cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2015№910/9950/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В.,
при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9950/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Київводоканал», м. Київ,
до житлового кооперативу № 3, м. Київ,
про стягнення 255 619, 33 грн.,
за участю представників:
позивача - Маляр Н.В. (довіреність від 06.04.2015 № 390);
відповідача - Розиграєвої О.І. (голова правління; паспорт серія СО № 604143).
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал»; Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлового кооперативу № 3 (далі - ЖК; Кооператив): 177 902, 36 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 24.02.1999 № 6319/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір); 34 467, 93 грн. втрат від інфляції; 6 352, 95 грн. 3 % річних; 1 315, 63 грн. пені та 35 580, 47 грн. штрафу, а всього 255 619, 33 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі.
15.05.2015 представник Кооперативу подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема, з огляду на таке:
- згідно з розрахунком позивача заборгованість за спожиту холодну воду (код 3-380) становить 2 963 грн., проте відповідач оплатив вказану суму заборгованості, що підтверджується поданою суду копією платіжного доручення від 30.04.2015 № 50 на суму 2 963 грн.;
- оскільки відповідачем вжито усіх можливих і залежних від нього заходів, то Компанія нарахувала штрафні санкції (14 993, 45 грн. - втрат від інфляції, 515, 68 грн. - 3% річних та 250, 21 грн. пені) на заборгованість у сумі 2 963 грн. (код 3-380) безпідставно;
- до вимог про стягнення втрат від інфляції, що становить 14 993, 45 грн., 3% річних у сумі 515, 68 грн. та пені в сумі 250, 21 грн. слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності;
- нарахування позивачем заборгованості у сумі 174 939, 36 грн. (код 3-50380) є безпідставною дією, оскільки:
починаючи з жовтня 2005 року Компанією без узгоджень з ЖК, без внесення змін до Договору, яким не передбачено оплату холодної води, яка використовується для приготування гарячої води, було відкрито окремий рахунок по коду № 3-50380 для додаткового нарахування води, яка використовується для приготування гарячої води на обладнанні (бойлері), що належить публічному акціонерному товариству «Київенерго» (далі ПАТ «Київенерго»);
за якість і кількість надання води на підігрів позивач не несе ніяких зобов'язань, але всупереч Договору щомісячно нараховує кількість та вартість питної води, яка була використана для приготування гарячої води на бойлері СЕВС-60, що знаходиться на балансі іншої юридичної особи (за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 79-б), яка жодним чином не пов'язана з Договором;
Договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовується для приготування гарячої, оскільки угода укладена у 1999 році, а вимоги про сплату за гаряче водопостачання Компанія стала пред'являти ЖК вже під час дії Договору, при цьому не уклавши в передбаченому чинним законодавством порядку угоди про уточнення чи доповнення його умов;
саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води;
- твердження позивача про те, що відповідач не заперечував щодо неправомірності нарахувань згідно з пунктом 3.5 Договору про кількість та вартість отриманих послуг є безпідставним, оскільки ЖК в листах від 28.05.2013 № 66; від 27.06.2013 № 08/2656 та від 25.09.2013 № 117 повідомляв Компанію про безпідставність нарахувань за кодом 3-50-380.
02.06.2015 від Компанії надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких остання зазначила, зокрема, таке:
- оскільки відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме часткова сплата суми боргу, то строк позовної давності переривався, а отже застосування наслідків спливу строку позовної давності є безпідставним;
- код 3-50380 був присвоєний відповідачу лише для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, а не для додаткових нарахувань;
- укладеним сторонами Договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПіН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених ЖК до дислокації Договору, без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі і для виробництва продукції, яка потребує використання питної води для гарячого водопостачання населенню;
- твердження відповідача про те, що підстав для сплати послуги з прийняття стоків гарячої води немає є необґрунтованим, зокрема, з огляду на те, що:
пунктом 3.4 Договору обумовлено визначення стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником чинними нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим Правилами;
пунктом 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 26.04.2002 № 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
відповідно до пункту 1.2 Правил № 37 вказані правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів;
за пунктом 1.4 Правил № 37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації, стічні води підприємств це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів);
пунктом 2.4 Правил № 37 встановлено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги;
- Договір встановлює обов'язок першого не лише надавати питну воду, а й приймати каналізаційній стоки від останнього, а ЖК № 3 в свою чергу зобов'язався розраховуватися за зазначені послуги на умовах, визначених Договором та Правилами № 65 (пункт 1.1 Договору), які втратили чинність у зв'язку із набуттям чинності Правил № 190;
- щодо нарахування вартості холодної води для гарячого водопостачання та її стоків:
забезпечення житлового будинку на проспекті Маяковського, 77 питною водою, використаною для виготовлення гарячої води, здійснюється від окремо розташованого групового бойлера на проспекті Маяковського, 79-6;
облік спожитої питної води проводився за показаннями працюючого та повіреного приладу обліку \\ФВупатіс-150 № 9889672, встановленого на водопровідному вводі до водонагрівача;
оскільки від вказаного бойлеру споживають холодну воду для потреб гарячого водопостачання одночасно житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл об'єму здійснювався до квітня 2012 року у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків, а саме: комунальне підприємство «Житлорембудсервіс» ЖЕК-313 - 91,675% (на 6 189 мешканців) та ЖК - 8,325 % (на 562 мешканця);
оскільки єдиним документом, який визначає порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, є Правила № 190, то з квітня 2012 року розрахунковим департаментом було прийнято рішення проводити нарахування житлово-експлуатаційним організаціям за спожиту холодну воду в складі гарячої від центральних теплових пунктів та відповідний об'єм стоків (пункти 3.1, 3.9 Правил № 190), тобто за нормою споживання на одного мешканця (3, 5 м. куб на 1 особу).
У судовому засіданні 15.06.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
24.02.1999 державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал» (постачальник) і ЖК (абонент) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується оплатити вказані послуги на умовах, передбачених Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Державним комітетом по житлово-комунальному господарству України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила № 65) (пункт 1.1 Договору);
- кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (пункт 3.1 Договору);
- якщо водолічильники тимчасово зняті представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 - ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться (пункт 3.2 Договору);
- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за чинними нормами водоспоживання або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.1 Правил № 65 (пункт 3.4 Договору);
- абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів (пункт 3.6 Договору);
- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.7 Договору);
- за повну або часткову несплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент оплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми (пункт 4.2 Договору);
- за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.3 Договору);
- Договір укладається строком з 24.02.1999 до 24.02.2009 і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 5.1 Договору);
- Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна з сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 5.2 Договору).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки Компанія за період з 01.03.2012 до 30.06.2014 надала відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення вартістю 338 864, 28 грн., а ЖК сплатив лише 160 961, 92 грн., то заборгованість відповідача перед Компанією становить 177 902, 36 грн.
Надання послуг з постачання питної води та водовідведення позивач підтверджує актами про зняття показань з приладів обліку, підписаними уповноваженими представниками сторін, розшифровками рахунків абонента, в яких зафіксовані об'єми спожитих відповідачем послуг та тарифи, застосовані при нарахуванні послуг, а також реєстрами дебетових повідомлень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 № 190, яким затверджено Правила № 190.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Таким чином, Правила № 190 є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Згідно з пунктом 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «;Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до Договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-380 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.
Разом з тим розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 3-50380, за яким ЖК мав здійснювати розрахунок за послуги з постачання холодної води, що йде на підігрів та її стоків.
За період з 01.03.2012 по 30.03.2014 позивачем за Договором були надані відповідачеві послуги з холодного водопостачання по коду 3-380 на загальну суму 163 924, 92 грн., що підтверджується, зокрема, розгорнутим розрахунком позовних вимог.
Станом на день подачі позовної заяви (17.04.2015) заборгованість відповідача за кодом 3-380 становила 2 963 грн.
30.04.2015 відповідач сплатив позивачу вказану суму заборгованості, що підтверджується поданою суду копією платіжного доручення від 30.04.2015 № 50.
Відповідно до пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано 17.04.2015, а отже в частині стягнення 2 963 грн., які було сплачено ЖК 30.04.2015, слід припинити провадження у справі.
Згідно з розрахунком позивача (код 3-50380) заборгованість відповідача за холодну воду, яка йде на підігрів становить 98 368, 09 грн., а за її стоки - 76 571, 27 грн., що разом становить 174 939, 36 грн.
Відповідач проти стягнення заборгованості за холодну воду, яка йде на підігрів та за її стоки заперечив, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем з вказаного приводу.
В силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Правилами № 190 врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод.
Так, пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.1999 Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація), правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», та ЖК укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630541 (далі - Договір № 1630541), за умовами якого:
- предметом Договору № 1630541 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді (пункт 1.1 Договору № 1630541);
- енергопостачальна організація зобов'язалася постачати абоненту теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції у період опалювального сезону і гарячого водопостачання протягом року в кількості та обсягах, вказаних у окремому додатку № 1 до Договору № 1630541 (підпункт 2.2.1 пункту 2.1 Договору № 1630541).
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.
З урахуванням змісту наведених актів законодавства, дослідивши фактичні обставини, що пов'язані з виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань перед Компанією з оплати питної води, що йде на підігрів, а тому в стягненні боргу у сумі 98 368, 09 грн. слід відмовити.
Що ж до необхідності покладення на відповідача обов'язку оплатити стоки гарячої води, то слід зазначити таке.
За Договором постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.
Пунктом 1.4 Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що:
абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації;
стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
З огляду на наведене господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 3-50380, у сумі 76 571, 27 грн.
При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача з приводу того, що у сторін відсутні договірні відносини на приймання позивачем стоків води, яка йшла на підігрів, оскільки пунктом 1.1 Договору передбачено, зокрема, що постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується оплатити вказані послуги на умовах, передбачених Договором.
Крім того, ПАТ «Київенерго», на договірні відносини з яким посилається з вказаного приводу позивач, не має технічних можливостей на прийняття стоків від ЖК.
Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 14 993, 45 грн., 3% річних, що становить 515, 68 грн. та 250, 21 грн. пені, що нараховані на заборгованість за послуги з холодного постачання і стоки холодної води у сумі 2 963 грн. (код 3-380).
Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною третьою статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, впродовж періоду заборгованості (з 01.03.2012 до 30.06.2014) ЖК здійснювало виплати в рахунок погашення заборгованості.
Вказані виплати відповідача на користь позивача суд розцінює як дію, якою було визнано наявність боргу, а тому відбулося переривання строку позовної давності.
За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача: 34 467, 93 грн. втрат від інфляції; 6 352, 95 грн. 3 % річних; 1 315, 63 грн. пені та 35 580, 47 грн. штрафу.
У судовому засіданні 15.06.2015 представник ЖК не заперечив проти наведених у розрахунку Компанії періодів прострочення оплати за отримані послуги.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з пунктом 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів (пункт 3.6 Договору).
Отримання відповідачем рахунків (за період з 26.12.2013 до 24.06.2014) також підтверджується реєстром дебетових повідомлень, що надсилалися на адресу ЖК.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції і 3% річних за періоди, визначені у розрахунку позивача, не оспорювалися відповідачем та перевірені судом, суд дійшов висновку про стягнення з ЖК 3 221, 31 грн. 3% річних та 10 773, 68 грн. втрат від інфляції.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.3 Договору).
За розрахунком суду 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення становить 51 668, 24 грн., що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд здійснив власний розрахунок, за яким сума пені становить 9 196, 55 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені у сумі 9 196, 55 грн., а тому стягненню з відповідача підлягає 716, 58 грн. пені.
Крім того, пунктом 4.2 Договору передбачено, що за повну або часткову несплату послуг водопостачання та водовідведення абонент оплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.
Отже стягненню з відповідача, крім іншого, підлягає і штраф у сумі 15 314, 25 грн. (20 % від 76 571, 27 грн.)
У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з житлового кооперативу № 3 (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 77; ідентифікаційний код 23493778) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 2 963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. основного боргу.
3. Стягнути з житлового кооперативу № 3 (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 77; ідентифікаційний код 23493778) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664): 76 571 (сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 27 коп. основного боргу; 3 221 (три тисячі двісті двадцять одну) грн. 31 коп. 3% річних; 10 773 (десять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 68 грн. втрат від інфляції; 716 (сімсот шістнадцять) грн. 58 коп. пені; 15 314 (п'ятнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 25 коп. штрафу; 2 131 (дві тисячі сто тридцять одну) грн. 87 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.06.2015.
Суддя О. Марченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2015 |
Оприлюднено | 23.06.2015 |
Номер документу | 45202124 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Марченко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні