Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а-14342/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/34071/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013

у справі № 2а-14342/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 останову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лотуре-Агро» стосовно взаємовідносин з ПП «Агро Полюс» за період з 01.01.2008 по 31.03.2011., за результатами якої складено акт від 02.02.2011 № 158/23/36404049.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 № 0001482307, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 248400 грн.

З матеріалів справи встановлено, що що позивачем віднесено до податкового кредиту жовтня 2009 року суми ПДВ, сплачені на користь ПП «Агро Полюс», згідно договору від 16.10.2009 № 16/10/1-С купівлі-продажу. Відповідно до умов зазначеного Договору ПП «АгроПолюс» передає у власність, а ТОВ «Лотуре-Агро» приймає і оплачує товар олія соняшникова нерафінована, у кількості 160 метричних тон.

Як зазначено в пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Агро Полюс» були здійсненні господарські операції щодо придбання товару (олії соняшникової нерафінованої) за договором від 16.10.2009 № 16/10/1-С.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, сертифікатами якості тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Подальша фактична реалізація придбаних у ПП "Агро Полюс" 160 тон соняшникової олії урожаю 2009 р. підтверджується наданими позивачем на вимогу суду доказами, а саме: копіями договору комісії від 17.10.2009 р. №17/10/1-С, укладеного між позивачем (Комітент) та ПП "Торговий Дім "Люксойлгрупп" (Комісіонер), та додатку №1 до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010 р. №0000003 та №0000004 (а.с. 104, 106), звітів Комісіонера від 29.01.2010 р. №1 та №2, виписаних Комісіонером податкових накладних від 29.01.2010 р. №4 та №5 (а.с. 108, 109, а також ВМД від 22.12.2009р. №508040000/2009/005780, №508040000/2009/005784 і ВМД від 22.01.2010р. №508040002/2010/000212, з відмітками митного органу про проходження товарами митного оформлення в режимі експорту на користь нерезидента "W.J.Grain" (Угорщина). При цьому суд зауважує, що митне оформлення товару здійснювалося на підставі товаро-супровідних документів, які серед іншого включали договір комісії від 17.10.2009 р. №17/10/1-С і додаток №1 (графа 44 ВДМ), а умови поставки СРТ Херсон.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ПП «Агро Полюс».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агро Полюс» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ПП "Агро Полюс" ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих. Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ПП "Агро Полюс" правочин, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин не суперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує публічний порядок.

Колегія суддів вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло- ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» підлягає задоволенню.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 у справі № 2а-14342/11/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 у справі № 2а-14342/11/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко