Постанова

від 26.08.2015 по справі 915/476/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р.Справа № 915/476/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від прокуратури Від відповідача 2 ТОВ «Везувій» Від відповідача 2 ТОВ «Везувій» Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Воронюка О.Л. Герасименко Ю.С. Закернична І.П., посвідчення № 031666, дата видачі: 26.01.15 Полілова С.І., довіреність № б/н, дата видачі: 23.07.15 Д'яченко С.О., довіреність № б/н, дата видачі: 23.07.15 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Везувій» на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. у справі№ 915/476/15 /суддя Олейняш Е.М./ за позовом Заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави до відповідача-1 відповідача-2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проБерезанської районної державної адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Везувій» Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави з позовними вимогами до відповідача Березанської районної державної адміністрації та до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року;

- визнання недійсним договору оренди землі від 21.01.2005 року, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Везувій", зареєстрований 21.01.2005 року у Березанському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040500700107;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій" (код ЄДРПОУ 32507996) повернути державі в особі Березанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 040556693) із постійним користуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (код ЄДРПОУ 00993567) земельну ділянку площею 2, 99 га, вартістю 9 287 726, 37 грн. (кадастровий номер 4820982200:09:000:0286), в межах села Коблево Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. позов задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року; визнано недійсним договір оренди землі від 21.01.2005 року, укладений між Березанською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Везувій", зареєстрований 21.01.2005 року у Березанському районному секторі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040500700107; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Везувій" (код ЄДРПОУ 32507996) повернути державі в особі Березанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 040556693) із постійним користуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (код ЄДРПОУ 00993567) земельну ділянку площею 2, 99 га, вартістю 9 287 726, 37 грн. (кадастровий номер 4820982200:09:000:0286), в межах села Коблево Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Не погоджуючись з даним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Везувій» було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 915/476/15 від 09.06.2015р., прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта пов'язані з наступним:

-розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. У зв'язку із цим обраний прокурором спосіб захисту порушених прав шляхом визнання незаконним та скасування вказаного розпорядження не забезпечує його реального захисту, а тому підстави для задоволення позову в цій частині були відсутні;

-недоведеним є факт про перевищення повноважень Березанською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження № 71 від 21.01.2005 року;

-оспорюване розпорядження приймалося РДА на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 21.01.2005р. № 141, яким було повернуто землевпорядну документацію на доопрацювання із кількома зауваженнями, що були в подальшому протягом короткого часу відповідачем ТОВ «Везувій» усунуті. Так, 24.01.2005р. був отриманий позитивний висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а 28.01.2005р. отримано висновок Державної інспекції по охороні пам'яток культури в Миколаївській області. Вказані зауваження не були суттєвими та були швидко усунуті, тому не можуть бути підставою для визнання незаконним розпорядження № 71 від 21.01.2005 року;

-зміну цільового призначення земельної ділянки було проведено з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища лісового господарства;

-не наведено законних підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки;

-судом безпідставно не прийнято до уваги практику Європейського Суду з прав людини щодо неприпустимості позбавлення орендаря майна, яке він отримав в оренду від держави, на підставі того, що державний орган порушив закон при передачі майна в оренду;

-суд першої інстанції безпідставно не застосував позовну давність при вирішенні даного спору та взагалі не надав юридичну оцінку заяві відповідача з цього питання.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу від 29.07.2015р. просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Усі доводи апелянта прокурор вважає безпідставними, на думку прокурора договір оренди укладено не внаслідок «помилки», а численних грубих порушень вимог законодавства, які зачіпають майнові інтереси держави та інтереси суспільства щодо законного використання землі, яка є власністю народу. Приводом для перевірки законності спірного розпорядження і договору оренди землі став лист Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 24.02.2015р. Посилання відповідача з питань пропуску позовної давності на накази Генерального прокурора України № 3гн від 19.09.2005р. та № 3/2гн від 23.10.2009р. є недоречними, оскільки вказані відомчі нормативні акти лише визначають пріоритетні напрямки прокурорського нагляду, а не встановлюють обов'язок для підпорядкованих прокурорів перевірити законність усіх актів щодо розпорядження земельними ділянками, прийнятих у попередні роки.

До Одеського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та про долучення до справи додаткових доказів з питань застосування позовної давності. Вказані клопотання були відхилені колегією суддів у зв'язку з наступним: 1) стаття 101 ГПК України встановлює межі перегляду справи в апеляційній інстанції, якими визначено повторний перегляд справи апеляційним судом за наявними у справі і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В даному випадку відповідач просить витребувати від прокуратури відомості щодо проведення перевірок земельного законодавства з 2005 по 2014 роки, але не доводить неможливість звернення із аналогічним клопотанням до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. 2) Клопотання про залучення до матеріалів справи копій різних рішень господарського суду та постанов апеляційного господарського суду по іншим справам як доказів про застосування позовної давності у даній справі є безпідставним, тому як вказані рішення та постанови судів не встановлюють обставин, які в порядку ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді позовних вимог у даній конкретній справі; крім того, заявник не довів неможливість їх пред'явлення до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта та відзив на апеляційну скаргу прокурора, заслухавши пояснення представників сторін у даній справі, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Одеський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 51 від 18.01.2005 року відповідачу ТзОВ «Везувій» затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки та дозволено розробку проекту відведення земельної ділянки (арк. 19).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 71 від 21.01.2005 року (арк. 20):

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу із земель Очаківського державного лісомисливського господарства в зоні відпочинку «Коблеве» в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» земельну ділянку для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу в довгострокову оренду терміном на 49 років площею 2, 99 га, в тому числі: 1, 20 га відкритих заболочених земель, 1, 79 га відкритих земель без рослинного покриву, з них 1, 79 га піски, із земель Очаківського державного лісомисливського господарства за межами населеного пункту в зоні відпочинку «Коблеве» в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом відведення;

- рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» укласти договір оренди на землю відповідно до чинного законодавства.

Виконання проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду, який було затверджено розпорядженням, було замовлено відповідачем ТзОВ «Везувій» за договором № 4474 від 19.01.2005 року у ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" (арк. 76).

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою, земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення. Земельну ділянку після надання в оренду запропоновано віднести до земель комерційного використання (арк. 77).

Земельна ділянка відведена за рахунок земель Очаківського ДЛМГ (арк. 78).

Факт перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» підтверджується Актом на право користування землею від 15.11.1964 року, наказом Об'єднання «Миколаївліс» № 11 від 01.04.1989 року, наказом Державного комітету лісового господарства України від 14.02.2015 року № 161, Планом лісонасаджень Березанського лісництва Очаківського державного лісомисливського господарства Миколаївської області (лісовпорядкування 2003 року) (арк. 60-66).

21.01.2005 року відповідно до розпорядження № 71 від 21.01.2005 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Везувій» був укладений Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 126 (арк. 21-24).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація передала відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Везувій» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для комерційного використання під розміщення об'єктів соціального культурно-побутового комплексу в зоні відпочинку в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту (п. 1 Договору).

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 2,99 га, в тому числі: 1, 20 га відкритих заболочених земель, 1, 79 га відкритих земель без рослинного покриву, з них 1, 79 га піски, із земель Очаківського державного лісомисливського господарства.

Кадастровий номер 4820982200:09:000:0286 (п. 2 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання. Цільове призначення земельної ділянки - під розміщення об'єктів культурно-побутового комплексу (п. 14, 15 Договору).

Договір зареєстровано у Березанському районному секторі реєстрації Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 25.01.2005 року за № 040500700107.

Як було правильно визначено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпорядження відповідача Березанської районної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірності укладення договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд при вирішенні даного спору встановив певні обставини, яким надав відповідну правову оцінку з посиланням на норми діючого законодавства України, з чим погоджується і колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, а саме:

1) Вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» в спірному випадку не було, що є порушенням ч. 5 ст. 116 ЗК України. Так, відповідно до Інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 328 від 10.03.2015 року розпорядження або рішення відповідних органів влади чи органів місцевого самоврядування щодо вилучення земельної ділянки зі складу земель лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ» на користь ТзОВ «Везувій» до управління не надходили. Управлінням не погоджувався проект землеустрою щодо вилучення або зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки (арк. 37).

2) До матеріалів справи не подано жодного доказу, який би підтверджував, що розміщення вищевказаного комплексу було спрямоване та пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження, передбачені ст. 149 ЗК України. Як встановлено вище, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходилась за межами населеного пункту та була надана відповідачу ТзОВ «Везувій» для комерційного використання - будівництва соціального культурно-побутового комплексу, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

3) Висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки № 01-12/209-05 від 24.01.2005 року, висновок Державної інспекції по охороні пам'яток культури в Миколаївській області № 152 від 28.01.2005 року, лист Очаківського ДЛМГ № 119 щодо погодження відведення спірної земельної ділянки від 15.03.2015 року, тобто вказані погодження видано вже після затвердження Березанською районною державної адміністрацією проекту землеустрою та прийняття оскаржуваного розпорядження. Крім того, Березанською районною санепідемстанцією проект землеустрою взагалі не погоджувався, а до проекту відведення долучено висновок Березанської районної санепідемстанції № 8 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 11.01.2005 року) (арк. 33). Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи. Як вбачається з Інформації листа Відділу Держземагентства у Миколаївській області від 26.02.2015 року за № 0-28-0.3-461/2-15 наявний в архіві Відділу проект землеустрою не містить відмітки про доопрацювання висновку державної землевпорядної документації (арк. 39).

4) Відповідач Березанська РДА розпорядженням № 71 незаконно, в порушення вимог ч. 1 ст. 124, ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Везувій» в оренду.

Але за таких обставин суд першої інстанції дійшов висновків про те, що оскаржуване розпорядження Березанської райдержадміністрації прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, а відтак є незаконним. Отже, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 71 від 21.01.05 року є обґрунтованою та підставною.

Вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є обґрунтованою та підставною, оскільки відповідач Березанська районна державна адміністрація не мала належного обсягу повноважень (ст. 122, 149 ЗК України) та в порушення вищевказаних вимог земельного законодавства розпорядилась спірною земельною ділянкою.

Вимога про повернення спірної земельної ділянки є обґрунтованою та підставною, оскільки законні підстави для її використання у відповідача відсутні, земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність.

З такими висновками господарського суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без врахування судової практики та висновків Європейського Суду з прав людини (рішення від 24.06.2003р. «Стретч» проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії).

Згідно статті 17 частини 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи із змісту пунктів 32-35 вказаного Рішення ЄСПЛ майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із змісту п. 36 Рішення вбачається, що дії місцевого органу влади можна вважати такими, що перешкодили заявникові реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частково позбавили його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір. Незалежно від того, чи вважається це втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, застосовні в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці Суду. Пункт 37 цього ж Рішення вказує, що при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи . Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, включно з її другою частиною. Отже має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями. Крім того, як і в інших сферах соціальної, фінансової чи економічної політики, при впровадженні законів, які регулюють майнові та договірні правовідносини, національні органи влади користуються певним полем розсуду. Із п. 39 Рішення вбачається, що з метою виконання покладених на них функцій місцеві органи влади неминуче вирішують питання, пов'язані з укладенням договорів приватноправового характеру зі звичайними громадянами, але не всі з цих функцій стосуються питань, що становлять життєво важливий суспільний інтерес.

У даному випадку по цій конкретній справі районна державна адміністрація як орендодавець землі проявила недбалість, що привело до прийняття з її боку розпоряджень та укладення договору оренди, які не відповідають вимогам закону, але скасування чи визнання недійсними яких прямо зачіпає майнові права та інтереси орендаря земельної ділянки. Посилання прокурора на те, що орендар не виконав вимоги закону в частині погодження проекту землеустрою з усіма компетентними органами і це вплинуло на прийняття незаконного розпорядження орендодавцем, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки орендар, будучи суб'єктом комерційного права та господарським товариством, не має законних засобів впливу на районну державну адміністрацію як орган місцевої влади у питаннях оцінки представлених документів та прийняття актів ненормативної дії, укладення договору оренди землі, що повністю залежить виключно від волевиявлення вказаного органу влади. Орендар у даній справі при укладанні договору оренди земельної ділянки сподівався на отримання матеріального задоволення від цієї оренди у майбутньому, з цією метою здійснював будівництво об'єктів соціального культурно-побутового комплексу. Умови договору оренди орендарем виконувалися повністю, в тому числі щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, що не суперечить майновим інтересам держави. Тому колегія суддів вважає, що при подачі позову прокурором не був забезпечений «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав орендаря, який виконує умови договору оренди належним чином, будує на орендованій земельній ділянці соціальний культурно-побутовий комплекс в інтересах того ж суспільства.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора, то з цього приводу господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, оскільки вважає недоведеними обставини щодо пропуску строку позовної давності з боку прокурора як позивача у даній справі.

Але такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, та не відповідає дійсним обставинам у даній справі.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів даної справи, оскаржуване розпорядження та договір оренди датовані 21.01.2005р., а позовна заява датована 25.03.2015р. Тобто, від дня допущених порушень до дня звернення позивача за захистом порушеного права до суду минуло 10 років та 2 місяця, що складає занадто тривалий термін, який понад три рази перевищує встановлену законом трирічну загальну позовну давність для звернення до суду за захистом порушених прав.

Прокурор як позивач стверджує, що протягом 10 років йому не було відомо про прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди відповідачами, і тільки стало відомо про наявність цих документів з листа Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 24.02.2015р. Усі доводи апелянта з питань того, що прокурор знав раніше при проведенні прокурорських перевірок про оскаржувані розпорядження та договір, прокурор заперечує та вважає їх безпідставними, які не засновані на належних доказах. Колегія суддів приймає до уваги заперечення прокурора та вважає недоведеним факт того, що прокурору було у період до лютого 2015р. відомо про наявність оскаржуваних розпоряджень та правочину.

Але положення ч. 1 ст. 261 ЦК України вказують про початок перебігу позовної давності не тільки від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а також від дня, коли особа могла довідатися про таке порушення.

З цього питання будь-яких обґрунтованих заперечень прокурор до суду не представив, господарський суд вказаним обставинам належної правової оцінки не надав, що привело до винесення незаконного рішення у даній справі.

На думку колегії суддів прокурор як позивач у даній справі мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуване розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду підтверджується наступним:

Прокуратура у суспільстві має особливий статус та особливі повноваження для здійснення покладених на неї функцій.

Стаття 121 Конституції України у редакції, яка діяла з 2004 року по 2010 рік, та потім відновила свою дію з 02.03.2014р., вказує, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами .

Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла увесь спірний період, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

З метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України періодично видавалися накази, які були обов'язковими для виконання в органах прокуратури.

Наказом від 19.09.2005р. № 3гн Генеральний прокурор України вважає основним завданням наглядової діяльності захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказує забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування , контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010р. № 3гн, від 12.04.2011р. № 3гн, від 07.11.2012р. № 3гн. Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування . Використовувати право участі у засіданнях цих органів. У наказі від 07.11.2012р. № 3гн вказівка прокурорам викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів , які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами .

Аналіз вищевказаних нормативних документів дає підстави колегії суддів спростувати заперечення прокурора у відзиві на апеляційну скаргу про те, що вищезазначені накази Генерального прокурора лише визначають пріоритетні напрямки прокурорського нагляду, а не встановлюють обов'язок для підпорядкованих прокурорів перевірити законність усіх актів щодо розпорядження земельними ділянками, прийнятих у попередні роки.

Вимоги Генерального прокурора про забезпечення нагляду за додержанням законів органами місцевої влади (в тому числі із земельних питань) не тільки зобов'язують підпорядкованих прокурорів вживати усіх можливих заходів до виконання таких вимог, але й зобов'язують проводити прокурорські перевірки в органах місцевої влади з питань законності прийнятих ними актів не рідше 1 разу на місяць. Такі вимоги Генерального прокурора свідчать також про пріоритетність нагляду підпорядкованих прокурорів саме в діяльності органів місцевої влади, про системність та періодичність діяльності прокурорів у цій сфері.

Неналежне виконання прокуратурою Березанського району покладених на неї повноважень згідно Конституції, Закону та наказів Генерального прокурора привело до того, що факти допущених Березанською РДА порушень закону при прийнятті розпорядження та укладенні договору оренди в 2005р. не були виявлені в ході планової наглядової перевірки, а стали відомі прокурору шляхом отримання інформації від іншої державної установи в 2015р., тобто через 10 років після самої події.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одеський апеляційний господарський суд не вбачає законних підстав та поважних причин для відновлення пропущеного строку позовної давності для прокурора як позивача по справі за власною ініціативою суду. Від прокурора у даній справі до суду заяв та клопотань про відновлення позовної давності із наведенням поважних причин пропуску цього строку не надходило. Таким чином, прокурор як позивач втратив право на звернення до суду із даним позовом про захист порушених прав в інтересах держави за спливом позовної давності для реалізації свого законного права.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Везувій» на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. по справі № 915/476/15 скасувати.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

О.Л. Воронюк