Ухвала

від 11.06.2015 по справі 826/449/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (надалі за текстом - «ТОВ «Фарби України») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502202 від 19 листопада 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 830 741 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.10.2014 року по 28.10.2014 року посадовцями державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фарби України» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Альфабудсервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 5528/26-58-22-02-18/31108022 від 04.11.2014 року.

Згідно цьому акту перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 193, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого у липні 2014 р. позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 664 593 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договорів № 07.07 від 02.06.2014 р., № 06/05-ГПД/2014 від 06.05.2014 р. ТОВ «Альфабудсервіс» зобов'язалось здійснити будівельно-монтажні роботи по вул. Українська, 6, у Шевченківському районі м. Києва, а позивач - прийняти і оплатити їх.

На підставі названого договору були складені акти приймання виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 3 987 556 грн. 60 коп., у т.ч. 664 592 грн. 76 коп. ПДВ.

Розрахунки за договором позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості робіт ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно листа ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців направлено повідомлення про відсутність ТОВ «Альфабудсервіс» за місцезнаходженням.

Також, за даними цього листа у другому кварталі 2014 р. у контрагента позивача працювала лише одна особа.

На думку контролюючого органу наведене свідчить відсутність факту реального здійснення господарських операцій та про завищення позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502202 від 19 листопада 2014 р., яким ТОВ «Фарби України» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 830 741 грн., у тому числі 664 593 грн. за основним платежем та 166 148 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від цих послуг.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору генерального підряду № 06/05-ГПД/2014 від 06.05.2014 р., договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 07.07 від 02.06.2014 р., актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень та податкових накладних.

Разом з тим, зазначені документи не дають підстав вважати, що зазначені у первинних документах роботи пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Фарби України».

Так, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника № 28/05-Ф3/14 від 28.05.2014, декларації на початок виконання будівельних робіт та умов договорів № 06/05-ГПД/2014 від 06.05.2014 р., № 07.07 від 02.06.2014 р. ТОВ «Альфабудсервіс» мало здійснити будівельно-монтажні роботі на об'єкті будівництва по вул. Українська, 6, в м. Києві.

Водночас, із актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що фактично ТОВ «Альфабудсервіс» виконали роботи по вул. Новоукраїнська, 24-А, в м. Києві.

Наведене свідчить про відсутність у діях позивача причинного зв'язку між придбанням будівельних робіт та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

За таких обставин складені акти виконаних робіт та видані ТОВ «Альфабудсервіс» податкові накладні не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 16 червня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.