Рішення

від 09.06.2015 по справі 915/476/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 915/476/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Березанського району Миколаївської області, вул. Леніна, 41, с.м.т. Березанка, Миколаївська область, 57400

в інтересах держави

до відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 040556693)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій", вул. Комінтерна, 34, м. Миколаїв, 54008 (код ЄДРПОУ 32507996)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555 (код ЄДРПОУ 00993567)

поштова адреса: вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 57500.

про визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури: старший прокурор відділу Григорян Еліна Рачіківна, службове посвідчення № 030726, видане 01.10.2014 року, дійсне 01.10.2019 року;

від відповідача Березанської районної державної адміністрації: представник не з'явився;

від відповідача ТзОВ "Везувій: Догарєв А.С., довіреність від 14.05.2015 року;

від третьої особи ДП "Очаківське лісомисливське господарство": представник не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави з позовними вимогами до відповідача Березанської районної державної адміністрації та до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року;

- визнання недійсним договору оренди землі від 21.01.2005 року, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Везувій", зареєстрований 21.01.2005 року у Березанському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040500700107;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій" (код ЄДРПОУ 32507996) повернути державі в особі Березанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 040556693) із постійним користуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (код ЄДРПОУ 00993567) земельну ділянку площею 2, 99 га, вартістю 9 287 726, 37 грн. (кадастровий номер 4820982200:09:000:0286), в межах села Коблево Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.04.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року відкладено розгляд справи на 19.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2015 року відмовлено в задоволенні заяви прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2015 року відкладено розгляд справи на 09.06.2015 року.

В судовому засіданні 09.06.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор в судовому засіданні 09.06.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 4-13, 59, 237-242). В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

21.01.2005 року відповідно до розпорядження № 71 від 21.01.2005 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Везувій» був укладений Договір оренди земельної ділянки.

Розпорядження Березанської райдержадміністрації № 71 від 21.01.2005 року прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме:

- відповідачем Березанською районною державною адміністрацією при наданні земельної ділянки було перевищено повноваження, передбачені ст. 149 ЗК України;

- вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не було, що є порушенням ч. 5 ст. 116 ЗК України;

- проект затверджено без позитивного висновку землевпорядної експертизи (ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»);

- порушено порядок надання земельних ділянок, а саме не отримано погоджень проекту відведення від усіх необхідних контролюючих органів (ч. 6 ст. 123 ЗК України);

Таким чином, укладений на підставі зазначеного розпорядження між Березанською райдержадміністрацією та ТзОВ "Везувій" договір оренди зазначеної земельної ділянки в силу ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 13, 19, 121 Конституції України, ст. 203, 215, 216, 387 ЦК України, ст. 84, 123, 124, 126, 149, 152, 155 ЗК України, ст. 32 Лісового кодексу України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» прокурор просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ «Везувій» в судовому засіданні 09.06.2015 року проти позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві (арк. 176-1874) та просив суд в позові відмовити повністю. В обґрунтування вказаної позиції представником відповідача зазначено наступне:

- оспорюване розпорядження є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання (постанова Верховного Суду України від 11.11.2014 року по справі № 21-405а14; рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99);

- розмежування компетенції районної державної адміністрації та обласної державної адміністрації відбувається в залежності від мети використання земельної ділянки, яка підлягає вилученню у постійного користувача і передачі в оренду або продажу (ст. 149 ЗК України). Земельна ділянка була надана відповідача в оренду для забезпечення потреб територіальної громади (для будівництва об'єктів соціального культурно-побутового комплексу) (Закон України «Про планування і забудову територій»). Тобто, Березанською районною державною адміністрацією не перевищено повноваження при наданні в оренду земельної ділянки.

- відповідачем ТзОВ «Везувій» отримано висновок Миколаївського обласного управління лісового господарства про погодження попереднього вибору земельної ділянки держлісфонду, отримано від Очаківського ДЛМГ Акт технічного обстеження ділянок лісових земель та сплачено збитки. Тобто, не зважаючи на відсутність вказівки в оскаржуваному розпорядженні щодо вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача, як і не прийняття окремого розпорядження відповідач ТзОВ «Везувій» виконав усі умови постійного землекористувача;

- ч. 6 ст. 123 ЗК України регламентує порядок надання земельних ділянок у постійне користування, а не в оренду, тобто відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем ТзОВ «Везувій» вимог закону;

- зауваження до державної експертизи землевпорядної документації були несуттєвими та усунуті відповідачем ТзОВ «Везувій»;

- зміну цільового призначення земельної ділянки було проведено з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства;

- враховуючи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження, відсутні й підстави для визнання недійсним договору оренди землі;

- позовні вимоги суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого зазначено, що визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим (рішення «Стретч» проти Об»єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» та «Федоренко проти України»);

- на спірній земельній ділянці знаходяться два об'єкти нерухомості, які належать ТзОВ «Везувій», а саме дві чотирьохповерхові будівлі 80 % готовості;

- відповідач ТзОВ «Везувій просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідач Березанська районна державна адміністрація та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" явку повноважних представників в судове засідання 09.06.2015 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Ухвали господарського суду Миколаївської області отримувались відповідачем та третьою особою, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. 49-51, 151-152, 169, 230, 244-245).

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх дій щодо належного повідомлення відповідача Березанської районної державної адміністрації та третьої особи про дату, час та місце судових засідань, а також про достатність у матеріалах справи доказів для розгляду справи по суті за відсутності вищевказаних представників.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП "Очаківське лісомисливське господарство" було подано суду письмові пояснення, в яких позов підтримано (арк. 56-57) та зазначено наступне.

- земельна ділянка належала ДП «Очаківське ЛМГ» на праві постійного користування, що підтверджується поданими суду доказами;

- відповідач ТзОВ «Везувій» сплатив ДП «Очаківське ЛМГ» збитки;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТзОВ «Везувій» був затверджений Березанською районної державною адміністрацією в порушення ч. 6 ст. 123 ЗК України без погоджень землекористувача, природоохоронного органу, санітарно-епідеміологічного органу; органу по охороні памяток культури;

- спірна земельна ділянка не вилучена в постійного землекористувача ДП «Очаківське ЛМГ» (ст. 116 ЗК України);

- розпорядження спірною земельною ділянкою в силу ст. 122, 123, 124, 149 ЗК України належало до повноважень обласної держадміністрації;

- проект затверджено без позитивного висновку землевпорядної експертизи (ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»);

- незаконне розпорядження не створює підстав для укладення договору;

- недійсність договору має наслідком повернення земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 51 від 18.01.2005 року відповідачу ТзОВ «Везувій» затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки та дозволено розробку проекту відведення земельної ділянки (арк. 19).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року (арк. 20):

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу із земель Очаківського державного лісомисливського господарства в зоні відпочинку «Коблеве» в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» земельну ділянку для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу в довгострокову оренду терміном на 49 років площею 2, 99 га, в тому числі: 1, 20 га відкритих заболочених земель, 1, 79 га відкритих земель без рослинного покриву, з них 1, 79 га піски, із земель Очаківського державного лісомисливського господарства за межами населеного пункту в зоні відпочинку «Коблеве» в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом відведення;

- рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» укласти договір оренди на землю відповідно до чинного законодавства.

Виконання проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду, який було затверджено розпорядженням, було замовлено відповідачем ТзОВ «Везувій» за договором № 4474 від 19.01.2005 року у ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" (арк. 76).

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою, земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення. Земельну ділянку після надання в оренду запропоновано віднести до земель комерційного використання (арк. 77).

Земельна ділянка відведена за рахунок земель Очаківського ДЛМГ (арк. 78).

Факт перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» підтверджується Актом на право користування землею від 15.11.1964 року, наказом Об'єднання «Ммиколаївліс» № 11 від 01.04.1989 року, наказом Державного комітету лісового господарства України від 14.02.2015 року № 161, Планом лісонасаджень Березанського лісництва Очаківського державного лісомисливського господарства Миколаївської області (лісовпорядкування 2003 року) (арк. 60-66).

Верховний Суд України в постанові від 24.12.2014 року по справі № 6-212цс14 зазначив, що порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» ЛК України.

21.01.2005 року відповідно до розпорядження № 71 від 21.01.2005 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Везувій» був укладений Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 126 (арк. 21-24).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація передала відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу в зоні відпочинку в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту (п. 1 Договору).

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 2,99 га, в тому числі: 1, 20 га відкритих заболочених земель, 1, 79 га відкритих земель без рослинного покриву, з них 1, 79 га піски, із земель Очаківського державного лісомисливського господарства.

Кадастровий номер 4820982200:09:000:0286 (п. 2 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання. Цільове призначення земельної ділянки - під розміщення об'єктів культурно-побутового комплексу (п. 14, 15 Договору).

Договір зареєстровано у Березанському районному секторі реєстрації Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 25.01.2005 року за № 040500700107.

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпорядження відповідача Березанської районної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірності укладення договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації та вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) визначено, що відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

Відповідно до ч. 15 ст. 151 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для :

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб , крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Судом встановлено, що вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» в спірному випадку не було, що є порушенням ч. 5 ст. 116 ЗК України. Так, відповідно до Інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 328 від 10.03.2015 року розпорядження або рішення відповідних органів влади чи органів місцевого самоврядування щодо вилучення земельної ділянки зі складу земель лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ» на користь ТзОВ «Везувій» до управління не надходили. Управлінням не погоджувався проект землеустрою щодо вилучення або зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки (арк. 37).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Враховуючи приписи ст. 7, 10, 11 Закону України "Про планування і забудову територій", суд дійшов висновку, що до об'єктів, які пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Як вказано вище, метою використання земельної ділянки є комерційне використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу.

До матеріалів справи не подано жодного доказу, який би підтверджував, що розміщення вищевказаного комплексу було спрямоване та пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження, передбачені ст. 149 ЗК України. Як встановлено вище, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходилась за межами населеного пункту та була надана відповідачу ТзОВ «Везувій» для комерційного використання - будівництва соціального культурно-побутового комплексу, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч. 5 ст. 123 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції від 11.01.2005 року) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Судом встановлено, що висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки « 01-12/209-05 датований 24.01.2005 року, висновок Державної інспекції по охороні пам'яток культури в Миколаївській області № 152 датований 28.01.2005 року, лист Очаківського ДЛМГ № 119 щодо погодження відведення спірної земельної ділянки датований 15.03.2015 року, тобто вказані погодження видано вже після затвердження Березанською районною державної адміністрацією проекту землеустрою та прийняття оскаржуваного розпорядження.

Крім того, Березанською районною санепідемстанцією проект землеустрою взагалі не погоджувався, а до проекту відведення долучено висновок Березанської районної санепідемстанції № 8 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 11.01.2005 року) (арк. 33).

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання . При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується . Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ТзОВ «Везувій» в оренду підлягав обов'язковій державній експертизі, а підставою для цього проекту повинна була бути наявність позитивного висновку цієї експертизи.

Як вбачається з Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 21.01.2005 року № 141 представлена ТзОВ «Везувій» землевпорядна документація повернута на доопрацювання. Підставою для повернення документації була зокрема, відсутність погодження проекту Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області та Державним управлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області (арк. 36).

Як вбачається з Інформації листа Відділу Держземагентства у Миколаївській області від 26.02.2015 року за № 0-28-0.3-461/2-15 наявний в архіві Відділу проект землеустрою не містить відмітки про доопрацювання висновку державної землевпорядної документації (арк. 39).

Твердження представника відповідача ТзОВ «Везувій» стосовно того, що порушення були усунуті, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в силу ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів усунення порушень та видачі позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації суду не подано.

В порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження, Березанською районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване розпорядження, яким було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної експертизи.

Таким чином, відповідач Березанська РДА розпорядженням № 71 незаконно, в порушення вимог ч. 1 ст. 124, ч. 6 ст. 123 ЗК України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Везувій» в оренду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

При вирішенні спору судом також враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений на засіданні Судової палати у цивільних справах 10.06.2015 року в постанові по справі № 6-162цс15, предметом якої був спір про визнання протиправними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання вчинити дії, з якого вбачається, що якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження Березанської райдержадміністрації прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, а відтак є незаконним. Отже, вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 71 від 21.01.05 року є обґрунтованою та підставною.

Як вказано вище, підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прокуратурою зазначено обставини, які свідчать про те, що розпорядження Березанської райдержадміністрації прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження підлягає визнанню недійсним, оскільки райдержадміністрацією перевищено повноваження.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз. 2 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року з наступними змінами та доповненнями судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач Березанська районна державна адміністрація не мала належного обсягу повноважень (ст. 122, 149 ЗК України) та в порушення вищевказаних вимог земельного законодавства розпорядилась спірною земельною ділянкою.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до рішення Миколаївської обласної ради № 2 від 23.09.2011 року «Про встановлення та зміну межі населеного пункту села Коблеве Березанського району Миколаївської області» та рішення Коблівської сільської ради № 6 від 16.12.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по встановленню та зміні межі населеного пункту Коблеве» спірна земельна ділянка включена в межі населеного пункту села Коблеве (арк. 73-75).

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, оскільки перебуває у постійному користуванні державного підприємства, а її власником (розпорядником) є Березанська районна державна адміністрація.

За таких обставин, земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Березанської районної державної адміністрації з постійним користуванням ДП «Очаківське лісомисливське господарство».

За таких обставин, вимога про повернення спірної земельної ділянки є обґрунтованою та підставною.

Щодо заяв відповідача ТзОВ «Везувій» про застосування строку позовної давності у даній справі (арк. 209-211, 231-233), то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання відповідача ТзОВ «Везувій» на депутатський запит № 429/785/08 від 25.12.2008 року як на підтвердження факту проведення перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача ТзОВ «Везувій» (арк. 212-219) не приймаються судом як належний доказ обізнаності прокуратури з оскаржуваним розпорядженням та договором оренди, оскільки: по-перше, зі змісту депутатського запиту не вбачається винесення питання щодо законності надання ТзОВ «Везувій» спірної земельної ділянки в оренду; по-друге, довідкою секретаріату прокуратури області від 04.06.2015 року підтверджується неможливість надання інформації щодо надходження до прокуратури області депутатського запиту у зв'язку із закінченням строків зберігання відповідних документів.

Натомість, в матеріалах справи міститься лист Інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 24.02.2015 року, на який прокуратура посилається як на факт, який підтверджує коли прокуратура дізналась про порушення прав, на захист яких подано позов (арк. 17-18).

Суду не подано будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що прокуратура була обізнана про оскаржуване розпорядження та договір оренди, а також з якого часу, що давало б підстави для висновку про пропуск строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Що стосується посилань відповідача ТзОВ «Везувій» на практику Європейського суду з прав людини, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

За обставинами справи «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року) заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Однак у справі, яка переглядається, обставини справи є істотно відмінними.

Так, відповідач ТзОВ «Везувій» набув право оренди на земельну ділянку незаконно, оскільки не було дотримано вимог чинного на момент укладення договору земельного законодавства в частині виготовлення та затвердження проекту відведення земельної ділянки, а земельна ділянка була передана у користування без вилучення у постійного землекористувача - державного підприємства.

Звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про відчуження земель належних Українському народу, тобто державі, на користь однієї юридичної особи та повернення у власність держави земельної ділянки, яка вибула з її володіння незаконно. Тобто, вирішуючи справу, суд оцінює справедливу рівновагу інтересів усієї держави Україна та однієї юридичної особи - ТзОВ «Везувій».

Отже, обставини справи «Стретч проти Сполученого Королівства» та даної справи істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» не може бути безумовним прецедентом при розгляді даної справи.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі № 6-92цс-13.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З поданого прокуратурою Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (арк. 108-140) вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки станом на 14.04.2015 року становила 2 705 778 грн.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору в доход Державного бюджету України:

- з відповідача Березанської районної державної адміністрації в розмірі 1 827 грн. (у зв'язку з задоволенням вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування розпорядження (1 218 грн.) та вимоги про визнання недійсним договору (609 грн.);

- з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Везувій» в розмірі 54 724, 56 грн. (у зв'язку з задоволенням вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору (609 грн.) та вимоги майнового характеру про повернення земельної ділянки (54 115, 56 грн.)).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 27, 29, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року.

Визнати недійсним договір оренди землі від 21.01.2005 року, укладений між Березанською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Везувій", зареєстрований 21.01.2005 року у Березанському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040500700107.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Везувій" (код ЄДРПОУ 32507996) повернути державі в особі Березанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 040556693) із постійним користуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (код ЄДРПОУ 00993567) земельну ділянку площею 2, 99 га, вартістю 9 287 726, 37 грн. (кадастровий номер 4820982200:09:000:0286), в межах села Коблево Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій", вул. Комінтерна, 34, м. Миколаїв, 54008 (код ЄДРПОУ 32507996) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 54 724, 56 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімсот двадцять чотири грн. 56 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 15.06.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш