Постанова

від 13.02.2007 по справі 6/343-06-8929

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/343-06-8929

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" лютого 2007 р. Справа № 6/343-06-8929

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого:                  Андрєєвої  Е.І.

Суддів                            Мацюри П.Ф.,

                            Ліпчанської Н.В.

При секретарі                Федорові В.А.,

за участю представників:

від позивача –Кушнірук О.С., Остапова В.В., Кравцова О.А.,

від відповідача - Зайцева С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Гамма Трансбан”

на рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2006р.           

по справі № 6/343-06-8929

за позовом ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

до ТОВ „Гамма Трансбан”

про стягнення 524 745,60 грн.

та зустрічним позовом ТОВ „Гамма Трансбан”

до ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

про визнання недійсною угоди до договору,

встановив:

У вересні 2006 року Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось з позовом  у господарський  суд  Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма Трансбан” 524745,60 грн. боргу, що утворився в результаті неналежного виконання договірних обов'язків.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на недійсність додаткової угоди від 19.05.2006р. до договору № 300 від 30.12.2005р., та звернувся з зустрічним позовом про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною, оскільки підписана не уповноваженою на те особою.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 листопада 2006 року  (суддя Демешин О.А.) первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вважаючи, що дане рішення суду прийняте помилково та незаконно, відповідач за первісним позовом оскаржив його та просить скасувати і прийняти нове рішення, яким ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не прийняв до уваги недоведеність позивачем  виконання ним  робіт по зачистці вагонів та докази, надані відповідачем, що фактично такі роботи портом не проводились. Що стосується стягнення боргу у розмірі 466398,39 грн. за навантажувально-розвантажувальні  роботи, то скаржник вважає рішення незаконним, оскільки прийняте на підставі договору, який не є дійсним і без законних на то підстав не визнаний таким за зустрічним позовом.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та відповідність прийнятого судом рішення матеріалам справи, зібраним доказам та нормам матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню –в частині задоволення первісного позову з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи 30.12.2005р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Гамма Трансбан” було укладено договір № 300, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати вивантаження із залізничних вагонів, розформування, збереження, навантаження  на судно, а також документальне оформлення на експорт в різні країни світу транзитної гранульованої сірки. Дія даного договору передбачена п.7.1 з 01.01.2006р. до 31.12.2006р.

Розділом третім цього договору стороні домовились, що відповідач розраховується з портом за послуги порту по діючим у відповідача правилам та ставкам.

Пунктом 3.1  передбачено, що вартість навантаження вантажу з залізничних вагонів, автотранспорту і т.п. та їх навантаження на судно встановлена за діючими акордними ставками у відповідності з Збірником тарифів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12.03.2003р. за № 188 із змінами та доповненнями, а саме, 2,2 долари США за кожну тонну переробленої транзитної гранульованої сірки навалом.

Сторони узгодили, що порт має право в односторонньому порядку змінити тарифи на послуги за даним договором, однак,  попередивши товариство (Вантажоволодільця) про такі зміни не пізніше, ніж за 30 днів до їх введення (п.3.19договору).

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.12.2005р. за № 853, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2005р. за № 1518/11798 затверджені до 31.12.2006р. для транзитних вантажів розміри знижок до граничних акордних ставок плати за навантажувально-розвантажувальні роботи з транзитними вантажами в портах, встановлених   Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. № 392 (у редакції наказу Міністерства транспорту від 12.03.2003р. № 188) та зареєстрованим у  Міністерстві юстиції України 26.12.1996р. за № 476/1012 (із змінами та доповненнями), зокрема, для сірки навалом встановлено розмір знижки до 40 %.

Пунктом четвертим наказу передбачено, що він набуває чинності з 01.01.2006р.

На підставі зазначеного наказу Міністерства транспорту та зв'язку України  19.05.2006р. сторони уклали додаткову угоду (погодження) про внесення змін у договір № 300 від 30.12.2005р.

Цим доповненням до договору внесені зміни в абзац другий пункту 3.1 договору та викладено в наступній редакції: «2,6 дол. США за кожну тону переробленої транзитної гранульованої сірки навалом», тобто, замість 2,2 дол. США, прийнята ціна послуги 2,6 дол. США.

Даним доповненням до договору встановлено, що його дія вступає в силу з дня укладення сторонами, тобто, з 19.05.2006р.

Задовольняючи позов в частині стягнення сум за навантавжувально-розвантажувальні роботи сірки, суд першої інстанції послався на доповнення до договору від 19.05.2006 року у тій частині, де зазначено, що дане доповнення регламентує взаємостосунки між сторонами з 01.01.06 року, а тому, вважає суд, позов про стягнення коштів за період з 01.01.2006р. по 19.15.2006р. за виконання зазначених послуг,  заявлено портом на законних підставах.

Однак, з такими висновками  суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду з наступних підстав.

Як витікає з тексту доповнення до договору від 19.05.2006р. та проти чого не заперечують сторони, підставою для його укладення мав місце наказ Міністерства транспорту та зв'язку про знижки до граничних акордних ставок, а тому цим доповненням до договору сторони внесли зміни у основний договір лише в частині, що стосується розміру плати, а саме, з 2,2 дол. США встановили плату  2,6 дол. США, зазначивши пунктом другим, що дане доповнення до договору набирає сили з дня його укладення. Тобто, виконання умов даного доповнення наступає з 19.05.2006р.

Зазначена домовленість відповідає пункту 3.19 основного договору, яким, як вже зазначалось в постанові, передбачено своєчасне попередження відповідача про зміни тарифів.

Крім того, речення у додатковій угоді після визначення сторонами моменту вступу в дію даного погодження, а саме, «але регламентує взаємостосунки між сторонами з 01.01.06р. у відповідності до ст. 632 ГК України», на яке послався місцевий суд, задовольняючи позов порту, не конкретизоване, не зазначає які саме стосунки регламентуються сторонами з 01.01.06р.,  не спростовує домовленість, зазначену тією ж угодою  про те, що ця додаткова угода набирає сили з дня її укладення, а тому ніяк не може розцінюватись доказом того, що сторони домовились про виконання додаткової угоди задовго до  часу  її укладення –з 01.01.2006р.

При таких обставинах судова колегія вважає що рішення місцевого суду в частині задоволення позову порту про стягнення  466398,39 грн. за навантажувально-розвантажувальні роботи по переробці сірки за період з 01.01. по 19.05.2006р. прийнято не у відповідності з фактичними обставинами справи та умовами договору, на помилково зроблених  висновках, а тому не є законним.

У відповідності до вимог ст.84 ГПК України у мотивувальній частині судового рішення викладаються обставини справи, встановлені господарським судом докази, на підставі яких прийнято рішення. Якщо суд відхиляє ті чи інші докази сторін, то ці висновки повинні бути обґрунтовані.

Всупереч зазначеним вимогам закону місцевий господарський суд,  приймаючи рішення, що стосується вимог позивача про стягнення коштів у сумі 58347,21 грн.  за надані ним послуги по зачистці вагонів, не зазначив у своєму рішенні, чому саме дійшов такого висновку, які докази ним прийняті в задоволення позову та, чому він відхиляє докази, надані відповідачем, як не послався на те, на підставі яких правових норм ним приймається рішення у зазначеній частині.

Розглянувши заявлені портом вимоги про стягнення з товариства 58347,21 грн. за зачистку вагонів, судова колегія вважає, що і в зазначеній частині рішення суду підлягає скасуванню.

Звертаючись з позовом про стягнення 58347,21 грн., позивач послався на умови договору, які, на його думку, відповідачем не виконуються.

Відповідач, заперечуючи проти позову у зазначеній частині, посилається на невиконання позивачем взятих на себе обов'язків по зачистці вагонів, оскільки  останнім не складались акти про виконання цих робіт, як передбачено договірними зобов'язаннями, а, крім того, на адресу відповідача (товариства) надійшло ряд телеграм та претензій від залізничної дороги на те, що вагони не зачищаються і це приводить до самозагорання залишків сірки

 Відповідно матеріалам справи на підставі п.2.2.7 договору № 300 від 30.12.2005р. зачистка залізничних вагонів після вивантаження з них вантажу виконується портом за письмовою заявкою вантажоволодільця, тобто, товариства.

11.01.2006р. сторони уклали доповнення до зазначеного договору, та пунктом три цього доповнення внесли зміни в пункт 2.2.7 договору, виклавши його  у наступній редакції: „Виконує зачистку вагонів і складських приміщень під віник від сірки гранульованої і комової за рахунок вантажоволодільця”.

Доповненням від 01.02.2006 року  пункт 3.13. договору № 300 доповнено абзацом такого змісту: „При вивантажені сірки комової оплата зачистки вагонів здійснюється  вантажоволодільцем  порту незалежно від наявності заявок вантажоволодільця на підставі вимог ст. 35 Статуту залізниць України”.

Однак, посилання на зазначені зміни в договорі, не свідчать про те, що відповідач звільнений від обов'язку давати письмові заявки та, що саме на підставі таких заявок позивач повинен виконувати роботи по зачищенню вагонів, оскільки тим самим пунктом 3.13 передбачено , що інші послуги, які не оговорені у розділі 3 договору, надаються на підставі заявок  вантажоволодільця, в тому числі, і по зачистці вагонів. Що ж стосується посилання на ст. 35 Статуту залізниць, то нею врегульовані обов'язки одержувача або організації, яка здійснює вивантаження, щодо очистки вагонів (цистерн), контейнерів.

Крім того, виконані роботи повинні оформлюватись двостороннім актом, про що свідчить абзац другий пункту 3.13, яким встановлено, що заявки на додатково надаваємі портом послуги і акти виконаних робіт повинні підписуватись повноважними представниками вантажоволодільця. Підтвердженням повноважень представника є видана вантажоволодільцем –відповідачем довіреність.

Зазначені положення договору ні чим не спростовані і повинні додержуватись сторонами.

Всупереч домовленості сторін, основаній на договірних відносинах, позивач, стверджуючи, що ним виконувались роботи по зачистці вагонів,  не надав ніяких доказів тому, що ним ці роботи виконувались в той час, як законодавчими нормами виконання зазначених робіт покладено на відповідача.

Заперечуючи проти позову в зазначеній частині, відповідач надав копії телеграм залізниць про те, що вагони, які прибували на станції, не очищені від вантажу –сірки, на підставі чого керівником станції Іллічівськ Одеської залізниці на адресу генерального директора ТОВ „Гамма Трансбан” 08.06.2006р. надіслано листа про неналежне зачищення вагонів та термінове прийняття мір по удосконаленню технології обробки вагонів від залишків небезпечних сипучих речовин та недопущення надалі відправки порожніх вагонів з залишками вантажу (т.2 а.с.32 –40).

У відповідності з приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судова колегій дійшла висновку, що зазначені норми закону недодержані саме позивачем за первісним позовом, а не відповідачем.

Приймаючи до уваги викладене судова колегія вважає, що рішення місцевого суду в частині задоволення позову ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 524745,60 грн. та судових витрат постановлено в порушення вимог як процесуального так і матеріального права, а тому підлягає скасуванню. При цьому, на підставі п. 2 ст.103 ГПК України приймається нове рішення, яким у позові відмовляється.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсною додаткову угоду від 19.05.2006р. до договору № 300 від 30.12.2005р., то суд відмовив в його задоволенні на законних підставах, що належним чином мотивував у своєму рішенні. Посиланням, викладеним в апеляційній скарзі, як на підставу незаконності прийнятого судом рішення за зустрічним позовом, також дана належна оцінка в рішенні суду. Тому в зазначеній частині рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 99, 101, 102,  п.2 ст.103 - 105 ГПК України, судова колегія апеляційного господарського суду,

                                   ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма Трансбан” частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29листопада 2006 року у справі № 6/343-06-8929 скасувати частково –в частині задоволення позову Державного Підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” і у позові відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                           Н.В. Ліпчанська