002, нормативна грошова оцінка - 385090,82 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 99,6705 га кадастровий № 5322887900:02:012:0111, нормативна грошова оцінка - 554965,34 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 55,7980 га кадастровий № 5322887900:02:015:0001, нормативна грошова оцінка - 392817,92 грн.;

-договір оренди земельної ділянки площею 22,200 га кадастровий № 5322887900:13:007:0010, нормативна грошова оцінка - 506470,80 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції прокурор просить визнати недійсними: розпорядження № 90 від 17.02.2012р. "Про надання (поновлення договору оренди) земельної ділянки в оренду для сільськогосподрського використання із земель за межами населених пунктів", розпорядження № 607 від 12.11.2012р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки"; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Лубенською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Райз-Максимко" на території Хорошківської сільської ради Лубенського району від 28.11.2012р. площею 43,5004 га, вартістю 992 418,12 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0009; площею 9,1984га, вартістю 64 756,74 грн, кадастровий номер 5322887900:11:001:0278; площею 0,5020 га, вартістю 3 534,08 грн., кадастровий номер 5322887900:11:001:0277;площею 28,8162 га, вартістю 657 412,79 грн., кадастровий номер 5322887900:08:008:0002; площею 0,9998 га, вартістю 7 038,59 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0604; площею 0,2054 га, вартістю 1 446,02 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0008; площею 39,3993 га, вартістю 277 371,07 грн., кадастровий номер 5322887900:02:007:0004; площею 1,1098 га, вартістю 7 812,99 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0601; площею 54,5749 га, вартістю 1 245 071,77 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0010; площею 23,4487 га, вартістю 165 078,85 грн., кадастровий номер 5322887900:02:016:0002; площею 63,001 га, вартістю 1 437 304,81 грн., кадастровий номер 5322887900:15:001:0800; площею 1,5532 га, вартістю 10 934,53 грн., кадастровий номер 5322887900:02:013:0023; площею 1,0011 га, вартістю 7 047,74 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0603; площею 0,1949 га, вартістю 1 372,10 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0007; площею 2, 4501 га, вартістю 13 642,16 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0003; площею 54,7004 га, вартістю 385 090,82 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0002; площею 99,6705 га, вартістю 554 965,34 грн., кадастровий номер 5322887900:02:012:0111; площею 55,7980 га, вартістю 392 817,92 грн., кадастровий номер 5322887900:02:015:0001; площею 22,200 га, вартістю 506 470,80 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0010 та повернення земельних ділянок.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації № 90 від 17.02.2012р. та № 607 від 12.11.2012р. винесені з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 17,79-1,116,123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 50, 55 Закону України "Про землеустрій", ст. 15 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що проект землеустрію щодо відведення земельних ділянок, наданих відповідачу 2 в користування, не виготовлявся, не погоджувався і не затверджувався відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач посилається на те, що згідно з вимогами статті 123 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у разі формування нових земельних ділянок повинен складатися проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, при укладенні договору оренди землі від 22.09.2006 року та наданні земельних ділянок в користування, в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006 року), ст.ст. 50, 55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003 року) землекористувачем не було виготовлено документацію із землеустрою.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, наголосив, що земельна ділянка на час прийняття розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації від 17.02.2012 року № 90 вже знаходилась в користуванні відповідача 2 на підставі розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації № 66 від 20.02.2006 р. та договору оренди землі від 22.09.2006 р., які були чинними, незаконними та недійсними в судовому порядку не визнавались. При цьому, судом було відзначено, що при поновленні договору оренди Лубенською районною державною адміністрацією, було передано земельну ділянку, яка входила до складу земельної ділянки орендованої за договором оренди раніше, але лише меншою площею. Таким чином, суд дійшов висновку, що межі вищезазначених земельних ділянок були встановлені в натурі і відповідач користувався ними на підставі договору оренди землі від 14.09.2005 р. та договору оренди від 22.09.2006 р.

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції прокурор в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає на порушенні судом норм матеріального права, а саме неврахування того факту, що:

-межі спірних земельних ділянок є не встановлення в натурі, у зв'язку з чим, відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України, підставою надання їх в користування за рішенням органів виконавчої влади є наявність проекту землеустрою щодо їх відведення;

-згідно інформації Управління Держземагентства в Лубенському районі Полтавської області:

-земельні ділянки за кадастровими номерами: №5322887900:13:017:001, площею 0,2777 га, №5322887900:08:008:0001, площею 0,6001 га, №5322887900:02:015:0001, площею 55,7980 га, сформовані та зареєстровані на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 11.06.2013, що свідчить про неможливість їх формування у 2009 році.

-земельні ділянки за кадастровими номерами: №5322887900:15:001:0001, площею 3,9267 га; №5322887900:15:001:0002, площею 3,9721 га, №5322887900:08:001:0002, площею 3,1879 га, №5322887900:08:001:0003, площею 3,1875 га, перебувають у приватній власності Чухно М.Д., Миргородської О.М., Цілуйко Г.М. на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку.

-земельні ділянки за кадастровими номерами: № 5322887900:02:014:0001, площею 0,3000 га та № 5322887900:02:007:0001, площею 0,3000 га, зареєстровані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.05.2012.

-інформація по земельним ділянкам за кадастровими номерами:№5322887900:02:012:0100,№5322887900:13:007:0005,№5322887900:02:014:0001 в національній кадастровій системі Державного земельного кадастру взагалі відсутня.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням осподарського суду Полтавської області від "06" лютого 2015 р. у справі № 917/2094/14 у та не вбачає жодних підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 ЗК України).

Згідно з п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджується, що розпорядженням Лубенської районної державної адміністрації від 17.02.2012 року №90 другому відповідачу, було надано згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки 22 вересня 2006 року, загальною площею 579,11 га (з них: ріллі - 283,23 га, сіножатей - 189,71 га, пасовищ - 102,12 га, полезахисних лісосмуг - 4,0 га) та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою. В подальшому розпорядженням Лубенської районної державної адміністрації від 12.11.2012 року №607 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок загальною площею 575,2321 га та надані зазначені земельні ділянки в оренду.

В якості підстави незаконності розпорядження від 17.02.2012 року № 90, прокурор визначає той факт, що вказаним розпорядженням було зменшено площу земельної ділянки, що свідчить про передання в користування, шляхом поновлення договору оренди, земельної ділянки межі якої не встановлено в натурі, реалізація якого можлива лише на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В той же час, прокурором не було враховано ту обставину, що положення статті 123 Земельного кодексу України передбачають процедуру розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації із землеустрою у випадку виключно передання земельної ділянки у користування.

Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, районною державною адміністрацією було надано лише дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, а не її передання на підставі зазначеного документу. Так даним розпорядженням було передбачено лише можливість ПрАТ "Райз-Максимко" розроблення технічної документації із землеустрою для земельної ділянки 579,11 га (з них: ріллі - 283,23 га, сіножатей - 189,71 га, пасовищ - 102,12 га, полезахисних лісосмуг - 4,0 га) для її подальшого погодження та встановлення на відповідність земельному законодавству. Тобто, дане розпорядження не тільки не свідчить про факт будь якого передання земельної ділянки з земель державної власності, а й не затверджує документ, що є підставою такої передачі. Відтак останній має лише підготовчий характер, та не створює жодних правових наслідків для ПрАТ "Райз-Максимко" у вигляді набуття права користування земельною ділянкою

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про визнання недійсним розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації "Про надання (поновлення договору оренди) земельної ділянки в оренду для сільськогосподарського використання із земель за межами населених пунктів" від 17.02.2012 року № 90.

Стосовно доводів прокурора щодо визнання незаконним розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки" від 12.11.2012 № 607 колегія суддів зазначає наступне.

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки" від 12.11.2012 № 607 (а.с.24-25, том 1) затверджено вищезазначену технічну документацію із землеустрою і надано ПрАТ "Райз-Максимко" в оренду строком на 5 років земельні ділянки площею 575,2321 га (з них: ріллі - 273,2972 га; сіножатей -189,7132 га; пасовищ - 102,1206 га, полезахисних лісосмуг - 10,1011 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради, починаючи з 31.01.12р., встановивши орендну плату в 2012 році в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить: 1 140,70 грн. за 1 га ріллі в рік; 352,00 грн. за 1 га сіножатей в рік; 278,40 грн. за 1 га пасовищ в рік та 228,53 грн. за 1 га земель під полезахисними лісосмугами

В силу положення ст. 123 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

-зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

-надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

З приводу наведеного слід зазначити наступне, як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження другому відповідачу, було передано у користування земельну ділянку загальною площею 579,11 га (з них: ріллі - 283,23 га, сіножатей - 189,71 га, пасовищ - 102,12 га, полезахисних лісосмуг - 4,0 га) та погоджено технічну документації із землеустрою.

Проаналізувавши матеріали справи, вбачається, що земельна ділянка загальною площею 579,11 га, входить до складу земельної ділянки орендованої за договором оренди раніше, але лише меншою площею.

Так з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди ПрАТ "Райз-Максимко" (Том 2 а.с.1-151) та планів (схем) земельних ділянок як додатків до договорів оренди від 28.11.2012 р вбачається, що земельні ділянки

-площею 43,5004 га, вартістю 992 418,12 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0009

-площею 9,1984га, вартістю 64 756,74 грн, кадастровий номер 5322887900:11:001:0278

-площею 0,5020 га, вартістю 3 534,08 грн., кадастровий номер 5322887900:11:001:0277

-площею 28,8162 га, вартістю 657 412,79 грн., кадастровий номер 5322887900:08:008:0002

-площею 0,9998 га, вартістю 7 038,59 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0604

-площею 0,2054 га, вартістю 1 446,02 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0008;

-площею 39,3993 га, вартістю 277 371,07 грн., кадастровий номер 5322887900:02:007:0004;

-площею 1,1098 га, вартістю 7 812,99 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0601;

-площею 54,5749 га, вартістю 1 245 071,77 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0010;

-площею 23,4487 га, вартістю 165 078,85 грн., кадастровий номер 5322887900:02:016:0002;

-площею 63,001 га, вартістю 1 437 304,81 грн., кадастровий номер 5322887900:15:001:0800;

-площею 1,5532 га, вартістю 10 934,53 грн., кадастровий номер 5322887900:02:013:0023;

-площею 1,0011 га, вартістю 7 047,74 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0603;

-площею 0,1949 га, вартістю 1 372,10 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0007;

-площею 2, 4501 га, вартістю 13 642,16 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0003;

-площею 54,7004 га, вартістю 385 090,82 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0002;

-площею 99,6705 га, вартістю 554 965,34 грн., кадастровий номер 5322887900:02:012:0111;

-площею 55,7980 га, вартістю 392 817,92 грн., кадастровий номер 5322887900:02:015:0001;

-площею 22,200 га, вартістю 506 470,80 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0010

були чітко передані в межах контурів земельних ділянок, які використовувало ПрАТ "Райз-Максимко" за договором оренди земельної ділянки від 22 вересня 2006 року (Плани земельних ділянок (Том 2 а.с.141-148)).

В той же час, слід зазначити що при наданні Лубенською районною державною адміністрацією у користування земельної ділянки загальною площею 579,11 га (з них: ріллі - 283,23 га, сіножатей - 189,71 га, пасовищ - 102,12 га, полезахисних лісосмуг - 4,0 га) межі кожної земельної ділянки були встановлені в натурі.

Так земельна ділянка

-площею 43,5004 га, вартістю 992 418,12 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0009 має кадастровий план (Том 1 а.с.32), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.33), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.34);

-площею 9,1984га, вартістю 64 756,74 грн, кадастровий номер 5322887900:11:001:0278 має кадастровий план (Том 1 а.с.40), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.41), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.42);

-площею 0,5020 га, вартістю 3 534,08 грн., кадастровий номер 5322887900:11:001:0277 має кадастровий план (Том 1 а.с.49), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.50), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.51);

-площею 28,8162 га, вартістю 657 412,79 грн., кадастровий номер 5322887900:08:008:0002 має кадастровий план (Том 1 а.с.58), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.59), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.60);

-площею 0,9998 га, вартістю 7 038,59 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0604 має кадастровий план (Том 1 а.с.67), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.68), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.69);

-площею 0,2054 га, вартістю 1 446,02 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0008; має кадастровий план (Том 1 а.с.76), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.77), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.78);

-площею 39,3993 га, вартістю 277 371,07 грн., кадастровий номер 5322887900:02:007:0004 має кадастровий план (Том 1 а.с.85), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.86), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.87);

-площею 1,1098 га, вартістю 7 812,99 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0601 має кадастровий план (Том 1 а.с.94), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.95), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.96);

-площею 54,5749 га, вартістю 1 245 071,77 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0010 має кадастровий план (Том 1 а.с.103), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.104), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.105);

-площею 23,4487 га, вартістю 165 078,85 грн., кадастровий номер 5322887900:02:016:0002 має кадастровий план (Том 1 а.с.112), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.113), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.114);

-площею 63,001 га, вартістю 1 437 304,81 грн., кадастровий номер 5322887900:15:001:0800; має кадастровий план (Том 1 а.с.121-122), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.123), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.124);

-площею 1,5532 га, вартістю 10 934,53 грн., кадастровий номер 5322887900:02:013:0023; має кадастровий план (Том 1 а.с.131), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.132), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.133);

-площею 1,0011 га, вартістю 7 047,74 грн., кадастровий номер 5322887900:08:001:0603; має кадастровий план (Том 1 а.с.140), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.141), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.142);

-площею 0,1949 га, вартістю 1 372,10 грн., кадастровий номер 5322887900:08:009:0007; має кадастровий план (Том 1 а.с.149), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.150), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.151);

-площею 2, 4501 га, вартістю 13 642,16 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0003; має кадастровий план (Том 1 а.с.158), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.159), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.160);

-площею 54,7004 га, вартістю 385 090,82 грн., кадастровий номер 5322887900:02:014:0002; має кадастровий план (Том 1 а.с.167), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.168), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.169);

-площею 99,6705 га, вартістю 554 965,34 грн., кадастровий номер 5322887900:02:012:0111; має кадастровий план (Том 1 а.с.176-177), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.178), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.179);

-площею 55,7980 га, вартістю 392 817,92 грн., кадастровий номер 5322887900:02:015:0001; має кадастровий план (Том 1 а.с.186-187), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.188), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.189);

-площею 22,200 га, вартістю 506 470,80 грн., кадастровий номер 5322887900:13:007:0010 має кадастровий план (Том 1 а.с.197), Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 листопада 2012 року (Том 1 а.с.198), Акт приймання-передачі земельної ділянки (Том 1 а.с.199).

З вищенаведених підстав, колегія суддів дійшла висновку, що на момент передання у користування земельних ділянок їх межі були встановлені в натурі. Водночас, матеріалами справи не підтверджується також факт зміни цільового призначення земельних ділянок, що свідчить про правомірність такого передання на підставі технічної документації із землеустрою.

За таких обставин розпорядженням Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки" від 12.11.2012 № 607 є законним та відповідає нормам земельного законодавства.

В той же час колегія суддів звертає увагу, що в підставах позову прокурором визначено, в якості передумови розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки факт формування нової земельної ділянки (Том 1 а.с.5).

Між тим, поняття формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав врегульовано статею 79 -1 Земельного кодексу України. Земельний кодекс України доповнений статтею 79 -1 відповідно до підпункту "б" підпункту 2 пункту 5 розділу ХІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр". Дані положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" вступили в дію з 01.01.2013 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення" № 5395-17 від 02.10.2012 (далі - Закон) внесено зміни до статті 123 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій", але Закон набрав чинності 06.12.2012 року, тобто після прийняття головою Лубенської райдержадміністрації розпоряджень від 17.02.2012 № 90 та 12.11.2012 № 607. А відтак, прокурором помилково визначено в якості підстави задоволення позовних вимог саме факт «формування нової земельної ділянки», оскільки вказане визначення було сформовано вже після укладення спірних правочинів.

Одночасно в обгрунтуванні апеляційної скарги прокурором було наголошено на неврахуванні судом першої інстанції того факту, що:

-відповідно до інформації Управління Держземагентства в Лубенському районі Полтавської області земельні ділянки за кадастровими номерами: №5322887900:13:017:001, площею 0,2777 га, №5322887900:08:008:0001, площею 0,6001 га, №5322887900:02:015:0001, площею 55,7980 га, сформовані та зареєстровані на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 11.06.2013, що свідчить про неможливість їх формування у 2009 році.

-земельні ділянки за кадастровими номерами: №5322887900:15:001:0001, площею 3,9267 га; №5322887900:15:001:0002, площею 3,9721 га, №5322887900:08:001:0002, площею 3,1879 га, №5322887900:08:001:0003, площею 3,1875 га, перебувають у приватній власності Чухно М.Д., Миргородської О.М., Цілуйко Г.М. на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку.

-земельні ділянки за кадастровими номерами: № 5322887900:02:014:0001, площею 0,3000 га та № 5322887900:02:007:0001, площею 0,3000 га, зареєстровані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.05.2012.

-інформація по земельним ділянкам за кадастровими номерами:№5322887900:02:012:0100,№5322887900:13:007:0005,№5322887900:02:014:0001 в національній кадастровій системі Державного земельного кадастру взагалі відсутня.

Зазначену інформацію прокурор підтверджує листом Управління держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 14 лютого 2015 року (Том 4 а.с.22-24).

З приводу зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що вищенаведені обставини не були підставою позовних вимог прокурора щодо невідповідності прийнятих головою Лубенської райдержадміністрації розпоряджень від 17.02.2012 № 90 та 12.11.2012 № 607 вимогам земельного законодавства.

Разом з тим, положеннями статті 101 Господарського процесуального одексу України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

Так у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В той же час, наданий позивачем лист Управління держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 14 лютого 2015 року не був предметом судового дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так даний Лист був наданий виключно на стадії апеляційного провадження у справі. В той же час, заявником не було надано жодного письмового пояснення (клопотання), яким було б обгрунтував неможливість подання зазначеного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Беручи до уваги наведене, лист Управління держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 14 лютого 2015 року (Том 4 а.с.22-24.) та зазначена в ньому інформація не може прийматися судом до уваги, в якості доказу незаконності рішення суду першої інстанції.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що прокурор посилаючись на порушення Лубенською районною державною адміністрації норм земельного законодавства, повинен був довести порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду не має правових підстав для задоволення позову (позиція Верховного Суду Украхни в постанові від 25 грудня 2013 року по справі №6-94цс13).

В підтвердження зазначеного, суд апеляційної інстанції відзначає, що реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь - яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним розпорядження та договора оренди земельних ділянок, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Так звертаючись до суду з правовою вимогою визнання розпорядження № 90 від 17.02.2012 р. "Про надання (поновлення договору оренди) земельної ділянки в оренду для сільськогосподрського використання із земель за межами населених пунктів", розпорядження № 607 від 12.11.2012р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки"; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Лубенською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Райз-Максимко" на території Хорошківської сільської ради Лубенського району від 28.11.2012 р., прокурор повинен підтвердити наявність негативних наслідків зумовлених їх прийняттям, у вигляді або неотримання бюджетом коштів, порушення конкуретних засад передання земельної ділянки в оренду, порушення прав третіх осіб та інше.

Таким чином, враховуючи підстави позовної заяви прокурора, суть яких зводилась до необхідності виготовлення ПрАТ "Райз-Максимко" саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки замість технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, прокурором повинно бути доведено взаємопов'язаність існування негативних наслідків з виготовленням технічної документації із землеустрою, шляхом встановлення причинно-наслідкового зв'язку. Так прокурором повинно бути аргументовано в позовній заяві яка саме обставина або факт, будучи не закріпленими в технічній документації із землеустрою, в своє наслідку може породити настання негативних наслідків для держави. Водночас, слід зауважити, що технічна документація із землеустрою та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до положення статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV є різновидами документації із землеустрою, метою яких є розроблення та затвердження текстових та графічних матеріалів якими обгрунтовується використання земельних ділянок. У зв'язку з чим, їх розроблення жодним чином не впливає на формування орендної плати та на процедуру передання земельної ділянки в оренду на конкуретних засадах.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач не зазначив чим порушуються права держави наявністю оспорюваного ним рішення та договору орендів оренди земельної ділянки, та не обґрунтував, у зв'язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі, а лише стверджує про невідповідність оспорюваних ним правочинів нормам цивільного законодавства.

Уявлення позивача про недійсність розпорядження № 90 від 17.02.2012р. "Про надання (поновлення договору оренди) земельної ділянки в оренду для сільськогосподрського використання із земель за межами населених пунктів", розпорядження № 607 від 12.11.2012р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки"; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Лубенською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Райз-Максимко" на території Хорошківської сільської ради Лубенського району від 28.11.2012р. за відсутності при цьому порушень прав та інтересів держави, не є підставою для визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Таким чином під час перегляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення прав та законних інтересів держави, внаслідок вчинення такого правочину.

Колегія суддів приймає до уваги повне виконання другим відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати, так відповідно до матеріалів справи у останнього відсутня жодна заборгованість за даним договором.

Відтак, заявлення прокурором позову про недійсність правочинів без зазначення порушення інтересів держави є також підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

Також колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві, як інструмент функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Положеннями ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ вказану Конвенцію і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Верховний Суд України в Постанові №6-92цс13 від 18.09.2013р. основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" ("Sporrong and Lonnroth v. Sweden") від 23.09.1982р., "Новоселецький проти України" від 11.03.2003р., "Федоренко проти України" від 01.06.2006р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1 зазначеного Першого протоколу. Зокрема, необхідно щоби була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагається досягти держава шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року у справі №21-8во07 щодо визнання приватизаційних договорів недійсними, на підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовував рішення Європейської суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Прокурор в обгрунтуванні позову зазначає на порушеннях Лубенською районною державною адміністрацією приписів земельного законодавства при переданні земельної ділянки в користування, тобто виділяє останню в якості суб'єкта з вини якого мало місце порушення законодавчої процедури передання в користування земельної ділянки, у зв'язку з чим потребує визнанню недійсними вищезазначені правочини.

Зважаючи на наведену практику Європейського суду, колегія суддів зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" законно очікує набуття майнових прав у вигляді права оренди на земельну ділянки та не може бути позбавлено цих прав через можливість допущення порушення процедури передачі земель у користування Запорізькою міською радою.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 06 лютого 2015 р. у справі № 917/2094/14 без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06 лютого 2015 р. у справі № 917/2094/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15 червня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.