Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/783/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/783/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О. , Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобекс Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003662201, № 0003672201 від 04.09.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003662201, № 0003672201 від 04.09.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта перевірки позивача від 07.08.2014 року № 1932/26-53-22-04-21/36688358 відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.09.2014 року: № 0003662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176 398,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 88 199,00 грн.; № 0003672201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 677 203,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 338 602,00 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинах позивача з контрагентом - ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс", які ґрунтувалися на договорі № 18032013 від 18.03.2013 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах платіжними дорученнями, згідно договору № 31.07.13-П10 від 31.07.2013 року про відступлення права вимоги контрагентом - ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс" - новому кредитору позивача - ТОВ "Техно-Еліт".

Отже, господарські договори, які були предметом дослідження під час перевірки, в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) судом не визнавалися, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на їх виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів іншим суб'єктам господарювання.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Шевченківського районного суду в місті Києві по кримінальній справі № 761/22932/13к від 24.09.2013 року, який набрав законної сили 30.10.2013 року, встановлено вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) гр. ОСОБА_2, який був ініціатором реєстрації установчих ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс" у серпні 2012 р. на гр. ОСОБА_3 за винагороду.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, договір № 18032013 від 18.03.2013 та всі первинні документи, які були видані за результатами його виконання від імені ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс" підписані директором ОСОБА_4

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначений вирок не може свідчити про фіктивну діяльність посадових осіб контрагента позивача - ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс", які брали участь у фінансово-господарських операціях, що стали об'єктом перевірки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача станом на день вирішення даного спору ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Фірма "Сервіс-Транс". Зокрема, погоджується з твердженням суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.09.2014 року №0003662201 та №0003672201.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 19.06.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.