Ухвала

від 16.06.2015 по справі 805/965/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року справа №805/965/15-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Васильєвої І.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засідання ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 1 жовтня 2014 р. №1/663

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 29 квітня 2015 року

по адміністративній справі № 805/965/15-а (суддя Галатіна О.О.)

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування наказу від

23 грудня 2014 року №2504, визнання протиправним та

скасування податкового повідомлення-рішення від

5 лютого 2015 року №0000021500, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» (надалі - позивач, підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 23 грудня 2014 року №2504 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 5 лютого 2015 року №0000021500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 550 043 грн., в тому числі за основним платежем - 1033362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 516681 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову від 6 квітня 2015 року) (том 1, арк. справи 4-6, 90-91).

Постановою суду першої інстанції від 29 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 5 лютого 2015року за №0000021500, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 1 550 043 грн., з яких основний платіж 1 033 362 грн., штрафні (фінансові) санкції 516 681грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 2, арк. справи 61-66).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення прийнятого податковим органом та правомірності проведення податковим органом перевірки підприємства.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (том 2, арк. справи 69-73).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41) зареєстроване як юридична особа 6 червня 2005 року Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, арк. справи 11, 65). Згідно довідки відповідача від 8 листопада 2012 року № 1974/10/18-214 позивач 1 грудня 2011 року був взятий на облік як платник податків в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька (том 2, арк. справи 56). З 24 січня 2012 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200104043 серії НБ № 493332 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 2, арк. справи 57). Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1, арк. справи 7-10).

Відповідачем згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу податкового органу від 23 грудня 2014 року за №2504 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» (ЄДРПОУ 37967004), їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт документальної перевірки від 27 січня 2015 року № 12/05-16-15-02/33426253 (том 1, арк. справи 18-35).

Наведеним актом перевірки встановлені порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.2 статті 176, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, платником податків занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1 033 362 грн. за серпень 2014року з підстав не встановлення факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» у серпні 2014 року та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 5 лютого 2015 року за №0000021500, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року за основним платежем в сумі 1 033 362 грн., та за штрафними санкціями у сумі 516 681 грн. (том 1, арк. справи 55).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД», що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає стаття 200 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

В основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача із його контрагентом.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» укладено договір поставки від 18 квітня 2014 року №1/1/141-14МТС, за умовами якого постачальник (товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД») зобов'язаний поставити у власність покупця (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення, за асортиментом, у кількості, у строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (том 1, арк справи 37-38).

Додатками до Договору (специфікації №1-13) визначені найменування придбаної продукції, її кількість, одиниця виміру та ціна з урахуванням податку на додану вартість та передбачено умови поставки продукції, а саме, поставка продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок до складу покупця (том 1, арк. справи 39-45).

Аналіз долучених до матеріалів справи первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, транспортних накладних, платіжних доручень), на підставі яких позивачем сформований податковий кредит доводить їх відповідність вимогам первинних документів, які містять відомості про господарську операцію позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи містяться приймальні акти, які підтверджують передання товару. Факт використання придбаного обладнання та устаткування підтверджується відповідними актами, наявними у матеріалах справи. Рух товарно-матеріальних цінностей підтверджується картками складського обліку матеріалів. Зазначене спростовує доводи апелянта про відсутність реальності господарських операцій за договором.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» підтверджено належними документами, що свідчить про наявність права позивача на включення сум за цими господарським операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача про відсутність у договорі погодження ціни, оскільки ціна постачаємого товару, його кількість та найменування вказані у специфікаціях до договору, що згідно п.1.1 Договору є невідємною його частиною.

Також, податковий орган безпідставно стверджує, що у позивача виникає обов'язок з постачання товарів за договором, оскільки відповідно пункту 3.2 договору поставка продукції здійснюється транспортом покупця за його рахунок, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Водночас, умовами специфікацій №№1-13 до Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється транспортом постачальника (ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД») та за його рахунок до складу покупця.

Стосовно посилань апелянта на відсутність реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» зазначених вище податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно абзацу одинадцятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю реєстрації зазначених вище податкових накладних постачальником ТМЦ (ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД») у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 16.10.2014 р. до податкової декларації за вересень 2014 року приєднана відповідна заява про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» порядку реєстрації податкових накладних за № № 1-6 в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток № 8 до Декларації).

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на податкову інформацію по контрагенту від 17 грудня 2014року за №20126/05-16-22-2/37967004 та інформацію Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Меріленд Сіті» від 11.11.2014року за №3791/7/10-06-22-04/3924489, як доказ того, що операції з постачання ТМЦ між позивачем та його контрагентом - постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що не мають юридичної сили, оскільки в вищевказаних податкових інформаціях відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД».

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД» або інших винних осіб.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року по справі №805/965/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року по справі №805/965/15-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 16 червня 2015 року.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 червня 2015 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 16 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Васильєва

ОСОБА_2