Ухвала

від 23.08.2006 по справі 05/1931

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/1931

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

УХВАЛА

 23.08.06 р.                                                                                № 05/1931

Колегія суддів Київського міжобластного апеляційного господарського суду у складі:

          Головуючого                                        Зеленіної  Н.І.

Суддів:                                        

                                                  Мамонтової  О.М.

                                                  Мостової  Г. І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Салон-Марина” на рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2005 року

у справі № 05/1931 (суддя Швидкий В. А.)

за позовом   Смілянського комунального підприємства “Побутсервіс”, м. Сміла

до                  Приватного підприємства “Салон-Марина”, м. Сміла

про               повернення орендованого приміщення та стягнення збитків і неустойки

в с т а н о в и в:

Смілянське комунальне підприємство “Побутсервіс” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства “Салон-Марина” (далі –відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу приміщення на другому поверсі Будинку побуту по вул. Тельмана, 2  в м. Сміла, загальною площею 200,2 кв. м у зв'язку із закінченням 31.01.2006 року договору оренди та стягнення з відповідача на користь позивача 7 610 грн. 40 коп., в тому числі 4 570 грн. 63 коп. збитків, 2 888 грн. 36 коп. неустойки і 151 грн. 41 коп. штрафу.

До прийняття рішення у справі в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач заявою б/н від 14.06.2006 р. (а. с. 42) збільшив позовні вимоги в частині стягнення збитків до 9 507 грн. 81 коп. та неустойки до 6 450 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 р. у справі                № 05/1931 (а. с. 56-57) позов задоволено частково; зобов'язано Приватне підприємство “Салон-Марина” звільнити нежитлові приміщення загальною площею 200,2 кв. м, які знаходяться на другому поверсі Будинку побуту по вул. Тельмана, 2 у м. Сміла Черкаської області; стягнуто з Приватного підприємства “Салон-Марина” на користь Смілянського комунального підприємства “Побутсервіс” 2 287 грн. 05 коп. неустойки, 4 377 грн. 19 коп. збитків, 110 грн. 64 коп. штрафу, 102 грн. втрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство “Салон-Марина” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 року скасувати; ухвалити нове рішення про зобов'язання СКП “Побутсервіс” укласти та продовжити з ПП “Салон-Марина” договір на всі орендовані приміщення за рішенням міськвиконкому від 24.03.2004 року терміном на три роки; скасувати виставлену подвійну орендну плату; скасувати оплату за електроенергію в   сумі 980 грн., яку сплачено; скасувати пред'явлені витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та витрат на судово-інформаційне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; всі витрати на апеляційне оскарження понесені ПП “Салон-Марина”, в тому числі і послуг адвоката стягнути із СКП “Побутсервіс”; провадження по цій справі закрити.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу не може бути прийнято до розгляду і має бути повернуто скаржнику з наступних підстав.

Скаржником в якості доказу сплати державного мита за подання апеляційної скарги надано квитанцію № СР100144.1 від 27.07.2005 р. на суму 51 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, –загальною сумою усіх вимог.

Відповідно до п. п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 р. зі змінами “Про державне мито” ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів, із  апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п. п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 р. зі змінами “Про державне мито” із заяв, що подаються до господарських  судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт “а” пункту 2 статті 3 в редакції Закону № 2505-IV від 25.03.2005, який набув чинності з 31.03.2005 р.).

Скаржник в апеляційній скарзі оскаржує рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, тобто оспорюється немайнова вимога про звільнення нежитлових приміщень та майнова вимога про стягнення 6 774 грн. 88 коп., кожна з яких підлягає оплаті державним митом окремо. Отже, загальна сума державного мита, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, складає  93 грн. 50 коп. (51 грн. + 42 грн. 50 коп.).

Таким чином, скаржником не надано доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, що стали підставою для повернення апеляційної скарги, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання у загальному порядку.

Крім того апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в той час як скаржник в апеляційній скарзі висуває вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції у даній справі.

Правовідносини між сторонами у даній справі носять приватно-правовий характер і у відповідності до ч. 1 ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам, а тому провадження у справі № 05/1931 здійснювалося у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України. Приватне підприємство “Салон-Марина” при поданні апеляційної скарги керується нормами КАС України, в той час як норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлюєть порядок розгляду спорів, що виникають із публічно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 року у справі № 05/1931 з доданими до неї матеріалами повернути Приватному підприємству “Салон-Марина”.

2. Справу № 05/1931 повернути господарському суду Черкаської області.

3. Копію ухвали апеляційного господарського суду надіслати сторонам.

          Головуючий суддя                                                            Зеленіна  Н.І.

          Судді

                                                                                          Мамонтова  О.М.

                                                                                          Мостова  Г. І.