Рішення

від 09.06.2015 по справі 922/2540/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 922/2540/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Агропромтехнологія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Сфера", м. Харків про стягнення 187314,62 грн. за участю представників:

позивача - Лагус М.В., довіреність від 01.04.2015 року;

відповідача - Клячко М.Ю., довіреність від 25.05.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агропромтехнологія", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Сфера", м. Харків про стягнення 187314,62 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договором суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 року, з урахуванням чого, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 164475,06 грн., індекс інфляції в розмірі в розмірі 13815,91 грн., 3 % річних в розмірі 1014,00 грн., пеню в розмірі 8009,65 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2540/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 02 червня 2015 року о 10:00год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, задоволено усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи № 922/2540/15 відкладено на 09 червня 2015 р. о 09:40год.

09.06.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 23472), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданих раніше запереченнях на позовну заяву.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/2540/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги т заперечення проти них, судом встановлено наступне.

04 жовтня 2013 року між позивачем - Приватним підприємством "Агропромтехнологія" (суборендодавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Іск-Сфера" (суборендарем) було укладено Договір суборенди № 02-04/10-13 (далі - Договір), у відповідності до умов п. 1 якого, суборендодавець зобов'язався передати суборендареві у користування (суборенду), за плату на певний строк майно для здійснення господарської діяльності, а саме з метою використання останнім для розміщення офісу (призначення приміщення).

Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного Договору, об'єктом суборенди за цим Договором є частина нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, Московський проспект, 142 загальною площею 2313,45 кв.м., що складається з наступних приміщень: другого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 12, 14) площею 459,8 кв.м.; шостого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, частка № 11, 12, 14) площею 463,8 кв.м.; сьомого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; восьмого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; дев'ятого (технічного) поверху (згідно з техпаспортом № 3, 4 та балкону) площею 440,25 кв.м.

Об'єкт суборенди був прийнятий відповідачем (суборендарем) в користування відповідно до Акту прийому-передачі від 01.11.2013 року (а.с. 27-28, т.с. 1).

Відповідно до положень п.3.1Договору сторонами було визначено розмір суборендної плати на місяць в розмірі 208210,50 грн., в тому числі ПДВ-20% 34701,75 грн.

За змістом пунктів 3.3.1., 3.3.4 Договору суборендна плата за останній місяць суборенди сплачується суборендарем у продовж 5 робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п.4.4.3 Договору, суборендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі проводити оплату в порядку та строки передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору строк дії Договору (строк суборенди) становив з моменту його підписання до 31.08.2016 року.

Отже, останнім місяцем суборенди сторонами був визначений серпень 2016 року.

Так, на виконання пунктів 3.3.1, 3.3.4 Договору послуги суборенди нежитлового приміщення за останній місяць суборенди (серпень 2016 року) у розмірі 208 210,50 грн. були сплачені Суборендарем платіжними дорученнями № 341 від 07.10.2013 р., № 342 від 08.10.2013 р., № 344 від 09.10.2013 р., № 345 від 10.10.2013 р. та № 346 від 11.10.2013 р.

Пунктом 1 додаткової угоди від 31.10.2013 р. до Договору пункт 1.1. Договору викладено у новій редакції, відповідно до умов якого об'єктом суборенди за Договором визначено частину нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, Московський проспект, 142 загальною площею 2 768,45 кв.м., що складається з наступних приміщень: цокольного поверху (згідно техпаспорту частина приміщення №1) площею 455 кв.м; другого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 12, 14) площею 459,8 кв.м.; шостого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, частка № 11, 12, 14) площею 463,8 кв.м.; сьомого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; восьмого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; дев'ятого (технічного) поверху (згідно з техпаспортом № 3, 4 та балкону) площею 440,25 кв.м. (а.с. 29-30, т.с. 1).

Пунктом 3 додаткової угоди від 31.10.2013 р. до Договору, пункт 3.1. Договору викладено у новій редакції, згідно з якою розмір суборендної плати на місяць у період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р. складає 208210,50 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 34701,75 грн., а в період з 01.12.2013 р. до кінця строку дії договору (31 серпня 2016 року) - 244610,50 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошував на тому, що суборендарем було здійснено доплату різниці між раніше сплаченою вартістю послуг за останній місяць суборенди (208210,50 грн.) та вартістю, погодженою сторонами у вищевказаній Додатковій угоді (244610,50 грн.), яка склала 36 400,00 грн. (платіжне доручення №400 від 12.11.2013 року, а.с. 51,т.с. 1).

Положеннями Додаткової угоди від 27.02.2014 р. до Договору, пункт 3.1. Договору викладено у новій редакції, згідно з якою розмір суборендної плати на місяць у період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р. складає 208210,50 грн., в період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 року - 244610,50 грн., а в період з 01.03.2014 року до кінця строку дії договору (31 серпня 2016 року) - 272295,00 грн. (а.с. 33, т.с. 1).

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.04.2014 р. до Договору, пункт 1.1. Договору викладено у новій редакції, згідно з якою об'єктом суборенди за договором визначено частину нежитлових приміщень розташованих за адресою м. Харків, Московський проспект, 142 загальною площею 2931,95 кв.м., що складається з наступних приміщень: цокольного поверху (згідно техпаспорту частина приміщення №1) площею 455 кв.м; другого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 12, 14) площею 459,8 кв.м.; п'ятого поверху (згідно техпаспорту частина приміщення №10) площею 163,5 кв.м.; шостого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, частка № 11, 12, 14) площею 463,8 кв.м.; сьомого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; восьмого поверху (згідно з техпаспортом № 1-7, 10, 11, 12, 14) площею 474,8 кв.м.; дев'ятого (технічного) поверху (згідно з техпаспортом № 3, 4 та балкону) площею 440,25 кв.м. (а.с. 34-35, т.с. 1).

Пунктом 3 додаткової угоди від 01.04.2014 р. до Договору, пункт 3.1. Договору викладено у новій редакції, згідно з якою розмір суборендної плати на місяць у період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р. складає 208210,50 грн., в період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 року - 244610,50 грн., в період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року - 272 295,00 грн., а в період з 01.04.2014 року до кінця строку дії договору (31 серпня 2016 року) - 288645,00 грн.

Так, позивачем наголошено, що відповідачем (суборендарем) було здійснено доплату вартості послуг за останній місяць суборенди у розмірі 16350,00 грн. (відповідно до платіжного доручення №155 від 03.04.2014 року).

Відповідно до положень п.1 додаткової угоди від 31.05.2014 року до Договору, сторонами було змінено спосіб визначення розміру суборендної плати, зокрема, пунктом 1 Додаткової угоди від 31.05.2014 р. до Договору, пункт 3.1. Договору викладено у новій редакції, згідно з якою розмір суборендної плати на місяць за суборенду приміщення визначається як сума наведених в додатковій угоді розрахунків.

Згідно з п.3.2.1 Договору в редакції вищевказаної Додаткової угоди від 31.05.2014 року, суборенда плата за користування приміщеннями сплачується щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів поточного місяця шляхом перерахування передплати, яка визначається шляхом розрахунку за формулою, зазначеною в додатковій угоді.

Також, відповідно до п. 3.2.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.05.2014 року, сторони погодили, що 1-го банківського дня кожного місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалась передплата по суборендній платі, визначається остаточний розмір суборендної плати за розрахунковий місяць з урахуванням середньозваженого за місяць офіційного курсу гривні до долару USD, відповідно до умов, визначених п.3.1. Договору. Розрахунок остаточного розміру суборендної плати здійснює суборендодавець та узгоджує з суборендарем актом звірки.

У разі, якщо передплата по суборендній платі більш ніж суборендна плата за місяць, то надмірно сплачені кошти зараховуються як передплата по суборендній платі за наступний місяць. У разі, якщо передплата по суборендній платі менш ніж суборендна плата за місяць, суборендар зобов'язується провести доплату суми такої різниці протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за днем надання суборендодавцем остаточного розміру суборендної плати за розрахунковий місяць.

Додаткова угоди від 31.05.2014 року до Договору набрала чинності з 31.05.2014 року, отже, позивачем наголошено, що новий порядок розрахунку розміру суборендної плати також застосовувався позивачем з вказаного періоду протягом дії Договору.

Відповідно до п. 4.5.3 Договору, суборендар має право у односторонньому порядку достроково розірвати цей договір попередивши про це суборендодавця не менш як за тридцять календарних днів без повідомлення суборендодавця про причини такого рішення та за умови письмового повідомлення суборендодавця за тридцять календарних днів до дати такого розірвання. При цьому Договір вважається розірваним через тридцять календарних днів після отримання Суборендодавцем такого повідомлення.

Позивачем наголошено, що суборендар, користуючись таким своїм правом, направив на адресу суборендодавця відповідний Лист за вих. № 02112014 від 24.11.2014 року, за змістом якого повідомив позивача про свій намір в односторонньому порядку достроково розірвати Договір з 01.01.2015 року (а.с. 68, т.с. 1).

Так, розірвання договору було оформлено сторонами у вигляді Угоди про розірвання Договору від 24.11.2014 року, відповідно до якої Договір було розірвано 31.12.2014 року (а.с. 43, т.с. 1).

Відповідно до п.5.8 Договору суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р., у випадку розірвання договору у односторонньому порядку, сторони зобов'язані скласти акт звірки платежів за договором та визначити за наявності суму переплати чи недоплати суборендаря зі всіх видів платежів. У випадку наявності переплати, суборендодавець зобов'язаний повернути її на розрахунковий рахунок суборендаря протягом трьох робочих днів з дати підписання акту повернення приміщення чи в інший строк за домовленістю сторін. У випадку наявності недоплати, суборендар повинен сплатити таку суму на розрахунковий рахунок суборендодавця протягом трьох робочих днів з дати підписання акту повернення приміщення чи в інший строк за домовленістю сторін.

Так, позивачем наголошено, що на виконання положень пунктів 3.1, 3.2 Договору позивачем було здійснено розрахунок суборендної плати за грудень 2014 року та направлено відповідачу відповідний рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 05.01.2015 року на суму доплати остаточного розміру суборендної плати у розмірі 164475,06 грн. поштовим відправленням від 05.01.2015 року та повторно 12.01.2015 року, який було отримано особисто уповноваженою особою відповідача (суборендаря) (а.с. 54-59, т.с. 1).

В Претензії за вих. № 20/01-15-1 від 20.01.2015 року позивач просив відповідача на протязі семи днів від дати отримання даної Претензії сплатити на користь позивача заборгованість за користування об'єктом суборенди у грудні 2014 року у розмірі 164475,06 грн. Вказану Претензію отримано 21.01.2015 року уповноваженою особою відповідача особисто (а.с. 60-62, т.с. 1).

У відповідь на вищевказану Претензію, відповідач, своїм Листом за вих. № 06 02 2015 від 09.02.2015 р. повідомив позивача про те, що у підприємства відповідача відсутні підстави для задоволення зазначеної вище Претензії від 20.01.2015 року, оскільки зобов'язання по оплаті послуг суборенди за останній місяць суборенди (грудень 2014 р.) суборендар виконав належним чином, відповідно до умов Договору суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р., ще до підписання сторонами Додаткової угоди від 31.05.2015 р. до вказаного Договору (а.с. 66-67, т.с. 1).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, позивачем наголошено, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість в розмірі 164475,06 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів та підлягають їх захисту у судовому порядку.

Відповідач під час розгляду справи проти позову заперечував повністю, в обґрунтування своїх заперечень відповідачем наголошено, що зобов'язання по оплаті послуг суборенди за Договором за грудень 2014 р. припинені виконанням до укладання додаткової угоди від 31.05.2014 р., отже правові підстави для донарахування суборендної плати за користуванням об'єктом суборенди за договором суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р. в грудні 2014 року на підставі положень зазначеної Додаткової угоди у позивача відсутні.

Також, відповідачем зазначено, що на виконання пунктів 3.3.1., 3.3.4. Договору суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р. послуги суборенди нежитлового приміщення за останній місяць суборенди у розмірі 208210,50 грн. були сплачені суборендарем платіжними дорученнями: № 341 від 07.10.2013 р., № 342 від 08.10.2013 р., № 344 від 09.10.2013 р., № 345 від 10.10.2013 р. та № 346 від 11.10.2013 р. На виконання пунктів 3.3.1., 3.3.4. Договору від 04.10.2013 р. послуги суборенди за останній місяць додатково переданого, відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 31.10.2013 р. до Договору суборенди від 04.10.2013 р., цокольного поверху в розмірі 36400,00 грн. були сплачені суборендарем платіжним дорученням № 400 від 12.11.2013 р. Відповідачем також наголошено, що на виконання пункту 3.3.1. Договору суборенди від 04.10.2013 р. (в редакції п. 5 Додаткової угоди від 01.04.2014 р. до Договору) послуги суборенди за останній місяць додатково переданих відповідно до Додаткової угоди від 01.04.2014р. до Договору суборенди від 04.10.2013 р. 163,5 кв.м. у розмірі 16350,00 грн. були сплачені відповідачем (суборендарем) платіжним дорученням № 155 від 03.04.2014 р.

Таким чином, відповідачем зазначено, що оскільки грошові кошти перераховані суборендарем на рахунок суборендодавця за послуги суборенди нежитлового приміщення за останній місяць суборенди були останнім прийняті, то господарські зобов'язання в цій частині вважаються припиненими.

Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем зазначено, що згідно з п. 1 Угоди від 24.11.2014 р. про розірвання договору суборенди № 02- 04/10-13 від 04.10.2013 р. сторони дійшли взаємної згоди про розірвання з 31.12.2014 р. вказаного Договору. Об'єкт суборенди повернуто суборендодавцю за актом приймання-передачі від 30.12.2014 р., а отже останнім місяцем суборенди за Договором суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р., є грудень 2014 року.

З огляду на вищевикладене, відповідачем наголошено, що правові підстави для донарахування позивачем орендної плати за користуванням об'єктом суборенди за Договором суборенди від 04.10.2013 р. за грудень 2014 року на підставі положень Додаткової угоди від 31.05.2014 р. у позивача відсутні, оскільки, на думку відповідача, зобов'язання суборендодавця по оплаті послуг суборенди нежитлового приміщення за останній місяць суборенди (яким є грудень 2014 р.) припинені виконанням до укладання Додаткової угоди від 31.05.2014 р. до договору суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 р.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з вимогами приписів статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В даному спорі сторони за Договором суборенди № 02-04/10-13 від 04.10.2013 року по різному тлумачать положення вказаного Договору щодо визначення останнього місяця суборенди, в розумінні положень п.3.3.1, 3.3.4 вказаного Договору.

Так, зокрема, відповідачем в запереченнях на позовну заяву зазначено, що на виконання вимог п.3.3.1, 3.3.4 Договору, у жовтні 2013 року останнім було здійснено оплату в розмірі 208210,50 грн. на виконання зобов'язання за останній місяць суборенди, яким відповідач вважає саме грудень 2014 року, на підставі чого, відповідач вважає, що зобов'язання зі сплати суборендної плати за спірний грудень 2014 року з боку відповідача припинено виконанням.

Водночас, позивачем наголошено на тому, що відповідно до положень пункту 6.1 Договору строк дії Договору (строк суборенди) становив з моменту його підписання до 31.08.2016 року. Таким чином, при укладанні договору останнім місяцем суборенди сторонами був визначений серпень 2016 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Суд погоджується з доводами позивача, оскільки у подальшому зміни до вказаного пункту Договору сторонами не вносилися, на момент здійснення оплати грошових коштів у розмірі 208210,50 грн. на виконання зобов'язання за останній місяць суборенди, таким останнім місяцем суборенди сторонами за Договором вважався серпень 2016 року. Правові підстави вважати останнім місяцем суборенди інший період відсутні.

Таким чином, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні умов Договору.

Суд звертає увагу відповідача на те, що позивачем на виконання положень пп.3.1, 3.2 Договору у редакції Додаткової угоди від 31.05.2014 року здійснено розрахунок суборендної плати за грудень 2014 року за формулою погодженою сторонами у вказаній Додатковій угоді, в якій позивач вирахував з вартості користування приміщенням за грудень 2014 року суму переплати, що була здійснена за останній місяць суборенди - серпень 2016 року, на підставі чого, останній направив відповідачу відповідний рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 05.01.2015 року на суму доплати остаточного розміру суборендної плати у розмірі 164475,06 грн.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 164475,06 грн. основного боргу, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/2540/15 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення 8009,65 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили та погодили, що за порушення усіх грошових зобов'язань за цим Договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день та у продовж всього часу існування порушення.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 8009,65 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 13815,91 грн. та 3% річних у розмірі 1014,00 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 13815,91 грн. та 3% річних у розмірі 1014,00 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3746,29 грн. покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-СФЕРА", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, (р/р 26000962506454 в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 37187911) на користь Приватного підприємства "Агропромтехнологія", 61060, м. Харків, просп. Московський, буд. 142, (р/р 26009001311537 ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394, р/р 26000210327292 АТ "Прокредит Банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 30880954) - 164475,06 грн. основного боргу, 8009,65 грн. пені, 13815,91 грн. індексу інфляції, 1014,00 грн. 3 % річних, 3746,29 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агропромтехнологія", 61060, м. Харків, просп. Московський, буд. 142, (р/р 26009001311537 ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394, р/р 26000210327292 АТ "Прокредит Банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 30880954) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1827,00 грн. судового збору за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв