Ухвала

від 23.07.2015 по справі 826/5118/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5118/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаКубрак Ж.Б. представника відповідачаСлєпухіна К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві та апеляційну скаргу Повного товариства "Чесний ломбард, ТОВ "Маст" і Компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства "Чесний ломбард, ТОВ "Маст" і Компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010302202 та №0010292202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010292202, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.10.2014 №0010302202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3716643,55 грн. (три мільйона сімсот шістнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 55 коп.) в тому числі основний платіж 3168852,46 грн. (три мільйона сто шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 46 коп.) та штрафні (фінансові) санкції - 547791,09 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня 09 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в якій просили його скасувати, та ухвалити постанову, позивач - про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а відповідач - про відмову у його задоволенні.

В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, власні апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити з викладених у скаргах підстав, водночас, проти задоволення апеляційної скарги протилежної сторони заперечили та просили відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" (код ЄДРПОУ 31627374) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 08.10.2014 №470/1-26-50-22-02-31627374 (далі - акт №470/1-26-50-22-02-31627374).

Згідно з висновками вказаного акта контролюючий орган встановив порушення позивачем: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.5.14, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 3'272'155,0 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР та пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку додану вартість у сумі 1'744'404,00 грн.

Власну позицію податковий орган мотивував тим, що на підставі угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями позивач фактично здійснював реалізацію заставленого майна, а тому мав сплатити податок на прибуток та податок на додану вартість за результатами їх виконання. Також, договори оренди приміщення мають ознаки фінансового лізингу та позивач невірно відобразив їх у податковій звітності, що призвело до завищення валових витрат. В свою чергу, договори щодо надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання платоспроможності боржників, а також договори поруки, укладені позивачем не мали зв'язку із його господарською діяльністю, а тому він не мав права на включення витрат за такими договорами до складу валових.

16.10.2014 відповідач, на підставі названого акта, прийняв податкові повідомлення-рішення форми "Р": №0010292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2' 180' 509,00 грн., в тому числі основний платіж - 1' 744' 406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 436'103,00 грн.; №0010302202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3' 845' 772,00 грн., в тому числі основний платіж - 3'272' 155,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 573' 617,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішеннями Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України, їх залишено без змін.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення рішення від 16.10.2014 №0010292202 та №0010302202, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача, виходячи з такого.

Так, зокрема, податковий орган під час перевірки позивача прийшов до висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 9'175'576,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1'744'404,00 грн. шляхом укладання угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у період, щодо якого здійснено податкову перевірку позивача, ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" було укладено ряд аналогічних за змістом угод про зміну кредитора із фізичними особами-підприємцями, відповідно до умов яких ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" (Первісний кредитор) передає фізичній особі-підприємцю (Новий кредитор) вимоги до позичальників (боржників) за договорами фінансового кредиту. Новий кредитор набуває усіх прав заставодержателя по договору закладу майна до ломбарду. Первісний кредитор передає новому кредитору предмет закладу (т.1, а.с. 137-139, 175-177).

На думку контролюючого органу, на підставі вказаних угод про зміну кредитора по зобов'язаннях позивач фактично здійснював реалізацію заставного майна фізичним особам-підприємцям.

Окружний адміністративний суд м.Києва обґрунтовано відхилив такі доводи, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

За правилами статей 513 та 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням підпункту 14.1.31 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування (з ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Враховуючи, що, як встановлено судом першої інстанції, позивач не здійснював стягнення на предмети закладу за договорами, право вимоги за якими було передано фізичним особам - підприємцям, то, відповідно, він не набув статусу власника заставленого майна, а отже, не могло відбутися і факту реалізації заставного майна фізичним особам - підприємцям.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що за змістом укладених позивачем угод про зміну кредитора по зобов'язаннях відбулась саме передача права вимоги до позичальників (боржників) за договорами фінансового кредиту, а не продаж заставленого майна.

Крім того, суд небезпідставно звернув увагу, що позичальники (боржники) не були позбавлені права повернути суму отриманого кредиту та отримати заставлене ними майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок окружного адміністративного суду м.Києва про необґрунтованість та недоведеність позиції контролюючого органу про заниження ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" податку на прибуток шляхом укладання угод про заміну кредитора по зобов'язаннях із фізичними особами-підприємцями.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено існування правових підстав для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1' 889' 458,74 та штрафних санкцій у розмірі 346' 297,09 грн. податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010302202, а також визначення податку на додану вартість у розмірі 1' 744' 406,00 грн. і визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 436' 103,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010292202.

Стосовно доводів відповідача про заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 267475,22 грн. шляхом віднесення до складу валових витрат витрати з оренди приміщення на суму 1246286,00 грн., які податковий орган мотивував тим, що згідно з укладеними позивачем договорами оренди, вартість об'єкта оренди є меншою ніж загальна сума орендних платежів сплачена за період 2-3 роки, а тому такі договори вважаються фінансовим лізингом, відтак, на переконання відповідача, оподаткування вказаних операцій мало здійснюватися за правилами підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, а не пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, як це зробив платник, колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів оренди приміщень з метою розширення мережі надання послуг ломбардом та сплачено орендні платежі за відповідні періоди.

В силу положень пунктів 2.3 вищезазначених договорів сторонами визначено, що передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це приміщення, приміщення передається в оренду без права викупу (т.2, а.с. 68-161).

Так, за визначенням підпункту 14.1.97 пункту статті 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору .

Згідно із пунктом 17 П(С)БО 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181 дохід від операційної оренди (крім доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди орендодавцем зменшуються протягом строку оренди доходи від орендної плати.

За правилами пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття відповідачем спірних рішень), оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Згідно із підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи ту обставину, що названі вище договори оренди не містять умови, за якою орендар зобов'язаний придбати об'єкт оренди у власність протягом строку дії договору оренди або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі оренди, то суд небезпідставно зазначив, що ці договори мають ознаки, які відповідають особливостям оперативного лізингу (оренди) і відрізняють його від договору фінансового лізингу.

За таких обставин, зважаючи на те, що, як встановлено судом першої інстанції, нерухоме майно за вказаними договорами використовувалося позивачем для здійснення власної господарської діяльності, в той же час, законодавство не містить прямої заборони щодо включення компенсації вартості оренди до складу орендних (лізингових) платежів, колегія суддів погоджується із висновком суду, що позивач правомірно оподаткував такі операції згідно положень пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, а не підпункту 138.10.3 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, як зазначає відповідач та мав правові підстави для включення до складу валових витрат витрати з оренди приміщення на суму 1'246'286,00 грн.

Також контролюючий орган, за наслідками перевірки позивача, прийшов до висновку про заниження ним податку на прибуток на загальну суму 813869,90 грн. шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування витрат за послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості на загальну суму 3708230,00 грн.

Власну позицію відповідач мотивує тим, що предмет закладу, згідно з договорами фінансового кредиту оцінений за згодою сторін та застрахований, знаходиться на збереженні у ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" та у разі невиконання Позичальником, (Заставодавцем) своїх зобов'язань за договором фінансового кредиту ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" може задовольнити свої вимоги до Позичальника шляхом звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, на думку відповідача, послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості не впливають на виконання зобов'язань що виникають між Кредитодавцем (Заставодержателем) та Позичальником (Заставодавцем) за договорами фінансового кредиту та договорами закладу майна ломбардам. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що зв'язок витрат на послуги з оцінювання платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості із господарською діяльністю позивача відсутній, а тому у позивача не було права на включення їх до складу валових витрат.

Так, судом попередньої інстанції вірно встановлено, що ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" уклало ряд договорів з фізичними особами-підприємцями про надання послуг з допомоги повернення заборгованості, оцінювання їх платоспроможності у зв'язку з фінансовим станом або комерційною практикою.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач, в тому числі під час апеляційного перегляду справи, не заперечував того, що виконання зазначених договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, водночас, власні доводи обґрунтовував виключно відсутністю зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія".

За визначенням, наведеним у пункті 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 26.04.2005 №3981 (далі по тексту - Положення № 3981) ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду. Фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

В той же час, згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського Кодексу України).

Згідно з поясненнями позивача, діяльність ломбарду є прибутковою лише за умови надання ломбардом фінансового кредиту фізичним особам під процент за умови повернення таких коштів фізичними особами зі сплатою процентів за користування кредитів. Звернення стягнення на предмет закладу є виключною мірою та спрямоване на зменшення збитків, які зазнає ломбард під час неповернення фізичними особами кредитних коштів та/або не сплати ними процентів за користування кредитом. Звернення стягнення на предмет закладу ломбардом призводить до зниження його активів, a тому є збитковим.

З урахуванням ризику того, що видані ломбардом кредитні кошти під заставу майна могли бути не повернуті, у ломбарда виникає необхідність реалізації такого майна.

На думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції, що оцінка платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості є операціями, які пов'язані з господарською діяльністю ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія", оскільки є одним із засобів зменшення або недопущення отримання ломбардом збитків внаслідок неповернення кредитних коштів, наданих під заставу.

У зв'язку із наведеним, обґрунтованим є висновок суду про те, що платник мав право на включення витрат на оцінку платоспроможності боржників та допомоги повернення заборгованості до складу валових витрат, водночас, доводи відповідача про заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 267475,22 грн. шляхом віднесення до складу валових витрат витрати з оренди приміщення на суму 1246286,00 грн. судова колегія відхиляє, оскільки вони є помилковими та спростовують наявними у справі доказами.

Стосовно встановленого відповідачем заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 103302,81 грн. шляхом віднесення до складу витрат "Фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України" витрат по відсоткам по договору поруки у сумі 543699,00 грн., що мотивовано безпідставністю включення до витрат відсотків по кредиту, що був виплачений ним за ТОВ "Голден Хаус", оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю ломбарду, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, ПТ "Чесний ломбард, ТОВ "МАСТ" і Компанія" (Поручитель) виступив поручителем згідно з договорами поруки від 21.08.2010 №12/10-VIP/8-К та від 21.08.2010 №13/10-VIP/8-К, укладеними з ТОВ "Голден Хаус" (Позичальник), за умовами яких Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань по кредитним договорам №8-к/10-VIP від 21.08.2010 та від 21.08.2010 №8-К/10-VIP. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення кредитного договору.

Також судом встановлено, що за результатом вчинення вказаних правочинів позивач включив до складу витрат "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України" витрат по відсоткам по договору поруки у сумі 543699,00 грн., що підтверджується розшифровкою валових доходів і валових витрат за деклараціями за 2011-2013 року.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із пунктом 1.2 Положення №3981 ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Пунктами 2.1.1., 2.1.7 Положення №3981 закріплено, що для надання фінансових послуг ломбард повинен відповідати таким вимогам: діяльність ломбарду повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги, не здійснювати будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім підприємницької діяльності, передбаченої законодавством для ломбардів.

Поряд з цим, в силу імперативних приписів пункту 2.3 Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 08.07.2004 №1515 діяльність ломбардів з надання послуг фінансового кредиту не може суміщатись з наданням будь-яких інших видів фінансових послуг.

В силу положень пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг віднесено надання гарантій та поручительств.

Таким чином, враховуючи, що надання поручительств не належить до видів господарської діяльності ломбардів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для включення витрат по сплаті відсотків по кредиту, що був виплачений позивачем за ТОВ "Голден Хаус", оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103302,81 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25825,70 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 №0010302202.

Підсумовуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки знайшли підтвердження доводи позивача, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2180509,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0010302202, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3716643,55 грн., в тому числі основний платіж - 3168852,46 грн., штрафні (фінансові) санкції 547 791,09 грн. прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова відповідає критеріям законності та обґрунтованості, наведеним у статті 159 КАС України, прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, за повно та всебічно з'ясованих обставин, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві та апеляційну скаргу Повного товариства "Чесний ломбард, ТОВ "Маст" і Компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства "Чесний ломбард, ТОВ "Маст" і Компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 27 липня 2015 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.