Постанова

від 09.06.2015 по справі 911/4431/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 911/4431/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Виндюк І.Г. ( за довіреністю №03 КАМ/Ю від 29.12.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс"

на рішення господарського суду Київської області від 13.01.2015 р.

у справі № 911/4431/14 (головуючий суддя Кошик А.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Перший легіон"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс"

про стягнення 1509030,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 1509030,00 грн.

У листопаді 2014 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив збільшити розмір позовних вимог на 165 369,16 грн. Загальна ціна позовних вимог складає 1 674 399,16 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.01.2015р. у справі №911/4431/14 позовні вимоги, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, задоволено в повному обсязі: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перший легіон" 1504950 грн. основного боргу, 165369,16 грн. пені.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано факт надання послуг з охорони об'єктів позивача у спірний період, а тому у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з відповідача підлягає стягнення заборгованість за надані послуги та передбачена п.6.4 договору пеня.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.01.2015р. скасувати повністю та відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки акти приймання -передачі наданих послуг не було підписано відповідачем, що свідчить про невизнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань , у зв'язку з чим послуги вважаються ненаданими в повному обсязі та відсутні підстави для стягнення коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" та призначено справу № 911/4431/14 до розгляду.

В подальшому розгляду справи відкладався.

12.05.2015 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 09.06.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013 року між ТОВ "ПЕРШИЙ ЛЕГІОН" (позивач) і ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" (відповідач) та його відокремленими підрозділами-філіями було укладено 7 договорів про надання позивачем охоронних послуг для відповідача, а саме Договори: № 13-1301/КАМ-Ю з ТОВ "Комплекс Агромарс"; № 13-1302/КФ-Ю з Кагарлицькою філією ТОВ "Комплекс Агромарс"; № 13-1303/КЕ-Ю з філією "Кагарлицький елеватор"; № 13-1304/КК-Ю з ТОВ "Комплекс Агромарс" філією "Київкомбікорм"; № 13-1305/БКЗ-Ю з філією "Бориспільський комбікормовий завод"; № 13-1306/КАМ-Ю з ТОВ "Комплекс Агромарс"; № 13-1299/БрФ-Ю з Броварською філією ТОВ "Комплекс Агромарс". (т.1а.с.9,20,31,42,53,64,88)

За умовами договору, позивачем було прийнято під охорону об'єкти замовника відповідача, вказані у дислокаціях об'єктів, які відображені у додатках до вказаних Договорів.

Строк дії зазначених договорів було передбачено з моменту підписання 01.11.2013 року до 31.12.2014 року.(т.1 а.с.13,24,35,46,92)

Позивач зазначив, що охорона об'єктів ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" та його відокремлених підрозділів здійснювалась шляхом несення інспекторсько-сторожової служби протягом 7 місяців - у період з 01.11.2013 року по 01.06.2014 року.

Розділом 7 "Порядок розгляду суперечок та умови розірвання договору" було встановлено можливість дострокового припинення дії зазначених договорів в односторонньому порядку у разі невиконання однією із сторін умов Договорів.

Порядок взаєморозрахунків за виконання охоронних послуг було встановлено у Розділі 6 "Порядок взаєморозрахунків". Зокрема, цим розділом договорів було передбачено щомісячну оплату замовником за надані йому охоронні послуги щомісячної суми протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами актів про надання охоронних послуг, податкових накладних і рахунків-фактур та передачі їх в бухгалтерію замовника.

Наприкінці квітня 2014 року, засобами електронного зв'язку відповідачем було направлено для розгляду текст додаткових угод, які змінювали умови розрахунків відповідача за отримані послуги по кожному із договорів.

12.05.2014 року позивач у відповідь на запропоновані відповідачем умови подальших взаємовідносин надіслав повідомлення про відмову внесення змін до договорів.(т.1 а.с.104) Також, у відповідності з пунктом 7.3. Договорів цим листом відповідача було повідомлено про те, що у разі невиконання взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих охоронних послуг позивач припинить охорону об'єктів ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" починаючи з 22.05.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, актом приймання передачі від 01.06.2014 року, фактично охорона об'єктів ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" була знята з 01.06.2014 року і об'єкти були передані під охорону іншому підприємству - ТОВ "ВАРТА".(т.1 а.с.105)

Також, у червні 2014 року всі документи, необхідні для здійснення оплати, що передбачені договорами, направлялися ТОВ "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" кур'єром, однак відповідач відмовився від їх прийняття та підписання. Після відмови відповідача прийняти та підписати Акти про надання охоронних послуг, рахунки-фактури та податкові накладні, позивач надсилав відповідні документи поштою, про що свідчать чеки та описи вкладення від 05.06.2014 року (т.1 а.с.186) та 16.07.2014 року (т.1 а.с.183).

Оскільки, відповідача за надані послуги за квітень-травень 2014 року не розрахувався, акти прийому передачі наданих послуг безпідставно не підписав, позивач змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення боргу в сумі 1 509 030 грн. та пені, передбаченої умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, що договірні відносини між сторонами в період квітня-травень 2014 року існували, оскільки договори охорони були чинними, у позивача були підстави надання відповідачу послуг з охорони та стягнення заборгованості в розмірі 1 504950 грн. та пеня в розмірі 165 369,16 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як видно з матеріалів справи договори про надання охоронних послуг в період квітень-травень 2014 року були діючими, відповідач повідомлення про їх розірвання на адресу ТОВ «Першій легіон» не надсилав. Окрім того, протягом спірного періоду надання послуг , листом від №3 від 12.05.2014 пропонував позивачу внести зміни до діючих договорів охорони щодо умов оплати - у квітні 2014 року, та щодо до дислокації і кількості об'єктів під охороною 22 травня 2014 року з зазначенням про відсутність претензій до охорони.(т.1 а.с.104) .

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що з 01.04.2014 року позивач не виставив пости на об'єкти згідно дислокацій, не призначив відповідальних працівників охорони, від так не надав охоронні послуги, у зв'язку з чим, відповідач не підписував акти наданих охоронних послуг за відповідний період, які є обов'язковою підставою для оплати послуг, оскільки після надсилання зазначених актів відповідач , заперечень щодо наданих по ним послуг не надавав. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до додатку № 3 до діючих договорів передбачено застосування відповідачем (замовником) штрафних санкцій за неналежне виконання обов'язків охорони.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що фактичне здійснення охорони об'єктів ТОВ «Комплекс Агромарс» працівниками позивача підтверджено також поясненнями начальника охорони Кота О.А. та записами журналів прийому та здачу об'єктів для охорони (т.2 а.с.65-150). Відповідач доказів того, що інший контрагент здійснював охорону об'єктів , передбачених договорами, укладеними з позивачем в спірний період квітень-травень 2014 року суду не надав.

Натомість, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги перехід функцій охорони об'єктів ТОВ «Комплекс Агромарс» від ТОВ «Перший Легіон» до ТОВ «Варта», з 01.06.2014 року, відповідно до акту приймання-передачі (т.1 а.с.105), доказів протилежного відповідач не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що лише не підписання актів надання охоронних послуг не спростовує факту надання послуг з охорони у спірному періоді, не підтверджене конкретними фактами неналежного надання послуг за весь спірний період по кожному Договору та об'єкту.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за наданні охороні послуги за квітень -травень 2014 року, при цьому зазначаючи, що загальний розмір заборгованості по договорам охорони № 13-1301/КАМ-Ю; № 13-1302\КФ-Ю, №13 -1303/КЕ-Ю ; № 13-1304\КК-Ю , № 13-1305/БКЗ-Ю; № 13-1306\КАМ-Ю; № 13-1299/БрФ-Ю становить, з урахуванням зменшення позовних вимог, 1 504950 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договірні відносини були припинені саме з ініціативи позивача, у зв'язку з неоплатою відповідачем послуг, при цьому, відповідач не виявляв ініціативи щодо припинення договірних відносин, у зв'язку з ненаданням послуг позивачем, натомість у спірний період ініціював зміну умов зобов'язання з інших підстав. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги охорони є доведеними та підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а тому підлягають задоволенню в сумі 1504950 грн.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих охоронних послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену на підставі п. 6.4 Договорів охорони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану за фактичні періоди прострочення за всіма договорами охорони станом на 01.11.2014 року в загальній сумі 165369,16 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.4 Договорів про надання охоронних послуг передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охорони згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям і сплати пені не звільняє замовника від сплати заборгованості.

У відповідності до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на фактичну суму заборгованості за кожним договором охорони за час прострочення виконання грошового зобов'язання за термін, що не перевищують півроку, розрахунок пені є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам спору. Таким чином, вимога про стягнення пені в розмірі 165 369, 16 грн. є правомірною та обґрунтованою і підлягає задоволенню. Заперечень правильності нарахування пені та контрозрахунку відповідач не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/4431/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" на рішення господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/4431/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у справі № 911/4431/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/4431/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

М.А. Дідиченко