Ухвала

від 17.06.2015 по справі 200/13576/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4976/15 Справа № 200/13576/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", товариства з обмеженою відповідальністю продюсерське об'єднання "Дія", закритого акціонерного товариства "Подія", ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року ВАТ "ОСОБА_3 Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОСОБА_3 Аваль", звернулось до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом до ОСОБА_4, ТОВ "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", ТОВ продюсерське об'єднання "Дія", ЗАТ "Подія", ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позивач вказував на те, що, 16 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №К-Д 014/02-40/508 за умовами якого він надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 245 000,00 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 12 % річних з кінцевим терміном повернення 15 листопада 2016 року.

В той же день, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами - ТОВ "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", ТОВ продюсерське об'єднання "Дія", ЗАТ "Подія", ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, що виникають з умов вказаного кредитного договору.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 01 березня 2013 року у розмірі 3 585 085, 18 грн., позивач просив стягнути вказану суму на свою користь з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 вересня 2014 року заява ОСОБА_2 про перегляд зазначеного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення в частині стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині рішення не оскаржується і у відповідності зі ст.303 ЦПК України не переглядається.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2006 року між ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №К-Д 014/02-40/508, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 245 000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 12 % річних з кінцевим терміном повернення 15 листопада 2016 року.

Зобов'язання позичальника за вказаним договором забезпечено порукою, на підставі договорів поруки укладених 16 листопада 2006 року з ТОВ "Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля "Дія", ТОВ продюсерське об'єднання "Дія", ЗАТ "Подія", ОСОБА_5, в тому числі й з ОСОБА_2 (договір поруки №014/02-40/1156), відповідно до яких поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, що виникають з умов вказаного кредитного договору

Встановивши, що після отримання кредитних коштів позичальник взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту виконував неналежним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 01 березня 2013 року, яка складається з непогашеної суми кредиту у розмірі 219 375,71 доларів США, процентів за користування кредитом - 116 152,69 доларів США, пені - 27 249,70 доларів США та штрафу - 85 750 доларів США а всього 448 528,11 доларів США, що еквівалентно 3 585 085, 18 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів вказаної суми.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки №014/02-40/1156 від 16 листопада 2006 року ОСОБА_2 не підписував, не можуть бути підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

За загальним правилом, установленим ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до процесуального закону доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Апелянт не надав будь-яких доказів на підтвердження викладеного факту.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності угоди, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною.

Відтак, оскільки вказаний договір поруки є чинним, відповідачем в судовому порядку не оспорений, недійсним судом не визнаний, він підлягає виконанню.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 не був присутнім при розгляді справи, а тому не міг захистити свої інтереси, спростовуються матеріалами даної справи, з якої видно, що вона знаходилась в провадженні суду більше чотирьох років.

Відповідач ОСОБА_2 приймав участь в судовому засіданні 20 вересня 2013 року, де йому були роз'яснені процесуальні права передбачені ст.ст.27, 31 ЦПК України, заявляв клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська справи за його позовом про визнання договору поруки недійсним, що підтверджується інформацією з носія, на який здійснювався технічний запис судового засідання, котрий є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднано до матеріалів справи.

Оскільки ОСОБА_2 не мав доказів про наявність такої справи в зазначеному суді, по справі було оголошено перерву на 28 жовтня 2013 року для їх отримання, про що відповідача було сповіщено під розписку (а.с.196 т.1).

Проте, в наступні судові засідання ОСОБА_2 не з'являвся.

Отримавши інформацію про те, що Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська розглядалась справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" про визнання недійсним договору поруки №014/02-40/1155 від 16 листопада 2006 року, який не має відношення до даної справи, суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Посилання апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 червня 2014 року, яким визнано недійсним договір поруки №014/02-40/1155 від 16 листопада 2006 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в основу оскарженого рішення покладено укладений між позивачем та ОСОБА_2 16 листопада 2006 року договір поруки №014/02-40/1156.

А те, що вказані договори укладались в один день не має значення для даної справи.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення в оскарженій частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Петренко І.О.

ОСОБА_6