Постанова

від 30.10.2018 по справі 804/2667/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №804/2667/15

адміністративне провадження №К/9901/8308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у складі суддів Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. у справі №804/2667/15 за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

12 грудня 2015 року ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 29 січня 2015 року № 0002971701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 16500 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8250 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

13 березня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 29 січня 2015 року № 0002971701, з мотивів наявності документів у позивача, які підтверджують факт надання послуг по збереженню висівок та факту здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

10 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року, ухвалено нову постанову, якою Підприємцю у задоволені позову відмовлено, з огляду на те, що зобов'язання по спірним правовідносинам позивачем та його контрагентами не були виконані в повному обсязі та належним чином, що є підставою вважати такий правочин таким, який не має реальних правових наслідків, відсутність яких обумовлює безпідставність формування позивачем податкового кредиту.

12 жовтня 2015 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у неналежному повідомлені позивача та його повноважного представника про дату та час розгляду справи, не надіслання на їх адреси постанови суду апеляційної інстанції, а також неналежне дослідження наданих до матеріалів справи наявних доказів, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, наслідком чого стало скасування постанови суду першої інстанції.

Заявник касаційної скарги правовими підставами наведених доводів визначає положення пункту 3 статті 33, пункту 3 статті 49, пункту 3 статті 167, пункту 2 частини першої статті 190, частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Позивач, в особі свого представника, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити без змін постанову суду першої інстанції.

25 січня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього ж суду від 13 жовтня 2015 року та витребувано справу №804/2667/15 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

11 серпня 2016 року справа №804/2667/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №804/2667/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8308/18 передані до Верховного Суду.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований 15 березня 2004 року, на податковому обліку податкового органу перебуває з 10 грудня 2013 року, є платником податку на додану вартість з 25 грудня 2013 року.

Податковим органом у грудні 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним підприємством Еко-лідер за серпень 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 січня 2015 року №18/4/04-03-17-01-27/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 29 січня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002971701, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, яким Підприємцю, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у сумі 16500 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8250 грн. на підставі абзаців 3 та 4 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового порушення полягає за висновком податкового органу у формуванні позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року, за його взаємовідносинами з Приватним підприємством Еко-Лідер щодо якого державною податковою інспекцією із зовнішніх джерел отримано інформацію про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами-постачальниками та покупцями.

Первинні документи, світлокопії, яких долучені до матеріалів справи не досліджені судом першої інстанції на предмет їх належності, достатності, допустимості, як письмових доказів за правилами адміністративного процесу, на предмет доведення ними спірних господарських операцій, зокрема виконання послуг по зберіганню висівок та факту здійснення вантажно - розвантажувальних робіт, не встановлений факт укладення та виконання договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції.

Суд визнає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосування до спірних відносин закону, який підлягає застосуванню, а саме Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, зокрема частини першої статті 9 цього закону, якою врегульовані питання підстав бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що за загальним правилом наявність у платника податків відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які складаються в разі фактичного здійснення господарської операції, відображають реальність господарської операції, є підставою для формування його бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, прийняти та погодити висновок суду апеляційної інстанції стосовно позивача вбачається передчасним з огляду на те, що судами встановлені обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Недопустимість доказів полягає в тому, що долучені до матеріалів справи світлокопії документів не є оригіналами або засвідченими судом копіями, як того вимагали положення статей 70 та частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року), та не відповідають вимогам статті 94 цього кодексу, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року.

Суд приймає доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок розгляду справи, у межах спірних відносин здійсненого судом апеляційної інстанції (апеляційного перегляду) за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Наявна в матеріалах справи кореспонденція скерована судом апеляційної інстанції за адресою: Харківська, 35/172, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,51939, у той час, як звертаючись до суду позивач зазначив АДРЕСА_1, що за правилами зв'язку не є тотожнім 35/172 (арк. справи 92).

Суд з огляду на порушення норм процесуального права допущені судом першої та апеляційної інстанцій направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі №804/2667/15 скасувати.

Справу №804/2667/15 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер