Постанова

від 22.10.2015 по справі 915/1067/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 915/1067/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилова Т.Б. Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НП Україна" на постанову від 11.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі№915/1067/14 господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НП Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго-Сервіс" простягнення 363 929,90 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Маринич Є.В. (дов. від 20.10.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 21.10.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Яценко О.В.

ТОВ "Транс-Карго-Сервіс" заявило клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з вимогами касаційної скарги. Клопотання відхилено, оскільки у сторін було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи (справу призначено до розгляду ухвалою від 22.09.2015) і заявником не надано клопотання про продовження терміну розгляду справи.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НП Україна" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карго-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 363 929,90 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором відповідального зберігання від 08.04.2013.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.03.2015 (суддя Дубова Т.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у складі: Ліпчанської Н.В., Мацюри П.Ф., Лисенко В.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "НП Україна" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також не з'ясуванням обстави, які мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2013 між сторонами укладено договір відповідального зберігання, згідно якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання майно: автошини вантажні (нові), згідно додатків (актів приймання-передачі), які є невід'ємною частиною цього договору, строком на 1 рік.

Відповідно до п. 7 договору, він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та строком дії в один рік. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим до одного року.

Відповідно до п. 2 договору відповідач несе повну відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від позивача до закінчення терміну його зберігання; повинен повернути майно позивачу не пізніше 08.04.2014. Про час, дату та місце повернення майна відповідач зобов'язаний повідомити відповідача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати передачі.

У випадку не повідомлення позивача про час, дату та місце повернення майна і не повернення позивачу майна зі зберігання в строк до 09.04.2014 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу повну вартість майна, переданого на зберігання.

Вартість майна зазначена в додатках (актах приймання-передачі) (п.1.3 договору).

Згідно п. 3 договору позивач зобов'язаний сплатити відповідачу за послуги зберігання суму у розмірі 300,00 грн. за один місяць, виходячи з фактичного терміну зберігання та має право у будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Позивач, звертаючись з даним позовом про стягнення 363 929,90грн. посилався на те, що відповідач станом на 09.04.2014 не повідомив позивача про час, дату та місце повернення майна і не повернув позивачу майно зі зберігання. При цьому позивач вказував, що передав відповідачу майно, зазначене в додатках №№ 1-18 на загальну суму 363 929,90 грн. та актах приймання-передачі майна від 08.07.2013, підписаних представниками обох сторін без зауважень та скріплених печатками. Крім того, позивачем надані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, в яких визначено вантажовідправником автопокришок позивача, а вантажоодержувачем відповідача. Позов подано на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України.

Господарські суди при прийнятті рішення та постанови суди виходили з того, що позивачем не доведено передачі автошин на зберігання відповідачу.

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Вирішуючи спір суди всіх інстанцій не звернули увагу на правильність визначення позивачем правового способу захисту порушеного права оскільки, згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, а кошти можуть бути заявлені до стягненні лише у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання (ст.951 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами попередніх інстанцій не дано оцінку правовідносинам сторін з огляду на положення вищенаведеного законодавства.

Крім того, суди не звернули увагу на правову підставу позову щодо стягнення грошових коштів, а саме на ст.670 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару і знаходиться в розділі Цивільного кодексу України, що регулює відносини з купівлі-продажу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НП Україна" задовольнити.

Постанову від 11.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/1067/14 господарського суду Миколаївської області та рішення від 25.03.2015 господарського суду Миколаївської області у справі №915/1067/14 скасувати; справу №915/1067/14 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Яценко