Постанова

від 11.06.2015 по справі 826/4789/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2015 року 16:15 № 826/4789/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Мілльвілль» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за участю сторін:

представник позивача: Вінниченко А.О.

представник відповідача: Денисенко О.Е.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.06.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мілльвілль» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0007572201 від 17.10.2014;

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача;

- визнати протиправними дії відповідача по коригуванню податкової звітності позивача;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати. Крім того, посилався на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, оскільки ним надано відповідь на письмовий запит контролюючого органу. Також позивач вказав на те, що у наказі про проведення перевірки не передбачено здійснення перевірки взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Айпі Світ». На його думку, відповідач безпідставно здійснив коригування сум податкового кредиту і податкових зобов'язань, задекларованих у податковій звітності ПП «Мілльвілль».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на відсутність у ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ» необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами протиправно відображені у податковій та бухгалтерській звітності позивача. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Посилався на те, що надання позивачем відповіді на письмовий запит контролюючого органу не позбавляє останнього права на проведення перевірки такого платника податків. Вказав на те, що до наказу про проведення перевірки були внесені зміни шляхом додання контрагента ТОВ «Айпі Світ», взаємовідносини з яким також підлягають перевірці. Доводи про коригування відповідачем показників податкової звітності ПП «Мілльвілль» вважає безпідставними, оскільки жодні зміни не вносились.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача, на підставі наказу №1069 від 16.09.2014, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Мілльвілль» (код ЄДРПОУ 35393320) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (код ЄДРПОУ 37727193), ТОВ «Айпі Світ» (код ЄДРПОУ 39125820) за період з 01.10.2013 по 31.07.2014.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 30.09.2014 №5435/26-56-22-01/35337418 (далі - акт №5435/26-56-22-01/35337418), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 3 074 528,30 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта №5435/26-56-22-01/35337418 без змін, про що повідомив ПП «Мілльвілль» листом від 14.10.2014 №10576/10/26-56-22-01-12.

На підставі акта перевірки №5435/26-56-22-01/35337418 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.10.2014 №0007572201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 611 792,50 грн., в тому числі основний платіж - 3 074 528,30 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 537 264,20 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 25.12.2014 №3131/10/26-15-10-05-15 та рішенням Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 №3387/6/99-99-10-01-04-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0007572201 - без змін.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні перевірки, результати якої оформлені актом №5435/26-56-22-01/35337418, дії відповідача щодо коригування податкової звітності, податкове повідомлення рішення від 17.10.2014 №0007572201, позивач оскаржив їх до суду, а також просив зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ПП «Мілльвілль» (Покупець) та ТОВ «ЮКК «Зевс» (Постачальник) укладено договір поставки №1-10 від 01.10.2013, предметом якого є поставка товару, визначеного в накладних (борошно, спеції, кунжут, мигдаль, ароматизатор, тощо).

Позивач на підтвердження виконання вказаного договору надав суду копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «ЮКК «Зевс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення (а.с. 27-103 Т.V).

У відповідності до пункту 4.2 договору поставки №1-10 від 01.10.2013, покупець отримує товар методом самовивозу зі складу постачальника.

Позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних, згідно яких товар від ТОВ «ЮКК «Зевс» на адресу ПП «Мілльвілль» транспортував ФОП ОСОБА_3 автомобілем ГАЗ-66 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 104-190 Т.V).

Однак, відповідач вказав на те, що згідно бази даних АІС «Автомобіль» - автомобіль ГАЗ-66 НОМЕР_1 до травня 2014 був зареєстрований на ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» (код ЄДРПОУ 37727193), що підтверджується витягом з даної бази даних (а.с. 153 Т.І). Крім того, в деяких товарно-транспортних накладних зазначено, що автомобілем ГАЗ-66 НОМЕР_1 перевозились вантажі близько 7-18 тонн за 1 поїздку (а.с. 107, 108, 111, 114, 117, 119, 124, 126, 128, 131, 132, 133, 138-140, 143, 144, 148, 157, 158, 161-163, 169, 170, 174-176, 183, 188-190 Т.V).

Водночас, з аналізу характеристик автомобіля ГАЗ-66, які є загальнодоступними в Інтернет мережі, даний автомобіль є вантажним автомобілем підвищеної прохідності вантажопідйомністю 2 тонни , призначений для руху в складних дорожніх умовах і по бездоріжжю. Позивач посилався на те, що вантажопідйомність даного автомобіля становить 4 тонни. Однак, і в першому і другому випадку вантажопідйомність автомобіля є меншою ніж перевезено за 1 поїздку, відповідно до інформації з товарно-транспортних накладних, копії яких надані позивачем.

Отже, технічні характеристики вказаного автомобіля не дозволяють перевозити за одну поїздку вантаж масою більше 2 тонн.

Позивач посилався на те, що відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, при перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправника до вантажоодержувача на одну й ту ж відстань при умові забезпечення цілісності вантажу допускається оформлення однією товарно-транспортною накладною всього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, оскільки дослідивши надані ним копії товарно-транспортних накладних, встановлено, що в колонці «кількість поїздок» не вказано про те, що весь обсяг вантажу був перевезений декількома поїздками.

З огляду на зазначене, вказані товарно-транспортні накладні не є належним та допустимим доказом факту транспортування товару від ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» до позивача.

Копії подорожніх листів, надані позивачем суд відхиляє як належний і допустимий доказ, оскільки вони не містять таких реквізитів, як посвідчення водія, підпису диспетчера, відмітки про допущення водія до управління за станом здоров'я, тощо.

Доводи позивача про те, що він був лише вантажоодержувачем та не відповідає за складання товарно-транспортної накладної суд відхиляє, оскільки на товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, міститься відтиск печатки ПП «Мілльвілль» та підпис уповноваженої особи. Таким чином, позивач був ознайомлений зі змістом товарно-транспортної накладної та погодився з достовірністю наведеної у ній інформації.

Умовами пункту 5.2 договору поставки №1-10 від 01.10.2013 передбачено, що постачальник гарантує якість товару згідно з технічними вимогами покупця. Товари повинні мати відповідні сертифікати, ліцензії, реєстраційні посвідчення та відповідати еталонам - зразкам, затвердженим покупцем.

Позивач не надав на вимогу суду жодного із перелічених документів, передбачених умовами договору, які мали підтверджувати якість товару.

Матеріали справи свідчать про те, що у періоді, який перевірявся відповідачем, позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Айпі Світ».

Між ПП «Мілльвілль» (Покупець) та ТОВ «Айпі Світ» (Постачальник) укладено договір поставки №01072014 від 01.07.2014, предметом якого є поставка товару, асортимент, кількість і ціна якого встановлюється в заявках покупця, погоджених постачальником (борошно, спеції, кунжут, мигдаль, ароматизатор, тощо) (а.с. 191 Т.V).

Позивач на підтвердження виконання вказаного договору надав суду копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Айпі Світ» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення (а.с. 1-2 Т.VІ.

У відповідності до розділу 3 договору поставки №01072014 від 01.07.2014, передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі постачальника.

Товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ «Айпі Світ» на адресу ПП «Мілльвілль» суду не надано.

Крім того, умовами розділу 4 договору поставки №01072014 від 01.07.2014 передбачено, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації.

Позивач не надав на вимогу суду жодного документу, на підтвердження якості товарів, що постачались, згідно умов договору поставки №01072014 від 01.07.2014.

Стосовно наданих позивачем копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколів випробувань харчової продукції, протоколів досліджень проб харчової продукції, результатів дослідження санітарно-мікробіологічних досліджень (а.с. 3-33 Т. VІ), суд зазначає, що вони не є доказом реальності господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ», оскільки вони складені стосовно продукції, виготовленої позивачем, водночас доказів виготовлення такої продукції із сировини, що постачалась ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ» не надано.

Крім того, позивач не надав доказів розвантаження, зберігання, використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ» згідно вищезазначених договорів.

Відсутність документів, які мали бути в наявності при постачанні товарів, підтверджувати їхню якість, відповідність технічним умовам, тощо, свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ».

Відповідач в обґрунтування протиправності відображення у податковій звітності ПП «Мілльвілль» господарських операцій з ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» та ТОВ «Айпі Світ» посилався на те, що вказані контрагенти не мали необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині поставки товарів, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, тощо.

Обидва зазначені товариства зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 21, оф. 3. Відповідач зазначив, що згідно договору оренди №01/14 від 06.03.201, приміщення за даною адресою має площу 21 кв.м., що на його думку, унеможливлює розташування двох підприємств.

Також відповідач посилався на матеріали акта від 18.08.2014 №452/26-56-22-01-03/39125820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айпі Світ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014, згідно якого дане товариство здійснювало господарську діяльність без мети настання правових наслідків, а задля забезпечення вигоди третіх осіб.

ТОВ «Айпі Світ», не погоджуючись із діями контролюючого органу щодо проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів актом від 18.08.2014 №452/26-56-22-01-03/39125820, звернулось до суду із відповідною позовною заявою. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, в задоволенні позову ТОВ «Айпі Світ» відмовлено у повному обсязі (справа №826/12652/14).

Відповідач вказав на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження №32014100090000030 встановлено, що директор, бухгалтер та засновник ТОВ «ЮКК ЗЕВС» ОСОБА_4, згідно даних Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві, знаходиться в розшуку за частиною 2 статті 146, частиною 1 статті 185, частиною 2 статті 189, частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 356 Кримінального кодексу України по кримінальним провадженням №120121100100001496, №120121100100001658, №12013110000000432. Згідно ухвали суду, міра запобіжного заходу - тримання під вартою. Відповідно до інформації одержаної в Державній прикордонній службі, ОСОБА_4 02.01.2013 виїхав до міста Софія (Болгарія) та на територію України не повертався (а.с. 168-171 Т.І).

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження ПП «Мілльвілль» податку на додану вартість на суму 3 074 528,30 грн. на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0007572201.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Позивач посилався на те, що на письмовий запит контролюючого органу від 04.07.2014 №5181/10/26-56-22-03 надав відповідь листами від 23.07.2014 №35 та від 30.09.2014 №4, до яких надав копії витребовуваних документів (а.с. 109-132 Т.І). Зазначене, на думку позивача, свідчить пр. відсутність у відповідача права на проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Факт надання платником податків відповіді на письмовий запит податкового органу не свідчить про відсутність права у останнього після отримання такої відповіді здійснювати перевірку. Адже, якщо надана відповідь є неповною та не містить або містить неповний перелік документів на підтвердження викладеної у ній інформації, то, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковий орган має право здійснити перевірку такого платника податків.

Враховуючи те, що позивач до вищезазначених листів не надав у повному документів, передбачених умовами договору, укладеного із ТОВ «ЮКК «Зевс» (які також не надані до суду) та наявність податкової інформації про сумнівність господарських операцій позивача з ТОВ «ЮКК «Зевс» та ТОВ «Айпі Світ», суд дійшов висновку, що у ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві були наявні підстави для призначення позапланової перевірки ПП «Мілльвілль».

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

16.09.2014 відповідач видав наказ №1069 про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Мілльвілль» на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» (а.с. 151 Т.І).

17.09.2014 до вказаного наказу внесено зміни, а саме мету проведення перевірки прошу викладено у наступній редакції: «Провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Мілльвілль» (код за ЄДРПОУ 36337418) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ЮКК «Зевс» (код за ЄДРПОУ 37727193), ТОВ «Айпі Світ» (код за ЄДРПОУ 39125820) за період з 01.10.2013 по 31.07.2014 тривалістю 5 робочих днів з 17.09.2014 по 23.09.2014».

Про зазначені зміни позивача повідомлено листом від 17.09.2014 №98876/10/26-56-22-01-12, на якому є відмітка про його отримання головним бухгалтером ОСОБА_5 (а.с. 152 Т.І).

Враховуючи зазначене, доводи ПП «Мілльвілль» про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки його взаємовідносин із ТОВ «Айпі Світ» є безпідставними та судом відхиляються.

Таким чином, суд встановив, що у відповідача були правові підставі для призначення і проведення перевірки, результати якої оформлені актом №5435/26-56-22-01/35337418, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по коригуванню податкової звітності позивача та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності позивача, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки ПП «Мілльвілль» не надав доказів внесення змін відповідачем до будь-якої податкової звітності, поданої ним до контролюючого органу.

Відповідач в свою чергу заперечив внесення змін до інформаційних баз даних, доступних контролюючим органам частині показників податкової звітності ПП «Мілльвілль» та зазначив, що до АІС «Податковий блок» були виключно внесені дані про факт проведення перевірки позивача, що відповідає вимогам законодавства.

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Таким чином, Аналітично-інформаційна система «Податковий блок» включає в себе решту програмних продуктів, наявних в розпорядженні органів державної фіскальної служби України.

Внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації, незалежно від її позитивного чи негативного змісту, перевірка цієї інформації, є обов'язком податкового органу.

Автоматизована система створена для службового користування, у зв'язку з чим наявні в ній відомості не можуть порушувати прав та інтересів позивача, оскільки рішенням, яке впливає на права платника податків є саме податкове-повідомлення рішення, а не акт або довідка.

Таким чином, внесення відповідачем змін до відомостей автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» про результати перевірки не є діями, що порушують права платника податків.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 №21-511а14 (ЄДРСР 42202884), включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: «для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Мілльвілль» відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мілльвілль» (код ЄДРПОУ 36337418) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015.