Рішення

від 17.02.2009 по справі 10/76-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.09

          Справа № 10/76-09.

за

позовом                    приватного

підприємця ОСОБА_1Сумського району

до

відповідачів                    1.

товариства з обмеженою відповідальністю «СП» Сумського району

                    2. Хотинської селищної ради

про

визнання договору дійсним та визнання права власності

СУДДЯ  МАЛАФЕЄВА І.В.

За

участю представників сторін:

Від

позивача                    ОСОБА_2

Від

відповідачів          1. не з'явився

                    2. не з'явився

Суть

спору: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № 22/05-06 від

22 травня 2006 р.

Також

позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно (будівлю бані

площею 161,5 м2 , підвал котельня, крильце, загальною площею - 229,3 м2), яке

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачі

в судове засідання не з'явилися, у відзиві на позов другий відповідач вимоги

позивача визнав в повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі

його представника.

Розглянувши

матеріали справи, суд встановив:

Відповідно

до укладеного договору купівлі-продажу № 22/05-06 від 22 травня 2006 р. за яким

відповідач (продавець) зобов'язався продати, а позивач (покупець) зобов'язався

прийняти та оплатити будівлю бані площею 161,5 м2 , підвал котельня, крильце,

загальною площею - 229,3 м2, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно

до п.7, п.8 Договору будівля бані знаходиться у аварійному стані та її вартість

за договором становить 4180 грн.

Відповідач

фактично передав, а позивач фактично прийняв будівлю бані площею 161,5 м2 ,

підвал котельня, крильце, загальною площею - 229,3 м2, що підтверджується

двостороннім актом прийняття-передачі від 22 травня 2008 р. Прийняття-передача

здійснена у строки, передбачені вказаним вище Договором, а саме п. 5.Договору,

який передбачав, що строком передачі є період з 22 травня 2006 р. по 25 травня

2006 р.

Також

на підтвердження факту прийняття-передачі видано накладну № 89 від 22 травня

2006 р., з якої вбачається факт передачі споруди бані від відповідача до

позивача вартістю 4180  грн.

Позивач

на виконання умов договору здійснив оплату придбаної будівлі бані, що

підтверджується прибутковим касовим ордером № 46 від 22 травня 2006 р. на суму

4180 (чотири тисячі сто вісімдесят) грн., що свідчить про факт належного

виконання як позивачем так і відповідачем основних умов договору

купівлі-продажу № 22/05-06 від 22 травня 2006 р.

Як

зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач ухиляється від нотаріального

посвідчення договору купівлі-продажу № 22/05-06 від 22 травня 2006 р., цим

самим порушує  ст. 657 Цивільного кодексу

України, якою передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки,

єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню.

Пунктом

3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором,

який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання

договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно

ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна

підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність нотаріального

посвідчення призводе до нікчемності такого договору купівлі-продажу нерухомого

майна в силу вимог ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

У

відповідності до вимог ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України в разі, якщо

сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору (як в

даному випадку), але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У

відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може

пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється

або не визнається іншою особою.

Відповідно

до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема,  із

правочинів, а ст. 334 ЦК України встановлює, що право власності у набувача

майна за договором виникає з моменту передання майна.

В

даному випадку, наявність домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов

підтверджується фактом підписання договору обома його учасниками.

Згідно

ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном  на власний

розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не

суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник

зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно

до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена  у його здійсненні лише у випадках і в

порядку, встановлених законом.

Відповідно

до п.3 ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме

майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності

виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно

п.1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмежень” N 1952-ІУ від 01.07.2004 року, обов'язковій державній

реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на

території України, фізичних та юридичних осіб, а саме право власності на

нерухоме майно.

Відсутність

державної реєстрації права власності майно відповідно до договору

купівлі-продажу, як зазначає позивач, чинить йому  перешкоди в реалізації права власності на це

майно, оскільки це можливо лише після державної реєстрації права власності на

нерухоме майно, як передбачено ч.6 ст. З Закону України “Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Правочини щодо

нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстроване

відповідно до цього Закону.

Згідно

ст. 15, ч.1. ст. 16  Цивільного кодексу

України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно

до п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту

цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи

вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними,

обґрунтованими і  такими, що підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Керуючись

ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В

И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним договір

купівлі-продажу № 22/05-06 від 22 травня 2006 р., укладений між приватним

підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) та товариством з обмеженою

відповідальністю «СП» (Сумський район, смт.Хотінь, і.к. 14014589)

3.          Визнати за приватним підприємцем

ОСОБА_1(АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно (будівлю бані

площею 161,5 м2 , підвал котельня, крильце, загальною площею - 229,3 м2), яке

знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

СУДДЯ                                                                                                             

І.В.МАЛАФЕЄВА

В

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний

текст рішення складено та  підписано

20.02.2009 р.