Постанова

від 05.06.2007 по справі 6/343-06-8929

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/343-06-8929

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2007 р.                                                                                   № 6/343-06-8929  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючий суддя Муравйов О.В.

судді:Полянський А.Г.Ходаківська І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на постановувід 13.02.2007р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/343-06-8929 Господарського суду Одеської області

за позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан"

проскасування 524745,60грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан"

доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

провизнання недійсною угоди

за участю  представників сторін:

позивача:Кравцова О.А. –дов. №60 від 30.10.2006 року,Остапова В.В. –дов. №59 від 30.10.2006 року,

відповідача:Зайцева С.О. –дов. №21 від 23.10.2006 року, Павшинська Н.С. –дов. від 01.09.2006 року,

          Постанова приймається 05.06.2007 року у зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 29.05.2007 року перерви відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.  

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2006р. у справі № 6/343-06-8929 (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан" про стягнення 524745,60грн. –задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 524745,60грн. основної заборгованості, 5247,46грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан" до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про визнання недійсною додаткової угоди від 19.05.2006 року до договору № 300 від 30.12.2005 року –відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2007 року (судді: Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В. ) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.022007 року у справі № 6/343-06-8929 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2006 року у справі № 6/343-06-8929 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що  постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач за первісним позовом відзив на касаційну скаргу не надав.

Розпорядженням виконуючого обов'язки  Голови Вищого господарського суду України Першикова Є.В. від 25.05.2007 року, у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 6/343-06-8929, призначеної до розгляду на 29.05.2007 року, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйова О.В., судді –Полянського А.Г., Ходаківська І.П.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2005 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Трансбан" було укладено договір №300 (далі - Договір), за умовами якого, позивач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання здійснювати вивантаження із залізничних вагонів, розформування, збереження, навантаження на судно, а також, документально оформлювати в різні країни світу транзитної гранувальної сірки.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що вартість навантаження вантажу з залізничних вагонів, автотранспорту і т.п. та їх навантаження на судно встановлена за діючими акордними ставками у відповідності з "Збірником тарифів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12.03.2003 року №188 із змінами та доповненнями, а саме 2,2 долари США за кожну тону переробленої транзитної гранувальної сірки навалом.

В пункті 3.19 Договору сторони узгодили, що порт має право в односторонньому порядку змінити  тарифи на послуги за даним договором, попередивши товариство (вантажоволодільця) про такі зміни не пізніше, ніж за 30 днів до їх введення.

Крім того, судами встановлено, що угодою від 19.05.2006 року про внесення змін в договір №300 від 30.12.2005 року абзац другий пункту 3.1 Договору сторони виклали в наступній редакції: "2,6 доларів США за кожну тону переробленої транзитної гранульованої сірки навалом".

Задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" суд першої інстанції виходив з того, що угодою від 19.02.2006 року сторони передбачили, що ставка 2,6 долара США за кожну тону переробленої транзитної гранульованої сірки навалом починає діяти з 01.01.2006 року до 30.12.2006 року, а тому оскільки у відповідача за вказаний період виникла заборгованість то вона підлягає стягненню.

Однак, суд апеляційної інстанції скасовуючи зазначене вище рішення обґрунтовував постанову тим, що виконання умов угоди від 19.05.2006 року про внесення змін до договору №300 від 30.12.2005 року наступає з 19.05.2006 року. Крім цього, судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевий суд порушив вимоги статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Як зазначено вище, 30.12.2005 року між сторонами у справі укладено договір №300, за умовами якого, позивач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання здійснювати вивантаження із залізничних вагонів, розформування, збереження, навантаження на судно, а також, документально оформлювати в різні країни світу транзитної гранувальної сірки.  

19.05.2006 року сторонами було укладено угоду про внесення змін до договору №300 від 30.12.2005 року абзац другий пункту 3.1 Договору сторони виклали в наступній редакції: 2,6 доларів США за кожну тону переробленої транзитної гранульованої сірки навалом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудна 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Міністерство транспорту та зв'язку України встановлює за погодженням з Мінекономіки тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських портах.

Так,  1 січня 2006 року набув чинності Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 05 грудня 2005 року №853, яким затверджено до 31 грудня 2006 року для транзитних  вантажів розміри знижок до граничних акордних ставок плати за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами в портах України, установлених Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 12.03.2003 року № 188 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.1995 року за N 476/1012 (із змінами та доповненнями), зокрема, для сірки навалом встановлено розмір знижки 40%. (замість 50%, яка діяла в 2005 році).

Таким чином, встановлена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.10.1995 року № 392 в редакції наказу №188 від 12.03.2003 року ставка складає з 01 січня 2006 року 2,6 доларів США за тону.

Отже, слід зробити висновок, що саме Міністерство транспорту та зв'язку України встановлює ставки та знижки до них при перевантаженні вантажів в портах України, а сторони Договору в даному випадку зобов'язані привести зміст договору у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За таких обставин, сторонами у справі і було укладено додаткову угоду від 19.05.2006 року, якою приведено Договір №300 від 30.12.2005 року у відповідність з чинним законодавством.

Крім того, сторони в додатковій угоді ( а.с.23 т.1) передбачили, що дана угода вступає в силу з дня її укладення, але регламентує взаємовідносини сторін з 01.01.2006 року по 31.12.2006 рік відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відмовляючи у задоволення позову в частині стягнення 58347,21грн. –за надані послуги по зачистці вагонів апеляційний суд виходив з того, що відповідач не звільнений від обов'язку давати письмові заявки на виконання цих робіт.

Проте, з таким висновком погодитись також неможливо з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що згідно п.2.2.7 договору №300 від 30.12.2005р. зачистка вагонів після вивантаження з них вантажу виконувалася портом за письмовою заявкою вантажоволодільця. 11.01.2006р. сторони уклали доповнення до зазначеного договору та п.3 цього доповнення внесли зміни в п.2.2.7 договору, виклавши його у наступній редакції : “Виконує зачистку вагонів і складських приміщень під віник від сірки гранульованої і комової за рахунок вантажоволодільця”.

У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змінами винесеними у договір 11.01.2006р., сторони визначили порядок зачистки вагонів без яких-небудь застережень, а тому апеляційний суд  помилково вважав що для зачистки необхідною була заявка на виконання робіт.

З огляду на зазначене колегія вважає, що місцевий суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 58347,21грн. –за надані послуги по зачистці вагонів.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог.

Враховуючи наведене, касаційна скарга Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"  підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року у справі № 6/343-06-8929 скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29 листопада 2006 року у справі № 6/343-06-8929 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.          

                                                                                         Ходаківська І.П.