Постанова

від 15.06.2015 по справі 826/5118/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2015 року 15:28 № 826/5118/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Повного товариства «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010302202 та №0010292202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій на підставі договорів щодо надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання платоспроможності боржників, а також договорів поруки не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на те, що вказані операції здійснені в ході здійснення господарської діяльності товариства, а тому позивач мав правові підстави для включення витрат, понесених в ході їх здійснення, до складу валових. Вважає, що у відповідача не було підстав для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за результатом виконання угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями, оскільки обов'язок зі сплати податку на додану вартість у позивача не виник. Зазначив, що спірні договори оренди приміщення мають ознаки оперативного лізингу, а не фінансового, як зазначив позивач. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на те, що на підставі угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями позивач фактично здійснював реалізацію заставленого майна, а тому мав сплатити податок на прибуток та податок на додану вартість за результатами їх виконання. Зазначив, що договори оренди приміщення мають ознаки фінансового лізингу та позивач невірно відобразив їх у податковій звітності, що призвело до завищення валових витрат. На думку відповідача, договори щодо надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання платоспроможності боржників, а також договори поруки, укладені позивачем не мали зв'язку із його господарською діяльністю, а тому він не мав права на включення витрат за такими договорами до складу валових.

В судовому засіданні 11.06.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача, на підставі направлень, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єкта господарювання, на підставі положень статті 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» (код ЄДРПОУ 31627374) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.10.2014 №470/1-26-50-22-02-31627374 (далі - акт №470/1-26-50-22-02-31627374), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, наступні:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.5.14, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 3272155,0 грн.;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку додану вартість у сумі 1744404,00 грн.

На підставі акта перевірки №470/1-26-50-22-02-31627374 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 16.10.2014 №0010292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2180509,00 грн., в тому числі основний платіж - 1 744 406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 436103,00 грн.;

- від 16.10.2014 №0010302202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3845772,00 грн., в тому числі основний платіж - 3272155,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 573617,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 31.12.2014 №3419/10/26-15-10-05-15 та рішенням Державної фіскальної служби України від 11.03.2015 №4963/6/99-99-10-01-04-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010292202 та №0010302202 - без змін.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення рішення від 16.10.2014 №0010292202 та №0010302202, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевіряв відповідач, ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» здійснювало фінансово-господарську діяльність, зокрема, на підставі угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями, договорів оренди приміщення, договорів щодо надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання платоспроможності боржників, а також виступало поручителем, згідно договорів поруки.

Відповідач дійшов висновку, що внаслідок відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку, позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 3 272 155,00 грн. та занизив податок на додану вартість у сумі 1 744 404,00 грн.

Щодо доводів відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 9175576,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1744404,00 грн. шляхом укладання угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями, суд встановив наступне.

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» уклало ряд угод про зміну кредитора із фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_1 (код НОМЕР_1); ОСОБА_2 (код НОМЕР_2); ОСОБА_3 (код НОМЕР_2); ОСОБА_4 (код НОМЕР_26); ОСОБА_5 (код НОМЕР_3); ОСОБА_6 (код НОМЕР_4); ОСОБА_7 (код НОМЕР_5); ОСОБА_8 (код НОМЕР_6); ОСОБА_9 (код НОМЕР_7); ОСОБА_10 (код НОМЕР_8); ОСОБА_11 (код НОМЕР_9); ОСОБА_12 (код НОМЕР_10); ОСОБА_13 (код НОМЕР_11); ОСОБА_14 (код НОМЕР_27); ОСОБА_15 (код НОМЕР_12); ОСОБА_16 (код НОМЕР_13); ОСОБА_17 (код НОМЕР_14); ОСОБА_18 (код НОМЕР_15); ОСОБА_19 (код НОМЕР_16); ОСОБА_20 (код НОМЕР_17); ОСОБА_21 (код НОМЕР_18).

Згідно вказаних договорів ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» (Первісний кредитор) передає фізичній особі-підприємцю (Новий кредитор) вимоги до позичальників (боржників) за договорами фінансового кредиту. Згідно даних угод Новий кредитор набуває усіх прав заставодержателя по договору закладу майна до ломбарду. Первісний кредитор передає новому кредитору предмет закладу. (а.с. 137-139, 175-177 Т.І).

Згідно із підпунктом 14.1.100 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У відповідності до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідач дійшов висновку, що згідно угод про зміну кредитора по зобов'язаннях ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» фактично здійснювало реалізацію заставного майна фізичним особам-підприємцям.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.31 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України (об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Матеріали справи свідчать про те, що ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» не проводило стягнення на предмети закладу за договорами, право вимоги за якими було передано фізичним особам - підприємцям.

Таким чином, позивач не набув статусу власника заставленого майна, а, відповідно, не могло відбутись факту реалізації заставного майна фізичним особам - підприємцям, як зазначає відповідач.

Відповідно до укладених позивачем угод про зміну кредитора по зобов'язаннях відбулась саме передача права вимоги до позичальників (боржників) за договорами фінансового кредиту, а не продаж заставленого майна. Крім того, позичальники (боржники) не були позбавлені права повернути суму отриманого кредиту та отримати заставлене ними майно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про заниження ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» податку на прибуток шляхом укладання угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями є необґрунтованими. Отже, підстави для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 889 458,74 та штрафних санкцій у розмірі 346 297,09 грн. податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010302202, а також визначення податку на додану вартість у розмірі 1 744 406,00 грн. і визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 436 103,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010292202 відсутні.

Щодо доводів відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 267475,22 грн. шляхом віднесення до складу валових витрат витрати з оренди приміщення на суму 1246286,00 грн., суд встановив наступне.

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» уклало ряд договорів оренди приміщень, а саме:

- від 25.06.2011 із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_22 (код НОМЕР_19), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 98226,00 грн. з 06.07.2011 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі за вказаний період на суму 180000,00 грн.;

- від 24.09.2009 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_23 (код НОМЕР_20), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 8600,00 грн. з 02.10.2009 по 24.08.2012 та сплатив орендні платежі за вказаний період на суму 210000,00 грн.;

- від 25.08.2009 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_23 (код НОМЕР_20), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 86100,00 грн. з 25.08.2012 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі за вказаний період на суму 321000,00 грн.;

- від 24.07.2009 №7-КМ, від 29.05.2012 та від 12.06.2013 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_24 (код НОМЕР_28), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 964000,00 грн. з 01.08.2009 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі на суму 1932103,90 грн.;

- від 02.04.2010 та від 01.01.2012 120 000,із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25 (код НОМЕР_21), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 120000,00 грн. з 02.04.2010 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі на суму 474300,00 грн.;

- від 17.08.2010 та від 17.07.2013 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_26 (код НОМЕР_22), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 30000,00 грн. з 20.08.2010 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі на суму 151150,00 грн.;

- від 20.02.2011 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_27 (код НОМЕР_23), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю1000,00 грн. з 20.02.2011 по 04.03.2012 та сплатив орендні платежі на суму 26000,00 грн.;

- від 01.09.2010 та від 01.07.2013 із закритим акціонерним товариством «Залізничне» (код 19164371), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 50 000,00 грн. з 01.09.2010 по 31.12.2013 та сплатило орендні платежі на суму 111413,00 грн.

- від 01.01.2010 №010110-105/ЗП та від 01.12.2013 №0112012-03/ЗП із товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдінг» (код 34928470), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 3740,00 грн. з 01.01.2010 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі на суму 52920,00 грн.;

- від 27.04.2010 №197-10 та від 29.09.2013 №197-13 із товариством з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» (код 21571623), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 97133,00 грн. з 01.05.2010 по 31.12.2013 та сплатив орендні платежі на суму 170766,66 грн.;

- від 14.04.2010 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_28 (код НОМЕР_24), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 56 000,00 грн. з 14.04.2010 по 30.11.2012 та сплатив орендні платежі на суму 64000,00 грн.;

- від 01.01.2009 та від 28.11.2012 із ОСОБА_29 (код НОМЕР_25), згідно якого позивач орендував приміщення вартістю 19079,00 грн. з 01.01.2009 по 30.11.2013 та сплатило орендні платежі на суму 647700,00 грн.

Відповідач зазначив, що згідно договорів оренди, вартість об'єкта оренди є меншою ніж загальна сума орендних платежів сплачена за період 2-3 роки, а тому такі договори вважаються фінансовим лізингом. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оподаткування вказаних операцій мало здійснюватись згідно положень підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, а не положень пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, як це зробив позивач.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

У відповідно до підпункту 14.1.97 пункту статті 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Згідно із пунктом 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181 дохід від операційної оренди (крім доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди орендодавцем зменшуються протягом строку оренди доходи від орендної плати.

Відповідно до пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

- передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

- передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Згідно із підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» посилалось на те, що вищезазначені приміщення орендувались з метою розширення мережі надання послуг ломбардом.

У відповідності до положень пунктів 2.3 вищезазначених договорів сторонами визначено, що передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це приміщення, приміщення передається в оренду без права викупу (а.с. 68-161 Т.ІІ).

Спірні договори оренди, укладені позивачем не містять умови, за якою орендар зобов'язаний придбати об'єкт оренди у власність протягом строку дії договору оренди або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі оренди.

Таким чином вищезазначені договори оренди, укладені ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» мають ознаки, які повністю відповідають особливостям оперативного лізингу (оренди) і відрізняють його від договору фінансового лізингу.

Оскільки нерухоме майно за вказаними договорами використовуються виключно для здійснення господарської діяльності і законодавство не містить прямої заборони щодо включення компенсації вартості оренди до складу орендних (лізингових) платежів, суд вважає, що позивач правомірно оподаткував такі операції згідно положень пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, а не підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, як зазначає відповідач та мав правові підстави для включення до складу валових витрат витрати з оренди приміщення на суму 1 246 286,00 грн.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 № К/9991/44183/12.

Щодо доводів відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 813869,90 грн. шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування витрат за послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості на загальну суму 3708230,00 грн., суд встановив наступне.

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» уклало ряд договорів з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40.

Предметом зазначених договорів є надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання їх платоспроможності у зв'язку з фінансовим станом або комерційною практикою.

Відповідач посилався на те, що предмет закладу, згідно договорів фінансового кредиту оцінений за згодою сторін та застрахований, знаходиться на збереженні у ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» та у разі невиконання Позичальником, (Заставодавцем) своїх зобов'язань за договором фінансового кредиту ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» може задовольнити свої вимоги до Позичальника шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, на думку відповідача, послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості ніяким чином не впливають на виконання зобов'язань що виникають між Кредитодавцем (Заставодержателем) та Позичальником (Заставодавцем) за договорами фінансового кредиту та договорами закладу майна ломбардам. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що зв'язок витрат на послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості із господарською діяльністю позивача відсутній, а тому у позивача не було право на включення їх до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач не заперечував того факту, що виконання договорів з фізичними особами-підприємцями про надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання їх платоспроможності у зв'язку з фінансовим станом або комерційною практикою підтверджується належним чином складеними первинними документами, а зазначив виключно про відсутність зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія».

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 26.04.2005 №3981 ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду. Фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського Кодексу України).

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» вказало на те, що діяльність ломбарду є прибутковою лише за умови надання ломбардом фінансового кредиту фізичним особам під процент за умови повернення таких коштів фізичними особами зі сплатою процентів за користування кредитів. Звернення стягнення на предмет закладу є виключною мірою та спрямоване на зменшення збитків, які зазнає ломбард під час неповернення фізичними особами кредитних коштів та/або не сплати ними процентів за користування кредитом. Звернення стягнення на предмет закладу ломбардом призводить до зниження його активів, a тому є збитковим.

З урахуванням ризику того, що видані ломбардом кредитні кошти під заставу майна могли бути не повернуті, у ломбарда виникає необхідність реалізації такого майна.

Враховуючи те, що багато із закладеного майна має властивість з часом знецінюватись (моральне старіння електротехніки, вихід з ладу внаслідок довгого зберігання, тощо) оцінка платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості є одним із засобів зменшення або недопущення отримання ломбардом збитків внаслідок неповернення кредитних коштів, наданих під заставу.

Таким чином, вказані господарські операції є такими, що пов'язані з господарською діяльністю ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія», а тому воно мало право на включення витрат на оцінку платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості до складу валових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 №К/800/47207/14.

Щодо доводів відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 103302,81 грн. шляхом віднесення до складу витрат «Фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України» витрат по відсоткам по договору поруки у сумі 543699,00 грн., суд встановив наступне.

ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» (Поручитель) виступив поручителем згідно договорів поруки від 21.08.2010 №12/10-VIP/8-К та від 21.08.2010 №13/10-VIP/8-К, укладеним з ТОВ «Голден Хаус» (Позичальник).

Згідно положень вказаних договорів Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань по кредитним договорам №8-к/10-VIP від 21.08.2010 та від 21.08.2010 №8-К/10-VIP. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення кредитного договору.

За результатом вчинення вказаних правочинів позивач включив до складу витрат «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України» витрат по відсоткам по договору поруки у сумі 543699,00 грн., що підтверджується розшифровкою валових доходів і валових витрат за деклараціями за 2011-2013 року (а.с. 97 Т.І).

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач безпідставно включив до витрат відсотки по кредиту, що був виплачений ним за ТОВ «Голден Хаус», оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю ломбарду.

Суд погоджується з наведеними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із пунктом 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 №3981 (далі - Положення №3981) ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Пунктами 2.1.1., 2.1.7 Положення №3981 встановлено, що для надання фінансових послуг ломбард повинен відповідати таким вимогам: діяльність ломбарду повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги, не здійснювати будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім підприємницької діяльності, передбаченої законодавством для ломбардів.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 08.07.2004 №1515 діяльність ломбардів з надання послуг фінансового кредиту не може суміщатись з наданням будь-яких інших видів фінансових послуг .

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств ; переказ коштів; послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; факторинг; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»; операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, згідно положень законодавства, надання поручительств не належить до видів господарської діяльності ломбардів, з огляду на що у ПТ «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» були відсутні правові підстави для включення витрат по сплаті відсотків по кредиту, що був виплачений позивачем за ТОВ «Голден Хаус», оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103302,81 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25825,70 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010302202.

Водночас, податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2180509,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010302202, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3716643,55 грн., в тому числі основний платіж - 3168852,46 грн., штрафні (фінансові) санкції 547 791,09 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов повного товариства «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010292202, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010302202, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3716643,55 грн. (три мільйона сімсот шістнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 55 коп.) в тому числі основний платіж 3168852,46 грн. (три мільйона сто шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 46 коп.) та штрафні (фінансові) санкції - 547791,09 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня 09 коп.).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь повного товариства «Чесний ломбард, ТОВ «МАСТ» і Компанія» (код ЄДРПОУ 31627374) судові витрати в сумі 380,02 грн. (триста вісімдесят гривень 02 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський