Рішення

від 21.05.2019 по справі 804/2667/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 804/2667/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

12.02.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.01.15р. №0002971701 та від 29.01.15р. №0003011701.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані рішення є неправомірним, оскільки позивач не порушував п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201ю1 ст.201 Податкового кодексу України та у податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентом ПП "Еко-Лідер", адже угода з контрагентом позивача в судовому порядку недійсною податковою інспекцією не визнавались та податковій інспекції не надано повноваження встановлювати нікчемність правочинів в актах перевірки; висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодою, укладеною з ПП "Еко-Лідер", підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача; висновок податкового органу, що оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились зроблено з інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби та акту перевірки цього контрагента, згідно з якими відсутні докази фактичного отримання продукції. Оскільки право суб`єкта господарювання на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що перевіркою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено факт відображення ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ та Додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2014 року взаємовідносин з ПП "Еко-Лідер", щодо якого податковим органом із зовнішніх джерел отримано інформацію про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами-постачальниками та покупцями. До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Також, не можливо підтвердити факт зберігання висівки у зв`язку з тим, що місце зберігання розташовано за адресою м . Донецьк, вул . Кобозева,5/1, тобто в зоні АТО. Крім того, до перевірки не надані подорожні листи, що підтверджують факт транспортування (перевезення) продукції та не надані документи, які підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи. Таким чином, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, Дніпропетровською ОДПІ обґрунтовано та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської Об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року по справі № 804/2667/15 скасовано. В задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015р., справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

В постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року зазначено, що первинні документи, світлокопії, яких долучені до матеріалів справи не досліджені судом першої інстанції на предмет їх належності, достатності, допустимості, як письмових доказів за правилами адміністративного процесу, на предмет доведення ними спірних господарських операцій, зокрема виконання послуг по зберіганню висівок та факту здійснення вантажно - розвантажувальних робіт, не встановлений факт укладення та виконання договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції. Недопустимість доказів полягає в тому, що долучені до матеріалів справи світлокопії документів не є оригіналами або засвідченими судом копіями, як того вимагали положення статей 70 та частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року), та не відповідають вимогам статті 94 цього кодексу, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року. Судом першої інстанції допущені істотні порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосування до спірних відносин закону, який підлягає застосуванню, а саме Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14, зокрема частини першої статті 9 цього закону, якою врегульовані питання підстав бухгалтерського обліку господарських операцій. Наявна в матеріалах справи кореспонденція скерована судом апеляційної інстанції за адресою: АДРЕСА_1, у той час, як звертаючись до суду позивач зазначив АДРЕСА_1 , що за правилами зв`язку не є тотожнім АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року адміністративну справу №804/2667/15 прийнято до провадження судді Неклеси О.М., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Допущено заміну відповідача його правонаступником Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Зобов`язано сторін надати пояснення з врахуванням обставин, встановлених в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що перевіркою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено факт відображення ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ та Додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2014 року взаємовідносин з ПП "Еко-Лідер", щодо якого податковим органом із зовнішніх джерел отримано інформацію про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами-постачальниками та покупцями. До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Також, не можливо підтвердити факт зберігання висівки у зв`язку з тим, що місце зберігання розташовано за адресою м. Донецьк, вул. Кобозева,5/ 1, тобто в зоні АТО. Крім того, до перевірки не надані подорожні листи, що підтверджують факт транспортування (перевезення) продукції та не надані документи, які підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи. Таким чином, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено сторін, що підготовче судове засідання у справі відбудеться 22 березня 2019 року об 10:00 год. Зобов`язано позивача надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали: належним чином засвідчені копії документів, які залучені до справи відповідно до положень статті 94 КАС України. Крім того зобов`язано надати документи, які підтверджують виконання послуг по зберіганню висівок та факту здійснення вантажно - розвантажувальних робіт, належним чином засвідчені копії договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції разом із доказами, які підтверджують їх виконання, докази наявності складських приміщені. Також зобов`язано позивача вказати адресу для листування та направлення судової кореспонденції та надати пояснення з врахуванням Постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року. Зобов`язано відповідача надати до суду разом пояснення з врахуванням Постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року.

Підготовче судове засідання 22.03.2019 року за клопотанням представника позивача було відкладено до 10.04.2019 року.

Підготовче судове засідання 10.04.2019 року за клопотанням представника позивача було відкладено до 25.04.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : - належним чином засвідчені копії документів, які залучені до справи відповідно до положень статті 94 КАС України, - інформацію щодо вірної адреси для листування та направлення судової кореспонденції, - документи, які підтверджують виконання послуг по зберіганню висівок та факту здійснення вантажно - розвантажувальних робіт, належним чином засвідчені копії договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції разом із доказами, які підтверджують їх виконання, докази наявності складських приміщень.

23 квітня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2019 року представником позивача надані первинні документи по взаємовідносинам з ПП Еко-Лідер .

Усною ухвалою суду від 25.04.2019 року із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 15.05.2019 року.

13 травня 2019 від представника позивача надійшли додаткові пояснення з врахуванням обставин, встановлених в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року в т.ч. зазначено адресу для листування з позивачем: АДРЕСА_2 .

В судове засідання 15 травня 2019 року сторони не з`явилися про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин та керуючись приписамич.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, прийшов до наступних висновків.

З 23.12.2014 року по 29.12.2014року Дніпропетровською ОДПІ на підставі п.п78.1.1 ст.78,п.79.2 ст.79 ПК України на підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 19.12.14р. №1435 та повідомлення від 19.12.14р. №652/04-03-17-01 виданого Дніпродзержинською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Еко-Лідер" за серпень 2014 року, по результатам якої складений акт №18/4/04-03-17-01-27/2542200098 від 12.01.15р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Еко-лідер" (код ЄДРПОУ 34068957) за серпень 2014 року", яким зафіксовано наступні порушення:

- наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 , та ПП "Еко-лідер", що є порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201ю1 ст.201 Податкового кодексу України, в частині безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 року в сумі 16500грн. по взаємовідносинам з ПП "Еко-Лідер" донараховано податок на додану вартість в сумі 16500грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п 16.1.5 п.16.1 ст.16, з урахуванням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі.

На підставі акту перевірки податковим органом 29.01.2015року винесено податкове повідомлення-рішення №0002971701, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 24750,00грн., з якої 16500,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 8250грн. та податкове повідомлення-рішення №0003011701 яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання за платежем адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 1020грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевірку позивача було проведено з урахуванням акту перевірки від 01.09.14р. №2664/26-55-22-08/34068957, складеного фахівцями ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ Міндоходів, стосовно підприємства ПП "Еко-лідер", та інформації баз даних ОДПС, а саме: інформація комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС "Податковий блок", реєстр виданих і отриманих податкових накладних, а також наданих позивачем на запит Дніпропетровської ОДПІ наступних копій бухгалтерських та первинних документів: договори, додатки до договору, заявка; податкові накладні, накладні, акти приймання-передачі на відповідальне зберігання висівки, акт звірки взаєморозрахунків, платіжні документи та інші документи, згідно яких встановлено, що одним з постачальників ФОП ОСОБА_1 за серпень 2014 року є підприємство ПП "Еко-Лідер" (код 34068957).

Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП "Еко-Лідер" згідно договору поставки №16-11/12 від 16.11.2012р.

Відповідно до договору підприємством ПП "Еко-Лідер" у серпні 2014 року виписано та оформлено податкові та видаткові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбану у ПП "Еко-Лідер" продукцію використовував для господарської діяльності та передав на зберігання фізичній особі ОСОБА_3 , що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано: копію цього договору; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товару (висівки) у ПП "Еко-Лідер": заявку про закупівлю висівок №02 від 04.08.2014р.договір зберігання №12 від 05.08.14р., податкові накладні: №294 від 04.08.14р.,№295 від 08.08.14р.,№296 від 21.08.14р.; видаткові накладні: №515 від 04.08.14р., №516 від 08.08.14р., №517 від 21.08.14р.; акт прийому зберігання: від 05.08.14р., від 09.0814р., від 22.08.14р.; товарно - транспортні накладні: №00515 від 04.08.14р., №00516 від 08.08.14р., №00517 від 21.08.14р., акт прийому на зберігання від 22.08.14р., акт звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 , посвідчення про якість висівок, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , письмовий запит від 13.01.15р. про надання інформації до контрагента ПП "Еко-Лідер" щодо ознак фіктивності та іншої інформації, відповідь на запит від 13.01.15р., якою контрагент зазначив, що запитувана інформація становить комерційну таємницю.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

П.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Передумовою визначення податкового кредиту, були фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ПП "Еко-лідер" за серпень 2014 року. Ці операції визнані податковим органом як такі, що мають наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Еко-лідер" із посиланням на те, що контрагент позивача не мають можливості реально здійснити зазначені операції внаслідок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (відсутність управлінського, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень тощо), відсутній за місцем реєстрації, а також відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій з факту надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Слід врахувати наведені вище обставини та з`ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Необґрунтована податкова вигода характеризується, зокрема, відсутністю фактичного виконання господарських операцій (їх реальності), здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002971701 від 29.01.2015 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 24750,00грн., з якої 16500,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 8250 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003011701 яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання за платежем адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 1020грн.

Перевіркою встановлено факт відображення ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ та Додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2014 року взаємовідносини з ПП "Еко-Лідер", щодо якого державною податковою інспекцією із зовнішніх джерел отримано інформацію про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами-постачальниками та покупцями.

Вивіз висівок здійснювався за рахунок ФОП ОСОБА_1 відповідно до наданих ТТН № 515-517 за серпень 2014 року зі складу постачальника на склад ФОП ОСОБА_1 (договір відповідального зберігання від 05.08.2014р. № 12). Транспортування відбувалось на власному транспортному засобі ФОП ОСОБА_1 (автомобіль вантажний (спеціальний), марки БАР 85, реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричіп НОМЕР_5).

Розрахунки між суб`єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі

Згідно первинних документів наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки висівки, які були придбані у ПП "Еко-лідер" передані на зберігання фізичній особі ОСОБА_3 Договір відповідального зберігання № 12 от 05.08.2014.

Відповідно до умов договору:

-пункт 1.1 предметом цього договору є прийняття та зберігання на складі, що належить Зберігачеві, товару (висівки пшеничні ) на умовах визначених в цьому договорі.

-пункт 1.2 Зберігання товарів здійснюється "Зберігачем" в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозєва,5/1.

-пункт 2.1 За зберігання товарів Клієнт сплачує Зберігачу винагороду у розмірі 5,0 грн. за 1кв.м з урахуванням ПДВ в місяць з розрахунку площі.

Розрахунок за надані Зберігачем послуги здійснюється Клієнтом два рази в місяць на підставі виставлених рахунків. Протягом 3-х днів з моменту оплати рахунку Зберігач видає акт виконаних робіт..

Організація вантажно - розвантажувальних робіт відповідно до умов договору також проводиться за рахунок Зберігача.

На дату складання акту перевірки заборгованість за послуги зберігання складає 4236,0грн.

До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт надання послуг по зберіганню висівок та факт здійснення вантажно - розвантажувальних робіт.

Також, не можливо підтвердити факт зберігання висівок у зв`язку з тим, що місце зберігання розташовано за адресою м. Донецьк, вул. Кобозева , 5/1, тобто в зоні АТО.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що останній був офіційним представником та співпрацював з ПРАТ ДОНЕЦЬКИЙ БУЛОЧНО-КОНДИТЕРСЬКИЙ КОМБІНАТ , яке знаходиться за адресою 83086, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ КОБОЗЕВА, будинок 5.

Оскільки позивачем не надано доказів, які б підтвердили факти співпраці позивача з ПРАТ ДОНЕЦЬКИЙ БУЛОЧНО-КОНДИТЕРСЬКИЙ КОМБІНАТ та ланцюг постачання висівок.

Згідно з ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню на зерновому складі. Власники зерна мають укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст.43 цього Закону, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію - що в даному випадку не здійснювалося.

На підтвердження перебування зерна на зберіганні в зерновому складі та переоформлення зерна з одного власника на іншого повинні складатися договори складського зберігання сільськогосподарської продукції.

Наявність зерна на складі підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно (висівки) певної якості по середньодобовому зразку.

Слід зазначити, що приміщення яке надавалося позивачу від фізичної особи ОСОБА_3 на зберігання висівок не є зерновим складом, тому не доведеною є обставина щодо надання фактичних послуг по зберіганню зерна (висівок) які повинні відповідати згідно сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, які наявні в матеріалах справи (а.с.34).

Судовим розглядом встановлено, що у перевіреному періоді основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 було - вантажний автомобільний транспорт, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними і молюсками, надання в оренду вантажних автомобілів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, крім того згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності Балагури К.В. не передбачено діяльність щодо торгівлі або виробництва висівок та іншими зерновими культурами.

Стосовно посилань Відповідача на необхідність надання позивачем подорожніх листів.

14.08.2011 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень . Цим законом видалено з ряду законодавчих актів термін дорожній лист та вимоги щодо необхідності його перевірки. Також дано вказівку Кабінету Міністрів України привести у відповідність до цього закону свої документи.

Державна служба статистики України наказом від 19.03.2013 р. № 95 скасувала типову, форму № 3 Подорожній лист службового легкового автомобіля та Інструкцію про порядок її застосування.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень , відмінено необхідність застосування подорожнього листа в рамках документального оформлення автомобільних перевезень та відповідальність за його незастосування.

Проте при досліджені факту транспортування придбаного товару встановлено, що поставка здійснювалась власним транспортним засобом позивача (вантажний автомобіль без зазначення марки), при цьому відсутні документи (наказ на "Відрядження" та посвідчення про відрядження), що могли б свідчити про факт знаходження позивача у відрядженні у період з 04.08.2014 року по 21.08.2015 року у м. Гадяч для отримання та перевезення вказаного товару.

За придбаний товар Позивач не розрахувався грошовими коштами.

З огляду на фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання по спірним правовідносинам як ФОП ОСОБА_1 , так і ПП "Еко-лідер" та фізичною особою ОСОБА_3 не були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем не сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий правочин таким, який не має реальних правових наслідків.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи, що у справі відсутні докази зберігання висівок у процесі виконання поставок, відвантаження позивачем товару за кількістю та якістю відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні докази сплати за придбаний товар тощо.

Крім того суд зазначає, що позивач як під час перевірки, так і в судовому процесі не надав обґрунтування економічній доцільності зберігання придбаного товару у м. Донецьку, оскільки місцезнаходження суб`єкта підприємницької діяльності за реєстрацією зазначено Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, місцезнаходження робочого офісу та вантажних автомобілів як власних так і орендованих є м. Дніпропетровськ (м. Кам`янське). Відсутність економічної доцільності таких операцій, окрім як мети отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, податковий орган вказав як одну із підстав для зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її (операції) здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийнятими у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21 травня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса