Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/9199/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/9199/15

За позовомПриватного підприємства «База будівельних технологій» доПублічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» про стягнення 3 118 482,00 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Сидоренко С.О. дов. №б/н від 03.03.2015р. Чечель А.С. директор згідно наказу №1 від 06.06.2008р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «База будівельних технологій» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» про стягнення з останнього заборгованості за Договором оренди обладнання №2405\ОВО від 26.04.2012 у розмірі 3 118 482,00 грн., з яких 1 039 494,00 грн. - основного боргу, 2 078 988,00 грн. - пені, крім того просив судові витрати у розмірі 62 369,64також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.04.2012 між сторонами укладено Договір оренди обладнання №2405\ОВО. Відповідач на момент припинення договору належним чином не виконав своє зобов'язання по сплаті орендних платежів, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 1 039 494,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 порушено провадження у справі №910/9199/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 13.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 розгляд справи №910/9199/15-г відкладено на 03.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.06.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив №б/н від 02.06.2015 на позовну заяву, відповідно до якого просили суду у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, та клопотання №б/н від 02.06.2015 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.

Представники позивача у судове засідання 03.06.2015 з'явилися, надали додаткові документи для долучення до матеріалів справи, пояснення по суті спору, відповідно до яких просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 03.06.2015 не з'явилися, проте в матеріалах справи наявне клопотання №б/н від 02.06.2015 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні обговорювалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечували, стверджуючи, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав и охоронюваних законом інтересів позивача, навмисно затягує розгляд справи по суті своїм необґрунтованими заявами про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, крім того з огляду на положення ст. 28 ГПК України юридична особа не обмежена в полі представників.

Крім того, суд відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України обмежений строком вирішення спору.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9199/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 між Приватним підприємством «База будівельних технологій» (далі - Орендодавець, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» (далі - Орендар, Позивач) укладено Договір оренди обладнання №2405\ОВО (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування будівельну вертикальну опорну опалубку перекриття (далі - Майно, що орендується). Комплектація майна, що орендується, визначена у специфікаціях №4234 та №4235, які є невід'ємною частиною Договору (додаток №1 та додаток №2 до Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору вартість майна, що орендується за специфікацією №4234 складає 395 547,42 грн., за специфікацією №4235 складає 1 501 228,27 грн.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється Орендодавцем Орендарю за Актом здачі-приймання на складі Орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення Орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.4. Договору.

Термін оренди складає 60 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, термін оренди може бути продовжено за згодою сторін. Оренда опалубки понад 60 днів оплачується у повному обсязі за фактичну кількість днів оренди, що підтверджується актами надання послуг, оформлених сторонами.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за тимчасове користування майном згідно додатку №1 і додатку №2 - за 1 добу складає 0,327333% від загальної вартості майна, що орендується.

У п. 5.2. Договору зазначено, що розмір орендної плати за 1 добу за специфікацією №4234 складає 1 294,00 грн., за специфікацією №4235 складає 4 914,00 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що розмір орендної плати за договором на термін, визначений в п. 4.1. договору, становить 372 480,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 62 080,00 грн., в т. ч.:

- за специфікацією №4234 - 77 640,00 грн., в т. ч. ПДВ - 12 940,00 грн.;

- за специфікацією №4235 - 294 840,00 грн., в т. ч. ПДВ - 49 140,00 грн.

Розмір орендної плати уточнюється відповідно до фактичної кількості днів оренди, що оформляється актами надання послуг, оформлених сторонами.

Орендна плата оплачується орендарем на підставі оформлених сторонами актів надання послуг за фактичну кількість днів оренди.

Орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 10% від вартості оренди, зазначеної в п. 5.3. протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Остаточна оплата здійснюється орендарем через 15 днів після оформлення актів надання послуг (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 7.1.2. Договору, орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну оренди, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна.

Згідно з п. 9.1.1. Договору, за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення.

У п. 9.2.2. Договору зазначено, що сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком зазначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатками №1 і №2 до договору слугують специфікації №4234 і №4235 відповідно, які містять назву та ціну обладнання, яке передається в оренду.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору з повернення майна, що орендується, після закінчення строку дії оренди, у результаті чого Позивач вказує на наявність заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 1 039 494,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що передача майна, що орендується, відбулася:

- за видатковою накладною №305 від 03.05.2012 вартістю 395 547,42 грн. (специфікація №4234);

- за видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 вартістю 1 501 228,27 грн. (специфікація №4235);

- за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 вартістю 1 501 228,27 грн. (специфікація №4235).

Відповідно до письмових пояснень Позивача майно, що орендується, за видатковою накладною №305 від 03.05.2015 взагалі не було повернуте, у результаті чого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 за №910/8278/14 з Відповідача стягнуто вартість неповернутого майна з оренди у розмірі 395 547,42 грн.

Як зазначає Позивач, майно за видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 було повернуто 04.10.2012 (підтверджується видатковою накладною №1350 від 04.10.2012) з простроченням строку користування останнім на 33 дні, а майно за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 було повернуто 09.08.2012 (підтверджується видатковою накладною №1108 від 09.08.2012), тобто без порушення строку користування останнім.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 по справі за №910/3391/13 з Відповідача станом на 31.08.2012 на користь Позивача було стягнуто заборгованість з орендної плати на підставі Договору у розмірі 395 523,60 грн.

Позивач вказує, що у зв'язку з продовженням користування об'єктом оренди після 31.08.2012 Відповідач зобов'язаний на підставі п. 4.2. Договору здійснити сплату орендної плати за увесь строк користування майном до його фактичного повернення.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву звертав увагу суду на те, що сплата орендної плати в порядку п. 4.2. Договору передбачає наявність підтверджених актів надання послуг, оформлених сторонами, результаті чого просив суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 1 039 494,00 грн. орендних платежів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося раніше, п. 4.2. Договору передбачено, що термін оренди може бути продовжено за згодою сторін. Оренда опалубки понад 60 днів оплачується у повному обсязі за фактичну кількість днів оренди, що підтверджується актами надання послуг, оформлених сторонами.

За наявними актами надання послуг, а саме: №1705 від 30.05.2012 на суму 36 213,33 грн., №1705/1 від 30.05.2012 на суму 68 796,00 грн., №1706 від 30.06.2012 на суму 38 800,00 грн., №1706/1 від 30.06.2012 на суму 147 420,00 грн., №1807 від 01.08.2012 на суму 40 093,04 грн., №1807/1 від 01.08.2012 на суму 152 334,00 грн., №1807/2 від 01.08.2012 на суму 103 194,00 грн., №1808 від 05.09.2012 на суму 40 093,04 грн., №1808/1 від 05.09.2012 на суму 152 334,00 грн., №1808/2 від 05.09.2012 на суму 44 226,00 грн. уже була стягнута заборгованість з Відповідача, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 по справі за №910/3391/13.

Матеріалами справи підтверджується, що майно, яке перебувало в оренді, було повернуто Позивачеві на підставі видаткової накладної №1350 від 04.10.2012 з простроченням строку користування останнім на 33 дні, а майно за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 було повернуто 09.08.2012 (підтверджується видатковою накладною №1108 від 09.08.2012), тобто без порушення строку користування останнім.

Крім того Позивачеві у зв'язку з неповерненням майна за видатковою накладною №305 від 03.05.2015 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 за №910/8278/14 відшкодовано вартість неповернутого майна з оренди у розмірі 395 547,42 грн.

Враховуючи ту обставину, що майно, яке перебувало в оренді, не було повернуто у відповідності до умов укладеного Договору, Відповідач продовжував ним користуватися, виходячи з приписів п. 4.2. Договору Позивач має право на отримання орендної плати за увесь фактичний строк користування майном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми орендних платежів у розмірі 1 039 494,00 грн. є законною, обґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку з простроченням повернення майна, що орендується, Позивачем нараховано Відповідачу 2 078 988,00 грн. - неустойки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалося раніше, пунктом 8.4. Договору передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну оренди, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна, а згідно з п. 9.1.1. Договору, за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, положеннями п. 8.4. Договору передбачається нарахування неустойки за строк неправомірного користування майном, що свідчить про темпоральність дії цивільно-правової санкції, яка за своєю правовою природою є саме пенею, а не штрафом.

Указаний висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, відображеною в постановах №31/12-11 від 12.07.2011 та №5021/755/2011 від 18.10.2011.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку щодо повернення майна з оренди не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 9.2.2. Договору зазначено, що сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком зазначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення і нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, зазначеним у статті 232 Господарського кодексу України, то господарський суд вважає за можливе стягнути з Відповідача пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Судом встановлено, що передбачені пунктами 8.4 та 9.1.1. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи наведене, за уточненим розрахунком суду вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки у розмірі 2 078 988,00 грн. за період з 31.08.2012 по 09.07.2014 за всіма видатковими накладними підлягають частковому задоволенню і становлять 423,18 грн., а саме за:

- видатковою накладною №305 від 03.05.2012 - 352,69 грн.;

- видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 - 70,49 грн.

У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми неустойки у розмірі 2 078 821,95 грн. необхідно відмовити.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором оренди обладнання №2405\ОВО від 26.04.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 1 039 494,00 грн. - заборгованості зі сплати орнедної плати та 432,18 грн . - неустойки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б; код ЄДРПОУ 04012721) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «База будівельних технологій» (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 20, корп. 2; код ЄДРПОУ 35975961) заборгованість у розмірі 1 039 926,18 грн., з яких 1 039 494,00 грн. - заборгованості зі сплати орнедної плати, 423,18 грн. - неустойки - за Договором оренди обладнання №2405\ОВО від 26.04.2014 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 798,52 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 17.06.2015.

Cуддя А.В.Яковенко