Ухвала

від 05.05.2015 по справі 725/1941/14-ц

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

cpg1251 Єдиний унікальний номер 725/1941/14-ц

Номер провадження 2-п/725/17/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Симик І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці заяву ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» про перегляд заочного рішення від 21 травня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною вище заявою про перегляд заочного рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 травня 2014 року.

В заяві посилався на те, що заочним рішенням суду було задоволено позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 663 203 грн. 46 коп., в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нежитлову будівлю №14 по вул.Куп»янській в м.Чернівці, яка належить ОСОБА_1 виробничо-комерційному підприємству «М.Б.В.». Також стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПВКП «М.Б.В.» на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» суму сплаченого судового збору у розмірі 3 654 грн.

Зазначає, що неявка представника підприємства в судові засідання є поважною, оскільки жодних викликів до суду отримано не було, так як до березня 2015 року підприємство не працювало.

З вказаним рішенням суду не погоджується та вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:

По-перше, судом під час ухвалення рішення не взято до уваги те, що один із відповідачів ПВКП «М.Б.В.» є юридичною особою, а тому спір між вказаними сторонами підлягає розгляду господарським судом.

По-друге, на його думку, позивачем не було вірно здійснено розрахунок заборгованості (нарахування тіла кредиту, неустойки, пені).

Просив задовольнити заяву про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 травня 2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» - ОСОБА_4 заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» - ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки рішення суду, на його думку, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, про що надав свої письмові заперечення.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно вимог ч.1 ст.231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін по справі.

Суд, дослідивши письмові докази, матеріали цивільної справи №725/1941/14, вважає, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав:

Так, згідно ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, зі змісту вказаної норми права випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_6 виробниче-комерційне підприємство «М.Б.В.» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки про виклик до суду.

Що стосується доказів, які на думку представника ПВКП «М.Б.В.» мають істотне значення для правильного вирішення справи, то слід зазначити наступне:

Так, представник ПВКП «М.Б.В.» зазначає у заяві про те, що судом під час ухвалення рішення грубо порушено процесуальні норми закону, які виявились у об'єднанні в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Разом з тим, пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року роз'яснив, що у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту (п.2).

Також п.42 Постанови передбачено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, банк вправі вимагати в одній позовній заяві одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Крім того, представник ПВКП «М.Б.В.» вважає, що підставою для скасування заочного рішення є те, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості.

Проте представником відповідача не додано свого розрахунку, який на його думку, є вірним.

Отже, враховуючи відсутність в сукупності обох підстав для скасування заочного рішення, суд вражає, що в задоволенні заяви ПВКП «М.Б.В.» слід відмовити.

Керуючись ст.ст.231, 232 ч.1 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» про перегляд заочного рішення від 21 травня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «М.Б.В.» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно - залишити без задоволення.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 травня 2014 року може бути оскаржене в загальному порядку.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич