Ухвала

від 25.06.2013 по справі 1620/3187/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1620/3187/2012 Номер провадження 11/786/475/2013Головуючий у 1-й інстанції Чернюк Віталій Дмитрович Доповідач ап. інст. Лісіченко Л. М.

Категорія постанова

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді - Лісіченко Л.М.

суддів - Кисіля А.М., Ландаря О.В.

з участю прокурора - Гринь О.В.

захисника - адвоката Устименка М.Д.

розглянувши апеляцію державного обвинувача - прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури та захисника - адвоката Устименка М.Д. в інтересах ОСОБА_3 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Цією постановою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, з повною вищою освітою, неодруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, проживаючої по АДРЕСА_1 не працюючої, раніше несудимої,-

відмовлено у звільненні від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України з підстав, передбачених ст.ст.45,48,ч.4 ст.212 КК, а кримінальну справу про її обвинувачення за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України направлено прокурору Полтавської області для організації досудового слідства.

Згідно постанови суду, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.212 КК України в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, оскільки це діяння призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах та за ч.1 ст.366 КК України - у службовому підробленні.

За результатами проведеного досудового слідства, слідчим з особливо важливих справ слідчого управління Державної податкової служби у Полтавській області 14 листопада 2012 року винесено постанову про направлення даної справи до суду для вирішеня питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття справи з підстав та в порядку, визначених ст.ст.7, 7-2 КПК України (в редакції 1960 року), ст.ст.45, 48, ч.4 ст.212 КК України.

Суд у постанові вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, які становлять окремі склади злочинів, передбачених різними Розділами особливої частини Кримінального кодексу України, що, на його думку, виключає можливість звільнення її від кримінальної відповідальності, як особи, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

Крім цього, суд вважає, що відомості про відшкодування державі ОСОБА_3 шкоди, завданою несвоєчасною сплатою податку відсутні, оскільки у матеріалах справи є відомості лише про сплату обов'язкових платежів.

Як зазначив суд, на час винесення слідчим постанови про направлення даної справи до суду для вирішеня питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття справи, належним чином не вивчені дані про її особу що, в свою чергу, може призвести до порушення вимог ст.2 КПК України в редакції 1960 року.

Також, згідно досліджених судом матеріалів справи, Полтавською митницею проводиться перевірка дотримання законодавства України директором ТО «³лмаксВ» ОСОБА_3, а слідчим відділом здійснюється досудове розслідування стосовно службових осіб ПП В«РосукргазсервісВ» , у зв'язку з чим перевіряють епізоди діяльності ТО «³лмаксВ» .

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, оскільки суд безпідставно відмовив у звільненні від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та направив справу на додаткове розслідування, не вказавши яка неповнота була допущена в ході досудового слідства.

В апеляції захисник Устименко М.Д. також просить скасувати постанову суду та постановити своє рішення, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.ст.45, 48, 212 ч.4 КК України.

Інші учасники процесу постанову не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який апеляцію підтримав і просив постанову суду скасувати з викладених у ній підстав, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі, доводи апелянта захисника Устименка М.Д., який подану ним апеляцію підтримав і просив звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з підстав, вказаних у апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника - частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом.

За змістом п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальностіВ» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Вищевикладені вимоги суд першої інстанції виконав не в повній мірі та допустив порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які є істотними і такими, що перешкодили суду прийняти правильне і обґрунтоване рішення по справі.

Так, суд у вступній частині постанови взагалі не виклав формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_3, не зробив висновків чи мало місце діяння, поставлене їй у провину, а також не обґрунтував доведеність чи недоведеність її вини у вчиненому та правильність кваліфікації дій.

Не перевіривши вищезазначені обставини, суд у мотивувальній частині постанови, не врахувавши вимоги вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, безпідставно послався на практику Верховного Суду України, і без належного обґрунтування вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, які становлять окремі склади злочинів, що виключає можливість звільнення її від кримінальної відповідальності, як особи, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості.

В той же час, суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який хоча і кваліфікується за різними статтями КК України, але утворює ідеальну сукупність злочинів без ознак повторності.

Так, згідно ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Правильно привівши у постанові диспозицію ст.48 КК України, суд не перевірив належним чином та не врахував заяву ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції про ліквідацію ТО «³лмаксВ» , де вона була керівником, і не дав оцінки наявності чи відсутності підстав вважати, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_3 діяння втратило суспільну небезпечність або ж вона сама перестала бути суспільно небезпечною особою.

Також, колегія суддів вважає неперевіреними та необґрунтованими висновки суду про неможливість застосування ч.4 ст.212 КК України у зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про відшкодування ОСОБА_3 шкоди державі, завданої несвоєчасною сплатою нею податку (фінансові санкції, пеня).

Як правильно вказує прокурор у своїй апеляції для визначення необхідних до сплати штрафних (фінансових) санкцій чи пені при розрахунку грошового зобов'язання необхідне винесення органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення на підставі вироку або постанови про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, що набрали законної сили.

За таких обставин, твердження суду, що відсутність відомостей про відшкодування ОСОБА_3 фінансових санкцій та пені свідчить про неповноту досудового слідства є вочевидь неправильними, оскільки при наявності даних про існування таких фінансових санкцій суд міг самостійно витребувати дані з фінансових органів.

Посилання ж суду на проведення перевірок попередньої діяльності директора ТО «³лмаксВ» ОСОБА_3 митними органами та слідчим відділом ДПС у Хмельницькій області суперечить нормам ч.2 ст.2 КК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності згідно ст.ст.45, 48, ч.4 ст.212 КК України колегія суддів вважає передчасним.

Крім цього, відмовивши у звільненні ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності і одночасно направивши справу на додаткове розслідування, суд допустив суперечність, оскільки це два різні рішення, які можуть бути прийняті судом за результатами судового розгляду.

В той же час, за наявності суперечливого рішення суду першої інстанції колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове рішення, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд для прийняття остаточного рішення по суті справи, задовольнивши при цьому апеляцію прокурора повністю, а апеляцію захисника - частково.

Керуючись ст. ст.365,366 КПК України (в редакції 1960 року), п. 11 розділу ХІ В«Перехідні положенняВ» КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію державного обвинувача - прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури задовольнити, а апеляцію захисника - адвоката Устименка М.Д. задовольнити частково.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

СУДДІ:

Ландар О.В. Лісіченко Л.М. Кисіль А.М.