Постанова

від 13.02.2007 по справі 20-7/144

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/144

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 лютого 2007 р.                                                                                   № 20-7/144  

  Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуФонду комунального майна Севастопольської міської ради

на постановуСевастопольського апеляційного господарського  суду від 06.09.2006 року

у справі№ 20-7/144 господарського суду м. Севастополя

за позовомСевастопольського міської ради

до

треті особи1.Комунального підприємства “Комунальщик”2.ПП “Оніма”1.          Фонд комунального майна Севастопольської міської ради2.          Державне комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської державної адміністрації

провизнання недійсним договору

За участю представників сторін:

позивач –Сарахман С.А. дов. від 09.01.2007 р.,

відповідач –1- не з'явились,

відповідач –2- Распутіна О.П. дов. від 01.02.2007 р.,

                        Рогожина І.Б. дов. від 01.02.2007 р.,

третя особа –1- Сарахман С.А. дов. № 03-15/423 від 10.02.2007 р.,

третя особа –2- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.07.2006 р. (суддя Ілюхіна Г.П.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. (судді Плут В.М., Борисова Ю.В., Гонтар В.І.) рішення  господарського суду м. Севастополя від 13.07.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.07.2006 р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 06.09.2006 року, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Відповідач-1 та третя особа-2 не скористалися наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Відзиву від відповідача-1 не надходило.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М., з лікарняного, справа № 20-7/144 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий –Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольська міська Рада  звернулась з позовними вимогами до Комунального підприємства “Комунальщик”, Приватного підприємства “Оніма” про визнання недійсним Договору про сумісну участь в дольовому будівництві від 20.12.2002 р., укладеного між ПП “Оніма” та КП “Комунальщик”, предметом якого є дольова участь сторін в будівництві ремонтних приміщень (навіс-гараж, бокс, навіс-оглядова яма) та критої автостоянки автомобілів.

Зобов'язання ПП “Оніма” по Договору від 20.12.2002 р. складалися у виконанні організаційних робіт, узгодження, оформлення проектної та іншої дозвільної документації, необхідних для будівництва об'єктів, виконання “під ключ” в установлені строки роботи, пов'язані з будівництвом об'єктів, загальних об'єктів функціонального забезпечення, по закінченню будівництва забезпечення здачі Державної прийомної комісії (п. 2.2.3 Договору).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався, зокрема, на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. у справі № 20-12/055, згідно якої, визнано за ПП “Оніма” право власності щодо частки комплексу, який розташований у м. Севастополі по вул. Комсомольській 74/3, яка складється з навісу –гаражу “літ.Б” площею 48,1м2, боксу “літ.В” площею 44,9м2, навісу з оглядовою ямою площею 22,8м2, загальною площею 115,8м2. В частині визнання Свідоцтва на право власності на адміністративну будівлю з ремонтними приміщеннями від 30.12.2005 р. в частині реєстрації за територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради ремонтних приміщень, загальною площею 115,8м2, а саме: “літ. Б” –навіс-гараж, “літ. В” –бокс, “літ Г” –навіс з оглядовою ямою, які розташовані у місті Севастополі, вул. Комсомольська, 74/3, провадження у справі закрито; в іншій частині рішення залишено без змін.

Враховуючи викладене, судом було визнано право власності за ПП “Оніма” приміщень, які є предметом договору про дольову участь у будівництві від 20.12.2002 р.          

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

У пункті 4.1. договору від 20.12.2002 р., сторони домовлялись про те, що часткою позивача з об'єктів закінчених будівництвом є ремонтні приміщення, які реєструються у власність приватного підприємства “Оніма”.

Судами встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 09.02.2004 р. № 177-р на підставі акту міської міжвідомчої комісії будівлю “літ. А” по вул. Комсомольська/Перекопська, 74/3 було виключено з житлового фонду міста Севастополя.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття Севастопольською міською Радою права власності на спірні об'єкти у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи № 20-12/055 було встановлено, що згідно Статуту комунального підприємства “Комунальник”, підприємство створене на базі державного комунального підприємства “Комунальник” та є його правонаступником всіх боргів, прав та зобов'язань. Підприємство є юридичною особою, та має право від свого імені укладати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права,  що виключає твердження скаржника про відсутність у комунального підприємства “Комунальник” повноважень на укладення договору від 20.12.2002 р.

За таких обставин, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивачем не було доведено тих обставин на які він посилався в позовній заяві.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийнято обгрунтоване рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання заявника касаційної на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Севастополя від 13.07.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року у справі № 20-7/144 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.   

                                                                                                     Фролова Г.М.