Рішення

від 13.05.2008 по справі 22ц-2641/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2641/2008

Справа №

22ц-2641/2008

Головуючий 1

інстанції - Янжула

С. А.

Категорія 26

Доповідач -

Гайдук В.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 травня 2008

року

Колегія

суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської

області у складі:

головуючого

судді                                              Гайдук

В.І.

суддів                                                                   Дерев'янко

О.Г.,  Прозорової М. Л.

при

секретарі                                                      Горобець

К.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. 

Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. 

Першотравенську на рішення Першотравенського міського суду від 20 грудня

2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. 

Першотравенську про відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

У

листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України в м.  Першотравенську і просив стягнути з

відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 92000 грн.,  обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим,  у зв'язку з отриманням професійного

захворювання,  згідно висновку МСЕК йому

було встановлено втрату професійної працездатності.

Рішенням

Першотравенського міського суду від 20 грудня 2007 року стягнуто з відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на

користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.,  в решті позовних вимог відмовлено.

В

апеляційній скарзі Фонд просить скасувати рішення суду та постановити нове

рішення,  посилаючись на те,  що рішення суду ухвалено з порушенням норм

матеріального та процесуального права.

Вивчивши

матеріали справи,  законність та

обгрунтованність оскаржуваного рішення, 

доводи апеляційної скарги, 

колегія суддів вважає,  що

апеляційну скаргу слід задовольнити,  а

рішення суду скасувати за наступними підставами.

Задовольняючи

частково позовні вимоги,  суд першої

інстанції виходив із того,  що згідно

висновку МСЕК від 12 квітня 2001 року позивачу

було встановлено втрату працездатності в розмірі 25% у зв'язку з професійним захворюванням,  а тому він має право на відшкодування

моральної шкоди і обов'язок по проведенню такого відшкодування законом

покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.  Першотравенську.

Проте з таким

висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно зі  ст.  

ст.  21,  28,  34

Закону України від 23

вересня 1999 року № 1105-XIV "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, 

які спричинили втрату працездатності" у редакції,  що діяла до 1 січня 2006

року,  було встановлено обов'язок

Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності

факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом

наведених норм Закону право на отримання потерпілим страхових виплат у разі

настання стійкої втрати працездатності, 

у тому числі виплати за моральну шкоду, 

виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати

працездатності вперше висновком МСЕК.

На підставі

Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, 

які спричинили втрату працездатності" у вигляді страхових виплат

відшкодовується шкода особам,  які

застраховані від нещасного випадку відповідно до цього Закону,  та особам, 

право яких на отримання відшкодування шкоди,  заподіяної їм унаслідок травмування на

виробництві або професійного захворювання, 

пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків,  було встановлено раніше згідно з відповідним

законодавством СРСР,  Української РСР або

України.

Особам,  які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року,  Фонд сплачує страхові виплати та надає

соціальні послуги з того часу,  коли

відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи,  що підтверджують право цих працівників

(членів їхніх сімей) на такі виплати й послуги, 

або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Уся

заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної та моральної шкоди

виплачується потерпілим на виробництві та членам їх сімей (утриманцям)

роботодавцями,  а в разі їх ліквідації

без створення правонаступника -

Фондом.  Спори,  що виникають із приводу заборгованості,  повинні вирішуватись на підставі

законодавства,  яке було чинним на момент

виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.

Як вбачається із

постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Першотравенську від 11.07.2000 (а.с.  12) позивачу вперше встановлено висновком

МСЕК від 02.11.2000 втрату професійної працездатності 10% безстроково,  тому право на відшкодування моральної шкоди

виникло в позивача з 02.11.2000,  тобто

до набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання,  які

спричинили втрату працездатності".

Питання

відшкодування моральної шкоди на момент виникнення права на її відшкодування в

позивача регулювалось Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХП

"Про охорону праці" та Правилами відшкодування власником

підприємства,  установи і організації або

уповноваженим ним органом шкоди, 

заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,  пов'язаним з виконанням ним трудових

обов'язків (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 №1100). Згідно

зі статтею 12 зазначеного

Закону відшкодування моральної шкоди провадилось власником.

Позовні вимоги

до роботодавця про стягнення моральної шкоди позивач не заявляв.

Крім того,  право на відшкодування моральної шкоди у

позивача виникло у 2000 році в

період дії Цивільного Кодексу України 1963

року,  статтею 71 якого було

встановлено загальний строк позовної давності три роки.

Згідно зі  ст. 80 ЦК

України 1963 року

закінчення строку позовної давності до подачі позову являлось підставою для

відмови в позові.

Згідно з п.6

Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року правила ЦК України 2003 року про позовну

давність застосовуються лише до

позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством,  що діяло раніше,  не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи,  що строк на пред'явлення ОСОБА_1 позову про

відшкодування моральної шкоди сплив у 2003

році і питання про поновлення пропущеного строку позивачем не

ставилось,  підстав для задоволення його

позову у суду першої інстанції не було.

Тому,  апеляційний суд вважає за необхідне

апеляційну скаргу задовольнити,  рішення

суду першої інстанції скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На підставі

викладеного,  керуючись  ст.  ст.  218,

303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, 

колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну

скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Першотравенську задовольнити.

Рішення

Першотравенського міського суду від 20

грудня 2007 року

скасувати.

В задоволенні

позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

м.  Першотравенську про відшкодування

моральної шкоди - відмовити.

З повним текстом

рішення сторони можуть ознайомитися 18

травня 2008 року.

Рішення

апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути

оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з цього часу.