Постанова

від 11.06.2015 по справі 915/1067/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.Справа № 915/1067/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів: Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Герман О.С., довіреність № 5, дата видачі : 09.07.14

від відповідача - Січко Д.С., довіреність № 1/30, дата видачі : 30.04.15

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НП Україна"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.03.2015 р.

по справі № 915/1067/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НП Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Карго-Сервіс"

про стягнення 363.929,90 грн.,

Встановив:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „НП Україна" (Далі - ТОВ "НП Україна") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Карго-Сервіс" (Далі - ТОВ „Транс-Карго-Сервіс") про стягнення заборгованості в сумі 363.929,90 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "НП Україна" посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором відповідального зберігання від 08.04.2013 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач прийняв на зберігання автошини в кількості 137 одиниць, що на думку позивача підтверджується актом приймання-передачі майна від 08.07.2013 року та 18 додатками, підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками обох сторін. Оскільки, відповідно до п. 2.3 договору відповідач не повідомив позивача про повернення майна, він просить стягнути визначену суму на підставі ст.ст. 525, 526, 670, 936, 942, 949 ЦК України, ст. 193 ГК України.

ТОВ „Транс-Карго-Сервіс" заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що договір відповідального зберігання від 08.04.13 р. з їх сторони було підписано директором - Степановою Мариною Юріївною та завірено печаткою підприємства.

Крім того, 08.07.13 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого передача майна повинна була відбуватися згідно додатків до вищезазначеного акту, які повинні підкріплюватися актом звірки та взаєморозрахунком. Проте, в подальшому передача майна не відбулася та відповідні документи не підписувалися, у зв'язку з чим, надані позивачем додатки (акти приймання-передачі майна) є ксерокопіями на яких поставлений підпис іншої особи, а не директора Степанової М.Ю.

Відповідач зазначає, що відсутність реальної передачі майна підтверджується відсутністю належно оформлених актів звірки та взаєморозрахунків, які повинні закріплювати кожен з додатків до акту приймання-передачі; загальний акт приймання-передачі майна, який передбачає процедуру та оформлення документації передачі майна підписаний сторонами 08.07.13 р., проте, позивачем надані копії додатків, які фіксують передачу майна 08.04.13 р., 19.04.13р.. (Додаток №3)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2015 року, винесеним суддею Дубовою Т.М. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просив рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з ТОВ „Транс-Карго-Сервіс" 363.929,90 грн..

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що надані відповідачем звіти, оборотно - сальдові відомості та декларації з податку на додану вартість є звітними бухгалтерськими документами, які подаються до органу статистики та фіскальної служби та не є доказами вчинення господарських операцій, відповідно відсутність у даних документах відомостей про передачу майна на зберігання не спростовує факт вчинення господарської операції.

Крім того, фінансові звіти взагалі не містять інформацію про майно, що зберігається, а у податкових деклараціях зі сплати податку на додану вартість не відображається операції зі зберігання майна оскільки зберігання майна, яке не є власністю зберігача не впливає на фінансовий стан зберігача.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ „Транс-Карго-Сервіс" зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами власні позовні вимоги, а тому рішення суду винесено при повному з'ясуванні всіх обставини справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 08.04.2013 р. сторони уклали договір відповідального зберігання, згідно якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання майно: автошини вантажні (нові), згідно додатків (актів приймання-передачі), які є невід'ємною частиною цього договору, строком на 1 (один) рік. (т.1 а.с.7)

Відповідно до п. 7 договору, він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та строком дії в один рік. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим до одного року.

Пунктом 2 договору відповідального зберігання сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний нести повну відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від позивача до закінчення терміну його зберігання; повернути майно позивачу не пізніше 08.04.2014 року. Про час, дату та місце повернення майна відповідач зобов'язаний повідомити відповідача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати передачі.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У випадку не повідомлення позивача про час, дату та місце повернення майна і не повернення позивачу майна зі зберігання в строк до 09.04.2014 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу повну вартість майна, переданого на зберігання.

Вартість майна зазначена в додатках (актах приймання-передачі) (п.1.3 договору).

Згідно п. 3 договору позивач зобов'язаний сплатити відповідачу за послуги зберігання суму у розмірі 300,00 грн. за один місяць, виходячи з фактичного терміну зберігання та має право у будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Частиною 1 ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Оскільки, відповідач станом на 09.04.2014 року не повідомив позивача про час, дату та місце повернення майна і не повернув позивачу майно зі зберігання, у зв'язку з чим йому було нараховано заборгованість в сумі 363.929,90 грн.

Наявними матеріалами справи, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що передав відповідачу майно, зазначене в додатках №№ 1-18 на загальну суму 363.929,90 грн. (т.1 а.с. 9-17) та актах приймання-передачі майна від 08.07.2013 року, підписаним представниками обох сторін без зауважень та скріпленим печатками (а.с. 8). Крім того, позивачем надані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні (а.с.56-95), згідно яких визначено вантажовідправником автопокришок позивача, а вантажоодержувачем відповідача.

Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 07.10.14 р. та 05.11.14 р. було призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу та зобов'язано експертів надати відповіді на наступні питання: "Чи виконано підпис директором товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго-Сервіс" Степановою Мариною Юріївною, від імені якої зазначений підпис на акті приймання-передачі від 08.07.13 р. та додатках 1 - 18 (а.с. 111-129) або іншою особою? Яким способом нанесений відтиск печатки на акті приймання-передачі від 08.07.13 р. та додатках 1 - 18 (а.с. 111-129)? Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Транс-Карго-Сервіс" в акті приймання-передачі від 08.07.13 р. та додатках 1 - 18 (а.с. 111-129) печаткою, вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження (а.с. 131-146, 152-156)?".

Як встановлено висновком судової експертизи №1782/1783 від 02.02.2014р. додатки №№ 1-18 та акт приймання-передачі майна від 08.07.2013 року скріплені печатками відповідача.

Пунктами 64, 65, 68, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. встановлено, що обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій.

Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації.

Про перевірки наявності печаток, штампів і бланків робляться відмітки у журналах обліку за формами 11 і 12 після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 1, 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначене, судова колегія зазначає, що акт приймання-передачі від 08.07.13 не може бути визнаний документом первинного обліку, оскільки не містить посилань на обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції.

До того ж, в акті приймання-передачі від 08.07.13 сторонами було визначено, що опис переданого майна додається до акту в додатках. Додаток складається кожного разу при зміні кількості товару та закріплюється актом звірки та взаєморозрахунком.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що надані позивачем додатки №№ 1-18 як доказ передачі відповідачу автошин, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не містять відомості щодо назви документа (в них не визначено, що це додатки до якого-саме документу), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, особистий підпис керівника відповідача виконано не Степановою М.Ю., про що свідчить висновок експерта № 1782/ 1783 від 02.02.14, визначені додатки не містять інші дані, що б дали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами від 05.12.2013 р. далі - Правил): товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Порядок оформлення документів на перевезення визначені у розділі 11 Правил, згідно якого оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні, згідно яких визначено вантажовідправником автопокришок позивача, а вантажоодержувачем відповідача, не відповідають вимогам розділу 11 Правил. До того ж, ні товарно-транспортні накладні, ні видаткові накладні не містять підписів відповідальної особи щодо одержання вантажу та печаток відповідача. (т.1 а.с.56-95)

Згідно ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно наданих відповідачем фінансових звітів, оборотно-сальдових відомостей та податкових декларацій за 2013-2014 рр., оборотно-сальдових відомостей по рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному схові" за 2013-2014 рр., фінансові операції щодо прийняття на схов автошини у кількості 137 одиниць на суму 363.929,90 грн. не обліковувались.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. №1591), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2011 р. за № 1557/20295, активи на відповідальному зберіганні обліковуються на 02 позабалансовому рахунку.

ТОВ «НП Україна» при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НП Україна» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.03.2015р. по справі № 915/1067/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.06.2015р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Мацюра П.Ф.

Суддя Лисенко В.А.