Рішення

від 17.06.2015 по справі 922/2136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р.Справа № 922/2136/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос", с. Гоптівка про стягнення коштів в розмірі 137 419,40 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Личагін М.В., довіреність від 22.04.2015р.;

представник відповідача - Давидюк О.М., довіреність від 02.02.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос", в якій (з урахуванням уточнення до позовної заяви) просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу №11 від 19.08.2014 року: основний борг у сумі 94 871,00 грн.; суму коригування на індекс інфляції 40 747,15 грн.; 3% річних у сумі 1 801,25 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2 748,39 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2015р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 23.04.2015 р., 21.05.2015 р., 09.06.2015 р. розгляд справи відкладався на 21.05.2015 р., 09.06.2015 р., 17.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2015 р. за клопотанням представника відповідача, строк розгляду спору продовжено на 15 календарних днів (до 17.06.2015р.), відповідно до ч. 3. ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

16 червня 2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24709), в якому просить суд задовольнити позов частково, стягнути з відповідача суму основної заборгованості, суму інфляційних збитків за розрахунком відповідача, у задоволенні всіх інших вимог - відмовити. Наданий відзив судом долучений до матеріалів справи. Також через канцелярію суду надав клопотання (вх. №24711), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію акта звірки взаєморозрахунків. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості, суму інфляційних збитків за розрахунком відповідача, у задоволенні всіх інших вимог - відмовити.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

19 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11 (надалі - Договір), предметом якого було постачання продавцем пшениці у кількості 54 тони +-10%.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар постачається окремими партіями на умовах - вивозу автотранспортом продавця з кладу продавця в строк до 31 серпня 2014 року.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку, накладної продавця на умовах: 100% оплати за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця в строк до 31 серпня 2014 року.

19 серпня 2014 року відповідачем було виставлено рахунок-фактура №34 на загальну суму 94 871,00 грн. (а.с. 16).

20 серпня 2014 року позивач здійснив передплату у розмірі 94 871,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 17). Тобто, позивач свій обов'язок за Договором виконав у повному обсязі.

Згідно п. 3.4. Договору у разі нездійснення поставки у строк до 31 серпня 2014 року Продавець зобов'язався повернути отримані грошові кошти на розрахунковий рахунок Покупця в строк до 30 вересня 2014 року.

Проте, відповідач свій обов'язок щодо поставки товару в строк, визначений пунктом 3.1. Договору, не виконав, грошові кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку, накладної продавця на умовах: 100% оплати за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця в строк до 31 серпня 2014 року.

20 серпня 2014 року позивач здійснив передплату у розмірі 94 871,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №34 від 19.08.2014 р.

Проте відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не поставив товар у строк, що передбачений Договором купівлі-продажу №11 від 19.08.2014 р.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги визнав частково, не надав суду доказів сплати позивачу грошових кошти в сумі 94 871,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон" в цій частині обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми коригування на індекс інфляції в розмірі 40 747,15 грн. та 3% річних у сумі 1 801,25 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана сума (94 871,00 грн.) за своєю правовою природою також є передоплатою за Договором купівлі-продажу №11 від 19.08.2014 р., а тому на неї не нараховуються інфляційні та річні, встановлені ст. 625 ЦК України.

В постанові Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 зазначено, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. В п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми коригування на індекс інфляції в розмірі 40 747,15 грн. та 3% річних у сумі 1 801,25 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд частково відмовляє в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 655, 662, 670, 693 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (62313, Харківська обл., Дергачівський район, село Гоптівка, вул. Радянська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32938560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Діакон" (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 1, кім. 6613, код ЄДРПОУ 37365630) основний борг у сумі 94 871 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 897 (одна тисяча вiсiмсот дев`яносто сiм) грн. 42 коп.

В частині стягнення суми коригування на індекс інфляції в розмірі 40 747,15 грн. та 3% річних у сумі 1 801,25 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/2136/15