cpg1251
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/1383/15
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
09 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,
представника позивача: Карповича В.М.
представника відповідача: Степанюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі за поданням Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Віньковецьке молоко" про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
В С Т А Н О В И В :
Заявник звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна cільськогосподарського виробничого кооперативу "Віньковецьке молоко".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2015 у прийнятті вказаного подання відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і направити справу для продовження розгляду.
Представник Дунаєвецької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Представник СВК "Віньковецьке молоко" заперечила проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна заявник посилається на той факт, що на підставі наказу від 10.04.2015 №53 працівниками податкового органу було здійснено виїзд на адресу СВК "Віньковецьке молоко" з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Однак посадовим особам заявника було відмолено у допуску до перевірки, про що зроблено відмітку виконавчим директором СВК "Віньковецьке молоко" та отримано повідомлення про не допуск до проведення позапланової перевірки.
15 квітня 2015 року податковим органом на підставі п.94.2.3 ст.94 ПК України прийнято рішення про застосування умовного арешту майна СВК "Віньковецьке молоко".
Відмовляючи у прийнятті подання про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п.2 ч.5 ст. 183-3 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Так, згідно з п.2 ч.1 ст.183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо.
При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.
Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
Слід також зазначити, що діюче законодавство не містить визначення "спору про право", тому застосовуючи правові конструкції, де законодавець використовує такий термін, слід виходити з системного аналізу правових норм та мети правого регулювання.
Так із змісту ст. 183-3 КАС України та положень ПК України, слідує, що повноваження по застосуванню адміністративного арешту майна надаються податковому органу для забезпечення виконання цілей оподаткування. Особливий порядок звернення до суду передбачений ст. 183-3 КАС України дозволяє забезпечити оперативне виконання податкових зобов'язань. А механізм закріплений положенням про неможливість розгляду справи в скороченому порядку за наявності спору про право, гарантує що в результаті таких дій не буде порушене гарантоване право третіх осіб, чи платника податків.
Як слідує з наявних в справі матеріалів платник податків фактично висловлює незгоду із наказом про проведення перевірки, оскарживши його в окремому судовому провадженні. Натомість в матеріалах даної справи відсутні його заперечення щодо правомірності застосування підстав для підтвердження адміністративного арешту. При цьому з адміністративним позовом про оскарження наказу про проведення перевірки платник податків звернувся тільки 15 квітня 2015 року, тобто після прийняття рішення про застосування умовного арешту майна платника податків. Таким чином фактично маючи намір створити формальну перешкоду для реалізації повноважень податкового органу щодо адміністративного арешту майна.
Апеляційний суд також зауважує, що від наявності спору про право слід відрізняти заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням.
Зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті подання є передчасний та помилковий, у зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 червня 2015 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Сторчак В. Ю.
Суд | Вінницький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2015 |
Оприлюднено | 23.06.2015 |
Номер документу | 45229312 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Ватаманюк Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні