Постанова

від 05.06.2015 по справі 805/1432/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2015 р. Справа №805/1432/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» до Донецького обласного центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про скасування наказу № 64 від 27 березня 2015 року в частині відмови у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дію дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон»,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» (далі - позивач, ТОВ Полідон) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного центру зайнятості (далі - відповідач, Донецький обласний центр зайнятості) про скасування рішення про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити дію Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 20 квітня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» отримало дозвіл на працевлаштування № 4062, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, на використання праці іноземця - громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента - з терміном дії до 19 квітня 2014 року, термін якого було продовжено згідно наказу Донецького обласного центру зайнятості до 19 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 9 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 437 від 27 травня 2013 року «Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» (надалі за текстом адміністративного позову - Порядок), заяву згідно з додатком до цього Порядку; дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження. Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін.

Як зазначив позивач, 19 березня 2015 року ним до Донецького обласного центру зайнятості направлено заяву про продовження дії дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента (вхідний реєстраційний № 01-20/140).

Донецьким обласним центром зайнятості прийнято Наказ від 27 березня 2015 року, згідно якого прийнято рішення про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземця громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента, у зв'язку з набранням чинності 25 березня 2015 року Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст селищ і сел Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями № 254 від 17 березня 2015 року, про що повідомлено позивача листом від 31 березня 2015 року.

Позивач вважає рішення про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці в Україні іноземного громадянина незаконним та просить його скасувати з таких підстав.

Статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року № 437, згідно з яким для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу: заяву згідно з додатком до цього Порядку; дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження. Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін (п. 9).

Також позивач вказав, що пунктом 24 наведеного Порядку Територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі: наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку); невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії); наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»; невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Порядку; недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах; наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження; порушення строків, зазначених у пунктах 5 і 9 цього Порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови у продовженні дії Дозволу на застосування праці іноземців є вичерпним та розширенню не підлягає, але впротеріч викладеного відповідач не навів жодної із зазначених підстав, яка б була застосована їм при розгляді питання, щодо продовження дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

Щодо посилання відповідача у відмові в продовженні дії дозволу, на факт набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сел Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17 березня 2015 року, позивач вважає що даний нормативно-правовий акт жодним чином не регулює відносини, щодо працевлаштування іноземців на території України.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач просив суд скасувати рішення про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», зобов'язати Донецький обласний центр зайнятості продовжити дію Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (арк. справи 5-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року відкрите провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. справи 1).

У судових засіданнях представник ТОВ «Полідон» підтримував заявлені позовні вимоги, надавав суду для приєднання до матеріалів адміністративної справи додаткові документи.

05 червня 2015 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної адміністративної справи за його відсутності (арк. справи 121-122).

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, про що надали суду письмові заперечення (арк. справи 65-68), в яких зазначили, що позовні вимоги ТОВ «Полідон» є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

По-перше, відповідач зазначив, що згідно абзацу 2 пункту 4 статті 3 Закону України «Про зайнятість населення», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 № 437 (далі - Порядок) територіальні органи Державної служби зайнятості в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі видають за місцезнаходженням підприємства, установи, організації дозволи на застосування на конкретних посадах праці іноземців та осіб без громадянства.

По-друге, 25 березня 2015 року набрала чинності Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17 березня 2015 року, разом з цим 25 березня 2015 року набула чинності Постанова Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252 від 17 березня 2015 року.

Згідно пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252 від 17 березня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Відповідач зазначив, що за аналогією, спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим», та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами є Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до підпункту б пункту 12.10 статті 12 вищезазначеного Закону, на тимчасово окупованій території України особа звільняється від обов'язку отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого Законом України «Про зайнятість населення».

З урахуванням наведених вище обставин, відповідач 26 березня 2015 року звернувся до Голови Державної служби зайнятості (керівника Центрального апарату) за наданням роз'яснень щодо подальших дій Донецького обласного центру зайнятості при прийнятті рішень про видачу (продовження дії) дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства підприємствам, установам та організаціям Донецької області, які розташовані на тимчасово окупованих територіях. В свою чергу, Державна служба зайнятості (Центральний апарат) звернулася до Міністерства соціальної політики України з листом від 23 квітня 2015 року № ДЦ-09-28/6/0/6-15 щодо подальших дій Донецького та Луганського обласних центрів зайнятості із зазначеного питання. Після цього Міністерство соціальної політики України звернулося до Міністерства юстиції України з листом від 29 квітня 2015 року № 6340/0/14-18/02 з аналогічним питанням, але станом на теперішній час відповіді на запити на адресу відповідача не надходили.

З огляду на вищенаведене, виходячи із норм чинного законодавства та Порядку, як основного підзаконного нормативно - правового акту в сфері видачі (продовження дії) дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окупованій території (в тому числі в Донецькій області в м. Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве та ін.) здійснюється без передбаченого Законом України «Про зайнятість населення» дозволу у зв'язку з відсутністю правових підстав для його видачі чи продовження строку дії.

З урахуванням викладеного просили відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» (ЄДРПОУ 34054043, адреса: 83119, Донецька область, м. Донецьк, ЩетинінаАДРЕСА_1) зареєстроване як юридична особа 30 січня 2006 року виконавчим комітетом Донецької міської ради за № 1 266 102 0000 016125, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 893801 (арк. справи 14-15). Здійснює свою діяльність на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», затвердженого рішенням (протоколом) засновника № 09 від 04 серпня 2008 року (арк. справи 18-32), яким є громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3, якому відповідно до підпункту 5.2 наведеного вище Статуту належить частка капіталу у розмірі - 100% товариства.

Відповідач, Донецький обласний центр зайнятості у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 20 квітня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» отримало дозвіл на працевлаштування № 4062, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, на використання праці іноземця - громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента - з терміном дії до 19 квітня 2014 року (арк. справи 44) та згідно з наказом Донецького обласного центру зайнятості термін дії вказаного вище дозволу продовжено до 19 квітня 2015 року.

19 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» за вих. реєстраційним № 01-20/140 направило до Донецького обласного центру зайнятості заяву про продовження дії дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (арк. справи 81) разом із додатковими документами, а саме: двома кольоровими фотокартками іноземця розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

27 березня 2015 року Донецьким обласним центром зайнятості прийнято Наказ №64, в якому у підпункті 3.1 пункту 3 прийнято рішення про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземця громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента ТОВ «Полідон», у зв'язку з набранням чинності 25 березня 2015 року Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст селищ і сел Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями № 254 від 17 березня 2015 року (арк. справи 63), про що листом від 31 березня 2015 року Донецький обласний центр зайнятості повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці в України іноземного громадянина.

Позивач не погодившись з даним рішенням відповідача звернувся до суду із позовними вимогами про його скасування та зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити дію Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

Прийнятий відповідачем наказ є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Суд зазначає, що спірним питанням у даній адміністративній справі є обгрунтованість прийняття Донецьким обласним центром зайнятості рішення про відмову позивачеві у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземця - громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента ТОВ «Полідон». З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Згідно статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 9 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року №437 встановлено, що для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу: заяву згідно з додатком до цього Порядку; дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження. Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін.

Як зазначалось судом вище, на виконання наведених вище вимог позивачем 19 березня 2015 року за вих. реєстраційним № 01-20/140 до Донецького обласного центру зайнятості направлено заяву про продовження дії дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (арк. справи 81) разом із додатковими документами, зазначеними в Порядку, а саме:

- дві кольорові фотокартки громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 розміром 3,5 x 4,5 сантиметра (арк. справи 84);

- довідку Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2 ЦАП 398930 форми IП-1 про те, що громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ОСОБА_4 на території України станом на 11 березня 2015 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до пункту 24 наведеного вище Порядку Територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі:

1. наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку);

2. невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);

3. наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4. наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»;

5. невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Порядку;

6. недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

7. наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

8. відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження;

9. порушення строків, зазначених у пунктах 5 і 9 цього Порядку.

Як встановлено судом у судовому засіданні з пояснень представників відповідача, при розгляді відповідачем питання стосовно продовження дії дозволу позивачеві наведені вище обставини, зокрема, що визначені у пункті 24 Порядку, не були встановлені. Водночас, судом, з метою перевірки дотримання позивачем наведеного вище пункту Порядку ухвалою від 26 травня 2015 року витребувано у Донецького обласного центра зайнятості копії документів, які підтверджують відсутності у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На виконання наведеної вище ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року представниками відповідача надано суду копію листа Головного управління державної фінансової служби у Донецькій області від 26 березня 2015 року, згідно з яким у позивача відсутня заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (арк. справи 124), а також лист Територіальної Державної інспекції з питань праці у Донецькій області від 25 березня 2015 року, який підтверджує відсутність заборгованості у позивача зі сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» (арк. справи 126).

Зазначений перелік підстав для відмови у продовженні дії Дозволу на застосування праці іноземців є вичерпним.

Як вказувалось судом вище, спірний наказ відповідачем прийнято на тій підставі, що 25 березня 2015 року набрала чинності Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст селищ і сел Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями № 254 від 17 березня 2015 року.

Пунктом 1 наведеної постанови Верховна Рада України визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252 від 17 березня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Суд зазначає, що наведені вище постанови Верховної Ради України, так само як і норми Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», не містять будь-яких обмежень стосовно продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на визнаних тимчасово окупованих територіях.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, а саме те, що позивачем при подачі заяви на продовження дії дозволу на застосування праці громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» дотримані вимоги Порядку, а означений Порядок та інші нормативно-правові акти, у тому числі Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст селищ і сел Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17 березня 2015 року та Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», не врегульовують спірне питання, а також враховуючи обов'язок відповідача у розглядуваному випадку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то на думку суду відповідачем помилково прийнято рішення, яким відмовлено позивачеві у продовженні дії дозволу на працевлаштування вказаного вище іноземця.

Таким чином, позовні вимоги позивача про скасування рішення про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», є обґрунтованими.

Разом із цим, судом під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що спірне рішення відповідача оформлено наказом № 64 від 27 березня 2015 року, а саме підпункт 3.1 пункту 3 наказу стосується позивача, тому враховуючи приписи статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у розглядуваному випадку є скасування саме підпункту 3.1 пункту 3 наказу № 64 від 27 березня 2015 року, прийнятого відповідачем.

Водночас, стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити дію Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», суд зазначає, що вирішення питання про продовження дії дозволу на працевлаштування іноземця чинним законодавством України віднесено до виключної компетенції центрів зайнятості, а не до компетенції суду, тому на думку суду у розглядуваному випадку належним та допустимим способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача з урахуванням встановлених у справі обставин повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем при подачі до суду даної позовної заяви сплачений судовий збір у розмірі 146,16 грн.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто 109,62 грн. (арк. справи 4).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8-11, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» до Донецького обласного центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про скасування наказу № 64 від 27 березня 2015 року в частині відмови у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дію дозволу на працевлаштування громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», - задовольнити частково.

Скасувати підпункт 3.1 пункту 3 наказу Донецького обласного центру зайнятості № 64 від 27 березня 2015 року про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

Зобов'язати відповідача з урахуванням встановлених у справі обставин повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (ЄДРПОУ 34054043, адреса: 83119, Донецька область, м. Донецьк, ЩетинінаАДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 109,62 грн. (сто дев'ять грн. 62 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 червня 2015 року.

Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.