Рішення

від 28.01.2009 по справі 16/41-07-767

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2009 р.

Справа  № 16/41-07-767

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань

-Скоробрух Т.В..

За участю представників сторін:

Від позивача:          не з'явився;  

Від відповідача:     ОСОБА_1. за

довіреністю № 21 від 12.01.09р.

Від третьої особи:

не з'явився

          Розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом Одеської обласної спілки споживчих товариств

„Облспоживспілка” до  суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні  відповідача ОСОБА_3 про стягнення 16924,70

грн., - 

ВСТАНОВИВ:

Одеська обласна спілка споживчих

товариств „Облспоживспілка” звернулася до господарського суду Одеської області

з позовними вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_2 (далі по тексту -СПД ОСОБА_2.) про стягнення 14698,48 грн.

заборгованості по сплаті орендних платежів та 2226,22 грн. пені за договорами

здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р.  Свої 

вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням СПД ОСОБА_2. умов

договорів здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р.   щодо своєчасного та повного внесення  орендної плати.

Відповідачем позовні вимоги

заперечуються повністю, посилаючись на підписання договорів здачі в операційну

оренду основних засобів від 01.09.05р. від імені відповідача громадянкою

ОСОБА_3, яка до теперішнього часу і використовує об'єкт оренди.

19.02.2007р. до господарського суду

Одеської області надійшло клопотання відповідача за вхід. №4008 від

19.02.2007р. про зупинення провадження у справі №16 / 41 -07 -767 до вирішення

Приморським районним судом м. Одеси справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3про

визнання довіреності та договорів оренди основних засобів від 01.09.2005р.

недійсними.

З огляду на викладене, ухвалою

суду  від 19.02.2007р.  провадження у даній справі  було 

зупинено до розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи за

позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3про визнання недійсними довіреності та договорів здачі

в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р.

20.11.2008р. до суду надійшло

клопотання Одеської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка” про

поновлення провадження у даній справі. На підтвердження  зазначеного клопотання  позивачем було надано суду ухвалу

Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2008р. про закриття

провадження  у справі № 2-2633/08  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3про визнання

довіреності та договорів оренди основних засобів від 01.09.2005р. недійсними з

підстав її непідвідомчості місцевим судам загальної юрисдикції. У зв'язку з

чим, ухвалою суду від 24.11.2008р. провадження по даній справі було

поновлено.           

           Приймаючи до уваги, що позовні

вимоги Одеської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка” базуються

на умовах договорів здачі в операційну оренду основних засобів від

01.09.2005р.,  які, за твердженням

відповідача, були підписані від імені суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_2. громадянкою ОСОБА_3, ухвалою суду від

08.12.2008р.  до участі у даній справі в

якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача було залучено гр. ОСОБА_3. 

          Незважаючи на неодноразові вимоги

суду гр. ОСОБА_3 жодних пояснень надано не було, правом на участь у судових

засіданнях третя особа не скористалася.         

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,

01.09.2005р. між Одеською обласною спілкою споживчих товариств

„Облспоживспілка” (Орендодавець) та СПД ОСОБА_2. (Орендар) було укладено

договір здачі в операційну оренду основних засобів, відповідно до умов п. 1.1.

якого  Орендодавець передав, а Орендар

прийняв в операційну оренду частину адміністративної будівлі (Продовольчий

магазин № 3), що знаходиться за адресою: м. Вілкове, АДРЕСА_1, загальною площею

64,6 кв.м., а також  Орендарю було

надано  право користування земельною

ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди та земельну ділянку, яка

прилягає  до будівель і споруд, загальною

площею 0,064га.

          У той же день між Одеською обласною

спілкою споживчих товариств „Облспоживспілка” (Орендодавець) та СПД ОСОБА_2.

(Орендар) було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів,

відповідно до умов п. 1.1. якого 

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в операційну оренду основні

засоби  кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться

за адресою: м. Вілкове, АДРЕСА_2, загальною площею 120 кв.м., а також  Орендарю було надано  право користування земельною ділянкою, на

якій знаходяться будівлі та споруди та земельну ділянку, яка прилягає  до будівель і споруд, загальною площею

0,0357га. 

Відповідно до положень ч. 1 ст. 759

ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується

передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п. 6.1 договорів

здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р. строк дії вказаних

договорів був визначений сторонами до 31.12.2005р. при цьому, за змістом п. 6.5

договорів здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р. у разі

відсутності заперечень сторін за угодою про припинення договорів протягом

одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк

та на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 762

ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої

встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься

щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов п.п. 3.1.,

4.1.2  договорів Орендар прийняв на себе

зобов'язання по перерахуванню орендної плати 

не пізніше 5 числа поточного місяця у розмірі 700 грн. та у розмірі 200

грн. за місяць без урахування ПДВ та з щомісячним перерахуванням орендної плати

на індекс інфляції за даними Держкомстату України. 

Посилаючись на невиконання  протягом вищенаведених умов п.п. 3.1, 4.1.2

договорів здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р. в частині

договірних зобов'язань з щомісячного перерахування на користь Орендодавця

орендних платежів, а також вимог ст.ст. 525, 526, 762 ЦК України, Одеська

обласна спілка споживчих товариств „Облспоживспілка” звернулася до

господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_2.

14698,48 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та 2226,22 грн. пені

за договорами здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами

та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом

порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються

вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з пояснень

представника відповідача, в обґрунтування своєї позиції у даній справі

відповідач, передусім, наполягає на тих обставинах, що договори здачі в

операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р. ним не підписувалися. За

його думкою, вказані угоди були підписані громадянкою ОСОБА_3, яка до

теперішнього часу і використовує об'єкт оренди.

Враховуючи, що  позовні вимоги Одеської обласної спілки

споживчих товариств „Облспоживспілка” базуються на умовах договорів здачі в

операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р., суд вважає за необхідне

надати, передусім, правову оцінку власне вказаним угодам.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК

України за  договором оренди одна сторона

(орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у

користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому, до

відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом договорів здачі в

операційну оренду основних засобів 01.09.2005р., об'єктами оренди було

визначено частину адміністративної будівлі (Продовольчий магазин № 3), що

знаходиться за адресою: м. Вілкове, АДРЕСА_1, загальною площею 64,6 кв.м.,

земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля та земельну ділянку, яка

прилягає  до неї, загальною площею

0,064га, а також кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: м. Вілкове,

АДРЕСА_2, загальною площею 120 кв.м., та, відповідно, земельну ділянку, на якій

знаходиться вказана будівля та земельна ділянка, яка прилягає  до цієї будівлі, загальною площею

0,0357га. 

Приймаючи до уваги, що предметом

вказаних договорів були у тому числі земельна ділянка, загальною площею

0,0357га за адресою: м. Вілкове, АДРЕСА_2 

та земельна ділянка, загальною площею 0,064га за адресою: м. Вілкове,

АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Договори здачі в операційну оренду

основних засобів 01.09.2005р. фактично представляють собою змішані угоди,

що  носять ознаки  як договору оренди нежитлових приміщень, так

і договору оренди землі.

З огляду на викладене, суд доходить

висновку про необхідність правової 

оцінки договорів здачі в операційну оренду основних засобів 01.09.2005р.

виходячи не лише з  приписів чинного

цивільного законодавства України, якими регулюється правовідносини найму

об'єктів нерухомості, а й положень діючого законодавства України, якими

врегульовані питання  оренди землі,

передусім, тих, що стосуються форми договорів оренди землі та їх істотних умов.

Відповідно до ст. 290 ГК України

оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі,

посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не

допускається.

Таким чином, виходячи з наведених

приписів закону, що підлягають застосуванню в даному випадку, договори оренди

земельних ділянок повинні укладатися у письмовій формі із посвідченням їх в

нотаріальному порядку із їх подальшою державною реєстрацією.

Крім того, договори оренди землі

повинні містити необхідні істотні умови, передбачені ст. 15 Законом України

„Про оренду землі” від 6.10.1998 року161-XIV, зокрема, умови використання та

цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови

збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки

орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження

(обтяження) щодо використання земельної ділянки та інші.

При цьому, слід зазначити, що

положення діючого законодавства України взагалі не передбачають  можливості поєднання в одній змішаній  угоді договору оренди нежитлових приміщень

та  договору оренди землі, оскільки дані

види договорів оренди істотно відрізняються один від одного за своєю правовою

природою, істотними умовами, порядком укладення та, нарешті, врегульовані

різними приписами законодавства.

Згідно із ч.2 ст. 215

ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом

(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається. В свою чергу,  відповідно до

ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне

посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Приймаючи до уваги наведений

правовий аналіз, суд доходить висновку, що договори здачі в операційну оренду

основних засобів 01.09.2005р. є нікчемними в силу приписів ст. 290 ГК України

та ст.ст. 215, 220 ЦК України. 

Крім того, враховуючи доводи

відповідача у даній справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК

України господарський договір за загальним правилом викладається у формі

єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК

України, якою встановлюються вимоги до письмової форми правочинів,  правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,

у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким,

що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 9. Роз'яснень

Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 „Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”   письмова угода, як правило, укладається

шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується

безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в

силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих

документах.

З огляду на викладене та враховуючи

пояснення представника відповідача про непідписання ним договорів здачі в

операційну оренду основних засобів 01.09.2005р., суд вважає за необхідне

звернутися до змісту даних угод. У преамбулі договорів в якості Орендаря було

визначено СПД ОСОБА_2., також дана особа 

зазначена як Орендар  і у розділі

7 „Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін”. Однак, відповідно

до пояснень представника відповідача,  

зазначені угоди як і акти приймання-передачі основних засобів в оренду

від 01.09.2005р. СПД ОСОБА_2. не підписувалися. Слід зазначити, що наведені

обставини підтверджуються і іншими матеріалами справи. Так, навіть при

візуальному огляді підпис СПД ОСОБА_2., що мається на засвідченій у

нотаріальному порядку довіреності від 12.01.2009р., виданій представнику

відповідача,  не співпадає із підписом,

вчиненим від імені СПД ОСОБА_2. на договорах здачі в операційну оренду основних

засобів 01.09.2005р. та актах приймання-передачі основних засобів в оренду від

01.09.2005р.

При цьому, з огляду на наявність у

матеріалах справи  довіреності, виданої

СПД ОСОБА_2. громадянці  ОСОБА_3, якою

останню було уповноважено укладати від імені відповідача договори оренди

підприємств, що знаходяться за адресами: м. 

Вілкове, АДРЕСА_1, магазин „Хліб” та м. Вілкове, АДРЕСА_2 бар

ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.  Ані в преамбулі, ані у розділі 7 „Юридичні адреси,

банківські реквізити та підписи сторін” договорів здачі в операційну оренду

основних засобів від 01.09.2005р., ані в актах приймання-передачі основних

засобів в оренду від 01.09.2005р.  не

міститься застережень щодо підписання даних угод та актів від імені Орендаря на

підставі даної довіреності саме гр. ОСОБА_3 Наведене не дозволяє суду дійти

висновку про підписання даних угоди та актів саме гр. ОСОБА_3, як представником

відповідача. 

Наведене свідчить про відсутність

повноважень особи, що підписала договори здачі в операційну оренду основних

засобів 01.09.2005р. на укладення вказаних угод від імені СПД ОСОБА_2..

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК

України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам 

цивільного  законодавства, а

також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. В свою чергу, згідно із  ст. 215 ЦК України підставою недійсності

правочину є  недодержання  в 

момент вчинення  правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та 

шостою  статті  203 

цього Кодексу.

З огляду на викладене, на думку

суду, умовою для визнання угоди недійсною може бути також встановлення судом

відсутності повноважень особи на укладення угоди від імені іншої особи.

Враховуючи вищевикладений

правовий  аналіз законодавчих норм, а

також з огляду на укладення договорів здачі в операційну оренду основних

засобів 01.09.2005р. не уповноваженою особою та з порушенням  вимог закону щодо  обов'язкового нотаріального посвідчення

договорів оренди землі,  суд доходить

висновку про нікчемність даних угод. 

Положеннями ст. 216 ЦК України  передбачено, що недійсний правочин не

створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У

разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні

у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі

неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведених приписів

діючого законодавства України, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача

на наступному.

Із наданих представником

відповідача суду пояснень вбачається, що СПД ОСОБА_2. об'єкти оренди за  договорами здачі в операційну оренду основних

засобів від 01.09.2005р. не використовувалися. 

Як було зазначено по тексту рішення вище, акти приймання-передачі

основних засобів в оренду від 01.09.2005р. відповідачем не підписувалися,  не містять дані акти і застережень щодо їх

підписання від імені СПД ОСОБА_2. гр. ОСОБА_3 на підставі довіреності.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем жодних доказів на

підтвердження факту використання відповідачем об'єктів оренди за договорами

здачі в операційну оренду основних засобів від 01.09.2005р. суду представлено

не було.

Як зазначалося по тексту рішення

вище, законодавцем оренда визначена як засноване на договорі строкове платне користування

майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої

діяльності. Виходячи з приведених законодавчих положень, орендний платіж

представляє собою плату за фактичне користування об'єктом оренди. Крім того,

суд звертає увагу позивача, що вимоги ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України

чітко встановлюють, що наймач звільняється від сплати за весь час, протягом

якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не

відповідає. За переконанням суду, наведена законодавча норма підлягає

обов'язковому застосуванню при вирішенні даного спору.

Враховуючи, що позивачем

висуваються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендних

платежів за договорами здачі в операційну оренду основних засобів від

01.09.2005р., в той час як суд дійшов висновку про нікчемність даних угод та

про  невикористання відповідачем об'єктів

оренди за вказаними договорами, що виключає наявність правових підстав для

задоволення позовних вимог, оскільки недійсні договори не створюють для їх учасників

будь-яких юридичних наслідків, у тому числі і зобов'язань з виконання їхніх

умов в частині здійснення орендних платежів.

Приймаючи до уваги наведене, суд

доходить висновку, що позовні вимоги Одеської обласної спілки споживчих

товариств „Облспоживспілка” про стягнення 14698,48 грн. заборгованості по

сплаті орендних платежів та 2226,22 грн. пені за договорами здачі в операційну

оренду основних засобів від 01.09.2005р. задоволенню не підлягають. 

Судові витрати по держмиту, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок

позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись

ст.ст. 203,207, 215, 216, 220, 762 ЦК України, ст.ст. 181, 290 ГК України,  ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України,

суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в

порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК

України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -

апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало

законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься,

протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у

разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну

частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84

цього Кодексу.

Рішення підписано 06.02.2009р.

Суддя                                                                                      

Желєзна С.П.