Ухвала

від 18.05.2015 по справі 826/12843/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/800/66832/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М., Суддів Голубєва Г.К., Пилипчук Н.Г., за участю секретаряЛатишевої Л.П., за участю представників позивачаБондарчук Д.М. відповідачаСлєпухіної К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р.

у справі №826/12843/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2013 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 22826552203, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. №25526552206, від 29.07.2013 р. №23226552201, №23126552201, №23026552201, №22926552201. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.2013 р. №106/26-55-22-01/35634872.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12 686 389,00 грн.;

статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 306 873,00 грн.;

пунктів 160.1, 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів за IV квартал 2012 року на суму 11 637,00 грн.;

статей 249, 250 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 870,80 грн. та не подано розрахунки по екологічному податку за 2-4 квартали 2011 року та 1-4 квартали 2012 року.

На підставі акту перевірки податкової інспекції прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.07.2013 р. №25526552206 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 14 546,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11637,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 909,00 грн.;

від 29.07.2013 р. №23226552201 про зменшення від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 147 657,00 грн.;

від 29.07.2013 р. №23126552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 460 319,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 6 306 873,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 153 437,00 грн.;

від 29.07.2013 р. №23026552201 про зменшення від'ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 371 393,00 грн.;

від 29.07.2013 р. №22926552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 030 641,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12 686 389,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 344 252,00 грн.;

від 29.07.2013 р. №22826552203 про визначення суми податкового зобов'язання з екологічного податку на суму 73 304,19 грн., у тому числі за основним платежем - 59 870,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 433,39 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно довідки ЄДРПОУ серії АБ №692365 основними видами діяльності позивача за КВЕД є загальне прибирання будинків; інша діяльність щодо поводження з відходами; будівництво житлових і нежитлових будівель; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; інші види діяльності з прибирання.

У перевіреному податковим органом періоді позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками: ТОВ "КК"СКС" (за договорами про надання послуг з прибирання приміщень № 0106/12-1 від 01.07.2012 р., № 1/7 від 02.07.2012 р., № 2/8 від 06.08.2012 р., №1/8 від 01.08.2012 р., № 3/7 від 16.07.2012 р., № 0103/12 від 01.03.2012 р., № 0102/12 від 01.02.2012 р., № 1/9 від 03.09.2012 р., № 2/7 від 02.07.2012 р., №4/10 від 02.10.2012 р., №3/10 від 02.10.2012 р., № 2/10 від 01.10.2012 р. та № 1/10 від 01.10.2012 р.); ТОВ "КК"СКС" (за договорами поставки товарів з прибирання № 0110/12-1 від 01.10.2012 р., № 0110/12-2 від 01.10.2012 р., № 0110/12-3 від 01.10.2012 р., № 0110/12-4 від 01.10.2012 р., № 0110/12-5 від 01.10.2012 р., № 0110/12-6 від 01.10.2012 р.); ТОВ "ТФМ - Груп" (за договорами з послуг прибирання б/н від 01.07.2011 р., б/н від 01.08.2011 р., б/н від 01.09.2011 р., б/н від 03.10.2011 р., б/н від 01.11.2011 р. та № 0112/1 від 01.07.2011 р.); ТОВ ВНВП "Група Компаній Гріффін" (за договором про надання послуг з прибирання б/н від 01.07.2011 р.); ТОВ "Гріффін" (за договорами поставки поліграфічної продукції б/н від 23.12.2011 р., б/н від 13.12.2011 р., б/н від 30.11.2011 р., б/н від 31.10.2011 р., б/н від 20.10.2011 р.); ТОВ "Торговий дім "Прайм" (за договорами поставки товарів з прибирання № 25/10 від 25.10.2011 р. та № 374 від 04.02.2012 р.); ПП "Транс - Атлантика Сервіс" (за договорами №15/05-12 від 15.05.2012 р., № 2/04-12 від 02.04.2012 р. та № 08/05-12 від 08.05.2012 р.); ТОВ "ТПК "Еліт - Буд" (за договором про виконання ремонтно-будівельних і електромонтажних робіт № 10100373/СТР-СП від 01.06.2012 р.); ПП "Ін-фоліо" (за договором про поставку будівельних матеріалів № 20 від 20.06.2012 р.).

На підтвердження товарності та реальності вчинених між позивачем та вказаними контрагентами правочинів за перевіряємий період в матеріалах справи, зокрема, містяться копії відповідних договорів, додатків до договорів, податкові та видаткові накладні, заявки на виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Крім того, до договорів про надання послуг та актів здачі-прийняття робіт приєднані відповідні заявки на виконання робіт із зазначенням об'єкту, адреси, виду робіт та об'єму.

У той же час, надаючи оцінку господарським взаємовідносинам між позивачем та названими підприємствами за результатами проведеної перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач виконував виключно посередницькі, транзитні функції., що, на його думку, свідчить про відсутність факту реального здійснення таких господарських операцій. При цьому, при відповідач посилався на дані автоматизованої системи АІС «Податковий блок», згідно яких не встановлено наявності у позивача складських приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Так, згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем жодним чином не спростовано факт здійснення спірних господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників таких операцій, зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Натомість, з наданих позивачем первинних документів цілком можливо встановити які саме послуги та товари були надані, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі, що дало суду попередньої інстанції підстави визначитись із товарністю та реальністю господарських операцій між позивачем та ТОВ "КК"СКС", ТОВ "ТФМ - Груп", ТОВ ВНВП "Група Компаній Гріффін", ТОВ "ТПК "Еліт - Буд", ПП "Ін-фоліо", ПП "Транс - Атлантика Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Прайм" та ТОВ "Гріффін".

Крім того, як свідчать матеріали справи, у перевіреному періоді позивачем здійснювались розрахунки за зовнішньоекономічним договором позики б/н від 07.05.2012 р. з компанією «Impel Cleaning Sp. zо.о.», Польща (позикодавець) на виконання якого було здійснено виплату компанії «Impel Cleaning Sp. zo.о.» (Польща) доходу з джерелом походження з України у загальному розмірі 46 393,19 польських злотих (116 367,95 грн.) у вигляді процентів за користування позиковими коштами.

Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується Реєстраційним свідоцтвом Головного управління Національного банку України у м. Києві та Київській області №15237.

Особливості оподаткування прибутків нерезидентів з джерелом їх походження з України встановлені нормами статті 160 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 103 Кодексу встановлений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

11 березня 1994 року набрала чинності Конвенція між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, відповідно до пункту 1 статті 11 якої проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Пунктом 2 зазначеної статті встановлено, що однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що проценти, сплачені позивачем за користування позиковими коштами резиденту Республіки Польща, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Разом із тим, положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно визначився із наявністю у позивача обов'язку нарахувати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті компанії «Impel Cleaning Sp. zo.о.» (Польща) доходу із джерелом походження з України у вигляді процентів за користування кредитними коштами за ставкою 10% від суми нарахованих процентів, а отже і наявністю правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення 31.07.2013 р. №25526552206 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Зі встановлених у справі обставин також вбачається, що у ході здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про розміщення позивачем відходів, як то - відпрацьованих люмінесцентних ламп, які підлягали передачі на утилізацію спеціалізованим підприємствам.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Між тим, судами було встановлено, що люмінесцентні лампи закупівля яких здійснювалась позивачем були списані згідно відповідних актів, у зв'язку з їх використанням на об'єктах, які перебували в нього на обслуговуванні, зокрема, вони були передані згідно видаткових накладних контрагентам - покупцям та в подальшому використані при наданні послуг з заміни ламп.

Отже, за відсутності доказів на підтвердження факту отримання позивачем дозволу спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами та факту передачі позивачу після надання ним послуг з заміни лампи відпрацьованих люмінесцентних ламп, суди обох інстанцій аргументовано вказали на відсутність підстав вважати, що позивачем здійснювалось розміщення відходів, а отже і підстав для виникнення у нього обов'язку щодо сплати екологічного податку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. у справі №826/12843/13-а скасувати у частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. №25526552206 із залишенням у цій частині в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2013 р. у справі №826/12843/13-а.

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. у справі №826/12843/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.М. Нечитайло СуддіГ.К. Голубєва Н.Г. Пилипчук