Ухвала

від 15.06.2015 по справі 640/21383/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/4758/15 Справа: № 640/21383/13-ц Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Ніколаєнко І.В. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Піддубного Р.М.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цай», ОСОБА_5 Миколаойивча, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до суду з названим позовом, в обґрунтування якого позивач зазначив, що 15 травня 2006 року між ВАТ «Мегабанк» (правонаступником є ПАТ «Мегабанк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 136ПВ/2006, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 760 000,00 доларів США зі сплатою 8% річних на строк до 20 вересня 2013 року. На забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ «Цай», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 були укладені договори поруки, відповідно до яких останні поручилися перед позивачем за виконання ОСОБА_5 в повному обсязі усіх його обов'язків, що виникли з кредитного договору та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому. Згідно з укладеними договорами поруки відповідачі відповідають перед позивачем за порушення зобов'язання ОСОБА_5 як солідарні боржники, у тому ж обсязі, що і ОСОБА_5, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, в тому числі у разі будь-якого їх збільшення згідно з умовами кредитного договору.

ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користуванням. У зв'язку з цим, з урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006р. станом на 10.04.2015 р. в розмірі 636 630,97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., що складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 835 386,81 грн.); суми штрафів в розмірі 3 603 757,71 грн. а також просить стягнути з відповідачів сплачений ним судовий збір.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «ЦАЙ» на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. станом на 10.04.2015 р. в розмірі 636 630,97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., що складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 835 386,81 грн.); суми штрафів в розмірі 3 603 757,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 , як солідарного боржника за договором поруки № 67-526-П від 13.05.2009 р., на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. станом на 10.04.2015 р. в розмірі 636 630, 97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., що складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 835 386,81 грн.); суми штрафів в розмірі З 603 757,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, як солідарного боржника за договором поруки № 67-527-П від 13.05.2009 р., на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. станом на 10.04.2015 р. в розмірі 636 630, 97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., що складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 835 386,81 грн.); суми штрафів в розмірі 3 603 757,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_7, як солідарного боржника за договором поруки № 67-526-П-1 від 13.05.2009 р., на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. станом на 10.04.2015 р. в розмірі 636 630, 97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., що складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 року становить 835386,81 грн.); суми штрафів в розмірі 3 603 757,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_5, ТОВ «ЦАЙ», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ «МЕГАБАНК» судовий збір в сумі 3441 грн. 00 коп., по 688 грн. 20 коп. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_5, ТОВ «ЦАЙ», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в розмірі 213 грн., по 42 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просили рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Мегабанк» у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 взятих на себе за укладеним 15 травня 2006 року з ВАТ «Мегабанк» кредитним договором зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення в солідарному порядку з нього та поручителів ТОВ «Цай», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 виниклої у зв'язку з цим заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 15 травня 2006 року між ВАТ «Мегабанк» (правонаступником є ПАТ «Мегабанк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 136ПВ/2006, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 760 000,00 доларів США зі сплатою 8% річних на строк до 20 вересня 2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом або договором наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання також, серед іншого, може забезпечуватися порукою.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ «ЦАЙ» були укладені договір поруки № 64-041-П від 17.01.2007 р.; між позивачем та ОСОБА_4 договір поруки № 67-526-П від 13.05.2009 р.; між позивачем та ОСОБА_7 договір поруки № 67-526-П-1 від 13.05.2009 р.; між позивачем та ОСОБА_3 договір поруки № 67-527-П від 13.05.2009 р.

Відповідно до умов цих договорів поруки, з врахуванням додаткових угод до них, відповідачі ТОВ «Цай», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 поручилися перед позивачем за виконання ОСОБА_5 в повному обсязі усіх його обов'язків, що виникли з кредитного договору від 15.05.2006 р. та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому.

Станом на 10 квітня 2015 р. заборгованість за кредитним договором № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. становить 636 630, 97 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 916 263,63 грн.) та 3 603 757,71 грн., та складається з: залишку кредиту в розмірі 600 976,39 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 14 080 876,82 грн.); залишку нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом в розмірі 35 654,58 доларів США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2015 р. становить 835 386,81 грн.); суми штрафу, нарахованого відповідно до п. 7.2. кредитного договору № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.1. кредитного договору, в розмірі 3 520 219,03 грн.; суми штрафу, нарахованого відповідно до п. 7.2. кредитного договору № 136ПВ/2006 від 15.05.2006 р. за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.3. кредитного договору, в розмірі 83 538,68 грн.

Посилання апелянтів в апеляційній скарзі щодо недійсності вимог позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» тільки після завершення позасудового врегулювання саме наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 4 ст. 591 ЦК України).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Згідно ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення стягнення у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» було здійснено позивачем лише на частину заставного майна на підставі договору купівлі-продажу гаражу від 30.01.2014 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянка від 30.01.2014 р. А посилання апелянтів на ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не може бути визнано обгрунтованим, оскільки в даному випадку мав місце факт продажу лише частини заставного майна третій особі на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, і тому не має місця завершення позасудового врегулювання звернення стягнення.

Частиною 4 ст. 36 «Про іпотеку» визначено, що недійсними є саме наступні вимоги іпотекодержателя.

Вимоги позивача за кредитним договором виникли до звернення стягнення на частину заставного майна, ПАТ «Мегабанк» звернувся з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором також до звернення стягнення на частину заставного майна.

Судова колегія ставиться критично і до тверджень апеляційної скарги на ухилення банку від проведення експертизи, оскільки банк не мав об'єктивної можливості надання експериментальних зразків відтисків круглих печаток ВАТ «Мегабанк» та ПАТ «Мегабанк» зразка 2009 року, які стоять на укладених договорах у зв'язку з їх знищенням.

Крім того, на а.с.141 (том № 1) міститься пояснення відповідача ОСОБА_7, який пояснив, що зважаючи на давність строків зібрати вільні зразки підписів у необхідної кількості на вимогу експертів для проведення експертизи, які виконані ОСОБА_7 до травня 2005 року, не виявляється можливим з причин фактичної відсутності таких зразків.

Згідно зі ст.ст. 10 , 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду позивачем було надано належні докази на підтвердження вимог про стягнення заборгованості, а саме: завірену копію кредитного договору № 136ПВ/2006 від 15.05.2006р, договір поруки № 67-526-П-1 від 13.05.2009 р., розрахунок заборгованості, а також надано для огляду оригінал договору поруки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції суму боргу стягнуто з чотирьох відповідачів, тоді як судовий збір покладено на п'ятьох є також безпідставними, оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення чітко зазначено про стягнення суми боргу з усіх відповідачів у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив законне й обґрунтоване рішення у справі, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді

Провадження: 22-ц/790/4758/15 Справа: № 640/21383/13-ц Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Ніколаєнко І.В. Доповідач: Малінська С.М.