Постанова

від 07.02.2007 по справі 24-6/215-06-5669

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24-6/215-06-5669

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 лютого 2007 р.                                                                                   № 24-6/215-06-5669  

                     Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція”

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 02.11.2006

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Судова компанія “Юрзовнішсервіс”

до1. Виробничо-комерційної фірми “Полісервіс”2. Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція”

простягнення 71111532, 53 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явились

від відповідачів:1. не з'явились2. Поліщук О.В. –дов. № 132/10 від 26.12.2006; Іванова Н.М. –дов. № 3804 від 14.11.2006; Хом'як Є.Є.- дов. № 10/10 від 05.02.2007

від Генеральної прокуратури України:Громадський С.О. –посв. № 76 від 10.02.2005

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.08.2006 господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ДП  “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” на користь ТОВ “Судова компанія “Юрзовнішсервіс” суму заборгованості з урахуванням комісійної винагород у розмірі  62 266 757,96 грн.; 25 500 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою від 02.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 11.08.2006 господарського суду Одеської області змінено. Стягнено з ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” на користь ТОВ  “Судова компанія “Юрзовнішсервіс” 2 266 757,96 грн. основного боргу, 5 087 020,48 грн. інфляційних, 2 205 737,63 грн. –річних.

Постанова мотивована тим, що згідно  ст.ст.512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 41, 42, 43, 90 Господарського процесуального кодексу України, ст. 517 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що ВП “Запорізька АЕС” ДП  НАЕК “Енергоатом” уклав договір комісії: №386(4)99УПР від 29.07.1999 з ПП “Альпекс” (комісіонер) загальною вартістю 56932649,02грн. та № 347 (4) УПР від 15.07.1999 з ПП "Фіолент" (комісіонер), загальною вартістю

5576 467,39 грн.

Право вимоги за вказаними договорами передано первісними кредиторами ПП "Альпекс" та  ПП "Фіолент" –ТОВ ВКФ "Полі сервіс" за договорами відступлення права вимоги № 11/386(4) УПР від 21.02.2002 та № 9/347(4) УПР від 19.11.2001 (відповідно), про що боржник сповіщений  листом № 324-12 від 22.02.2002 та № 743 від 24.11.2001.

У подальшому права вимоги за вказаними договорами № 386(4) 99 УПР від 29.07.1999 та № 347(4) УПР від 15.07.1999 передані ТОВ ВКФ "Полі сервіс" позивачу у справі ТОВ "Судова компанія "Юрзовнішсервіс" за договором відступлення права вимоги № 24/05 від 08.02.2005 на суму 63656057,92 грн. одночасно з договором відступлення права вимоги ТОВ ВКФ "Полі сервіс" 08.02.2005 уклав з позивачем договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ ВКФ "Полісервіс" поручився перед позивачем за відповідача щодо виконання  грошових зобов'язань які були передані за договором відступлення права вимог.

Пунктом 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.92 та ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через  органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ухвалою від 27.01.2005 господарського суду Одеської області у справі №2-24/184-04-8350 припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ "Полісервіс" затверджені ліквідаційний баланс ТОВ ВКФ "Пролісервіс" та звіт ліквідатора ТОВ ВКФ "Полі сервіс" і прийнято рішення про ліквідацію, припинення юридичної особи та виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ ВКФ "Полі сервіс".

Відповідно до чинного законодавства з прийняттям судом постанови про визнання товариства банкрутом єдиною повноваженою особою, яка може здійснювати керівні функції і діяти від імені банкрута є ліквідатор. З затвердженням ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора  та прийняття судом ухвали про ліквідацію банкрута, юридична особа –банкрут втрачає здатність набувати права та обов'язки.

Господарські суди не надали належної оцінки тому, що договір відступлення права вимоги № 24/05 від 08.02.2005 і договір поруки укладені позивачем та ТОВ ВКФ "Полісервіс" після затвердження ліквідаційного балансу ТОВ ВКФ "Полісервіс", звіту ліквідатора та ухвали господарського суду про ліквідацію ТОВ ВКФ "Полісервіс".

За твердженням відповідача порівняльний аналіз документів наданих позивачем та документів, які знаходяться у відповідача  виявив між ними суттєві невідповідності, у зв'язку з чим відповідачем було заявлене клопотання про проведення судової експертизи документів, однак господарським судом в призначенні експертизи відмовлено.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що  виникають при вирішенні господарського спору і потребують знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 ГПК.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 02.11.2006 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 11.08.2006 господарського суду Одеської області  зі  справи № 24-6/215-06-5669 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

            Головуючий                                                В.С. Божок

          Судді                                                               Т.Ф. Костенко

                                                                         Г.П. Коробенко