Постанова

від 10.06.2015 по справі 804/2667/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 рокусправа № 804/2667/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року по справі № 804/2667/15 за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.01.15р. №0002971701 та від 29.01.15р. №0003011701.

В обґрунтування позову зазначає, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 19.12.14р. №1435 та повідомлення від 19.12.14р. №652/04-03-17-01 у період з 23.12.2014 року по 29.12.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП В«Еко-ЛідерВ» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №18/4/04-03-17-01-27/НОМЕР_1 від 12.01.15 року.

В акті перевірки встановлено ряд порушень, а саме: порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в частині безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 року в сумі 16500грн. по взаємовідносинам з ПП В«Еко-ЛідерВ» донараховано податок на додану вартість в сумі 16500грн.; п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п 16.1.5 п.16.1 ст.16, з урахуванням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі.

На підставі акту перевірки 29.01.2015 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002971701, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 24750,00грн., з якої 16500,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 8250грн. та податкове повідомлення-рішення №0003011701 яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 1020грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень предметом доказування у цій справі становлять обставини, що надають право на податковий кредит.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності здійснення господарської операції та як слідство необґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень від 29.01.2015 року №0002971701 та № НОМЕР_2.

Така позиція суду першої інстанції є помилковою з огляду на наступне.

Як встановлено судом, передумовою визначення податкового кредиту, були фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ПП «Еко-лідер» за серпень 2014 року. Ці операції визнані податковим органом як такі, що мають наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Еко-лідер» із посиланням на те, що контрагент позивача не мають можливості реально здійснити зазначені операції внаслідок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (відсутність управлінського, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень тощо), відсутній за місцем реєстрації, а також відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій з факту надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Необґрунтована податкова вигода характеризується, зокрема, відсутністю фактичного виконання господарських операцій (їх реальності), здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 29.01.2015 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 24750,00грн., з якої 16500,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 8250 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003011701 яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 1020грн.

Перевіркою встановлено факт відображення ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ та Додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2014 року взаємовідносини з ПП «Еко-Лідер», щодо якого державною податковою інспекцією із зовнішніх джерел отримано інформацію про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами-постачальниками та покупцями.

Вивіз висівок здійснювався за рахунок ФОП ОСОБА_1 відповідно до наданих ТТН № 515-517 за серпень 2014 року зі складу постачальника на склад ФОП ОСОБА_1 (договір відповідального зберігання від 05.08.2014р. № 12). Транспортування відбувалось на власному транспортному засобі ФОП ОСОБА_1 (автомобіль вантажний (спеціальний), марки БАР 85, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіп АЕ71089ХТ).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі

Згідно первинних документів наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки висівки, які були придбані у ПП «Еко-лідер» передані на зберігання фізичній особі ОСОБА_2 Договір відповідального зберігання № 12 от 05.08.2014.

Відповідно до умов договору:

-пункт 1.1 предметом цього договору є прийняття та зберігання на складі, що належить Зберігачеві, товару (висівки пшеничні ) на умовах визначених в цьому договорі.

-пункт 1.2 Зберігання товарів здійснюється «Зберігачем» в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозєва,5/1.

-пункт 2.1 За зберігання товарів Клієнт сплачує Зберігачу винагороду у розмірі 5,0 грн. за 1кв.м з урахуванням ПДВ в місяць з розрахунку площі.

Розрахунок за надані Зберігачем послуги здійснюється Клієнтом два рази в місяць на підставі виставлених рахунків. Протягом 3-х днів з моменту оплати рахунку Зберігач видає акт виконаних робіт..

Організація вантажно - розвантажувальних робіт відповідно до умов договору також проводиться за рахунок Зберігача.

На дату складання акту перевірки заборгованість за послуги зберігання складає 4236,0

грн.

До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно - розвантажувальних робіт.

Також, не можливо підтвердити факт зберігання висівок у зв'язку з тим, що місце зберігання розташовано за адресою м. Донецьк, вул. Кобозева,5/1, тобто в зоні АТО.

Згідно з ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню на зерновому складі. Власники зерна мають укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст.43 цього Закону, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію - що в даному випадку не здійснювалося.

На підтвердження перебування зерна на зберіганні в зерновому складі та переоформлення зерна з одного власника на іншого повинні складатися договори складського зберігання сільськогосподарської продукції.

Наявність зерна на складі підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно (висівки) певної якості по середньодобовому зразку.

Слід зазначити, що приміщення яке надавалося позивачу від фізичної особи ОСОБА_2 на зберігання висівок не є зерновим складом, тому не доведеною є обставина щодо надання фактичних послуг по зберіганню зерна (висівок) які повинні відповідати згідно сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, які наявні в матеріалах справи (а.с.34).

Судовим розглядом встановлено, що у перевіреному періоді основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 було найменування ВЄД, крім того згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не передбачено діяльність щодо торгівлі або виробництва висівок та іншими зерновими культурами.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

При досліджені факту транспортування придбаного товару встановлено, що поставка здійснювалась власним транспортним засобом позивача (вантажний автомобіль без зазначення марки), при цьому відсутні подорожні листи та інші документи (наказ на "Відрядження" та посвідчення про відрядження ), що могли б свідчити про факт знаходження позивача у відрядженні у період з 04.08.2014 року по 21.08.2015 року у м. Гадяч для отримання та перевезення вказаного товару.

За придбаний товар Позивач не розрахувався грошовими коштами.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним правовідносинам як ФОП ОСОБА_1, так і ПП «Еко-лідер» та фізичною особою ОСОБА_2 не були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем не сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий правочин таким, який не має реальних правових наслідків.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи, що у справі відсутні докази зберігання висівок у процесі виконання поставок, відвантаження позивачем товару за кількістю та якістю відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні докази сплати за придбаний товар тощо.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась і та обставина, що позивач як під час перевірки, так і в судовому процесі не надав обґрунтування економічній доцільності зберігання придбаного товару у м. Донецьку, оскільки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності за реєстрацією зазначено Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, місцезнаходження робочого офісу та вантажних автомобілів як власних так і орендованих є м. Дніпропетровськ. Відсутність економічної доцільності таких операцій, окрім як мети отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, податковий орган вказав як одну із підстав для зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її (операції) здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит.

З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв'язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст.195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року по справі № 804/2667/15 - скасувати.

В задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити

Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва