Постанова

від 05.06.2015 по справі 810/1332/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2015 року           810/1332/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новбуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Новбуд" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0000012201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 17.12.2014 №0000012201 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новбуд» є юридичною особою, що зареєстрована розпорядженням Києво-Святошинського районного управління юстиції від 18.10.2012 №10701020000047801, перебуває на обліку в ДПІ Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.12.2012 №200164769, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, позивач є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача згідно із КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель.

В період з 01.07.2014 по 31.07.2014 відповідачем по справі було проведено щодо позивача документальну позапланову невиїзну перевірку за наслідками якої складено акт від 27.11.2014 №608/10-13-22-03/38451567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Новбуд» (код за ЄДРПОУ38451567) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будкомплексінвест» (код за ЄДРПОУ 32246715) та контрагентами покупцями за період липень 2014 року (далі - Акт перевірки від 27.11.2014).

Висновками зазначеного акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем норм п.185.1 ст.185, п.188.1ст.188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 50000,00 грн.

Під час перевірки податковим органом було взято до уваги відомості ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Будкомплексінвест».

На підставі Акта перевірки від 27.11..2014 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0000012201 з ПДВ на загальну суму 62500,00 грн., з якої 50000,00 грн. - за основним платежем та 12500,00 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ГУ ДФС у Київській області.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 02.03.2015 №670/10/10-36-10-01-04 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Як убачається з Акту перевірки від 27.11.2014 відповідач дійшов висновку про фіктивність господарських операцій з контрагентом позивача у зв'язку не наданням первинних документів, які б свідчили про подальшу реалізацію придбаного товару.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

29.05.2014 між позивачем та ТОВ «Петрівський квартал» було укладено Договори підряду щодо виконання будівельних робіт від 29.05.2014 №П/02, №П/01.

Відповідно до пунктів 1.1 вищевказаних договорів в порядку та на умовах, визначених цим Договором Замовник (ТОВ «Петрівський квартал») доручає, а Підрядник (ТОВ «Новбуд») бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт «під ключ» по об'єкту згідно виданої Замовником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до Договору, завдань Замовника, і включаючи всі можливі роботи, що не вказані, але необхідні для повного виконання робіт за цим договором і здати виконані роботи Замовнику.

Відповідно до пункту 4.1 ціна на виконання робіт за цим договором визначається Договірною ціною, яка є Додатком №3, сформована на підставі об'єктних та локальних кошторисів узгоджених сторонами.

На виконання умов вищезазначених Договорів, позивач з ТОВ «Будкомплексінвест» уклав Договір субпідряду від 09.07.2014 №090714, згідно умов якого, підрядник (ТОВ «Новбуд») доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт з поліпшеного штукатурення стін, укосів та улаштування стяжок підлоги по об'єкту згідно виданої підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до Договору, договірних об'ємів робіт і включаючи всі можливі роботи, що не вказані, але необхідні для повного виконання робіт за цим договором і здати виконані роботи підряднику.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №090714 ціна робіт складає без ПДВ – 1048249,83 грн., крім того ПДВ 209649,97 грн., всього разом 1257899,80 грн. на підставі Договірної ціни узгодженої сторонами.

На підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач надав суду такі документи: Декларації про початок виконання будівельних робіт, платіжне доручення від 11.12.2014 №1, №205, від 11.07.2014 №204, від 25.07.2014 №254, Лист від ТОВ «Будкомплексінвест» від 15.01.2015 №3, Податкові накладні від 11.07.2014 №1, №2, від 25.07.2014 №5, Податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації за липень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року, Додаток №1 до договору від 10.07.2014 №100714, графік виконання будівельних робіт, Додаткову угоду №1 до договору від 10.07.2014 №100714, Договірну ціну, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014, за вересень 2014, Акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року, вересень 2014 року, за листопад 2014, підсумкову відомість ресурсів.

За результатами зазначених господарських операцій позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок відповідача, що ТОВ «Новбуд» безпідставно сформовано податковий кредит, оскільки контрагент позивача має ознаки ризиковості.

Отже, на підставі акта перевірки та зазначених висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності, та за умови реальності господарської операції.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будкомплексінвест».

Стосовно посилання відповідача на відомості, отримані від Деснянської ОДПІ, суд зазначає, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від проведення зустрічних перевірок та встановлення факту сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 в адміністративній справі №2а-1114/11/21/0170.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.12.2014 №0000012201 прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.12.2014 №000001220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбуд» (код ЄРПОУ: 38451567) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           Терлецька О.О.