Рішення

від 17.06.2015 по справі 910/10407/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/10407/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А. при секретарі Семчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації»

до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит»

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Пасічник К.М. (адвокат, свідоцтво № 738);

від відповідача: Коваленко О.О. (довіреність № 1496 від 14.04.2015);

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації» (надалі позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі відповідач) про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 46613 від 02.07.2014 року та виконати платіжне доручення №84 від 20.04.2015 року на суму 1 426 000,00 грн. про перерахування коштів з поточного рахунку на інший рахунок позивача у іншій фінансовій установі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.2014 року між сторонами укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 46613, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу рахунки у національній та у іноземній валюті (Євро). Протягом лютого-квітня 2015 року відповідачем в порушення умов зазначеного договору не проведено платіжні вимоги позивача на загальну суму 274 773,92 грн. та платіжні доручення №83 від 05.03.2015 року і № 84 від 20.04.2015 року на суму 1 426 000,00 грн. про перерахування коштів з поточного рахунку на інший рахунок позивача у іншій фінансовій установі. Спроби позивача отримати обґрунтовані пояснення відповідача щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень залишились без відповіді. Зазначає, що бездіяльність відповідача завдає позивачу значної шкоди та є істотним порушенням умов договору, який у зв'язку з цим підлягає розірванню. Внаслідок таких дій позивач позбавлений можливості користуватись належними йому коштами, що знаходяться на рахунках у відповідача.

03.06.2015 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 46613 від 02.07.2014 року та зобов'язати відповідача закрити рахунок № 26005019593601, а залишок грошових коштів на ньому у сумі 1 426673,93 перерахувати на рахунок № 26008010015164 в ПАТ «Авант-Банк», МФО 380708.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну предмету позову, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та приймається судом.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

27.05.2015 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог з посиланням на ст.1075 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 188 Господарського процесуального кодексу України та Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, а саме, що вимога представника позивача Пасічник К.М. про виконання платіжного доручення №83 від 05.03.2015 року, розірвання договору та закриття рахунків не відповідає зазначеним вимогам, тому не була прийнята відповідачем ні як пропозиція/заява про розірвання договору, н як заява про закриття його рахунку. Щодо невиконання банком платіжного доручення №83 від 05.03.2015 року на суму 1 426 000,00 грн. відповідач зазначив, що строк останнього згідно п. 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку Укаїни від 21.01.2004 року № 22 - сплив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 року порушено провадження у справі №910/10407/15-г.

Ухвалою господарського суду міста від 05.06.2015 року відповідачу повернуто зустрічну позовну заяву на підставі п.п. 6, 4 ст. 63 ГПК України у зв'язку з не поданням заявником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі і доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою господарського суду міста від 17.06.2015 року відповідачу повторно повернуто зустрічну позовну заяву на підставі п. п. 6, 4 ст. 63 ГПК України у зв'язку з не поданням заявником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі і доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У судовому засіданні 17.06.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2015 року заперечував проти задоволення позовних вимог.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивачів, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи із наступного.

02.07.2014 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 46613 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого відповідач (далі за текстом договору Банк) відкрив позивачу (далі за текстом договору Клієнт) поточні рахунки у національній валюті № 26005019593601 і у іноземній валюті № 26004019593602 та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язався оплачувати послуги відповідача згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання відповідачем грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням позивача або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3).

За умовами договору позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України, отримувати грошові кошти готівкою з рахунку відповідно до чинного законодавства України та банківських правил (п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами банку час з 9-00 до 15-00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.3.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє протягом визначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору позивач зобов'язаний закрити рахунок, подавши відповідачу документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку позивача перед відповідачем по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку ( п. п. 8.1 - 8.3 договору).

15.07.2014 року сторони уклади додаткову угоду №1 до договору про зміну в тарифах комісійної винагороди по обслуговуванню юридичних осіб КБ у розмірі 0,05% від суми зарахування.

02.07.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS, згідно п. 1.1 якого банк (відповідач) підключає клієнта (позивача) до системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих у банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів системи FC BUSINESS, що впроваджені у банку.

Вказаний договір укладений з моменту його підписання сторонами та не може перевищувати строку дії договір на розрахунково-касове обслуговування № 46613 від 02.07.2014 (п. 8.1 -8.2 договору).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір на розрахунково-касове обслуговування № 46613 від 02.07.2014 є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом лютого-квітня 2015 року позивачем було ініційовано ряд платіжних доручень у національній валюті через рахунок позивача у банку з системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків на користь своїх контрагентів, що, зокрема, підтверджується, поданими Банку платіжними дорученнями № 43 від 03.02.2015 року на суму 8106,88грн., №51 від 06.02.2015 року на суму 35 000,00грн., №52 від 06.02.2015 року на суму 50 000,00грн., № 55 від 06.02.2015 року на суму 50 000,00грн., №64 від 10.02.2015 року на суму 15175,36 грн., № 65 від 10.02.2015 року на суму 5 575,06грн. та № 66 від 10.02.2015 року на суму 564,00грн., №67 від 16.02.2015 року на суму 550,99 грн., №68 від 16.02.2015року на суму 960,00 грн., №72 від 23.02.2015 року на суму 12 017,56грн., №73 від 23.02.2015 року на суму 7936,80 грн., № 74 від 27.02.2015 року на суму 11020,71грн., №75 від 27.02.2015 року на суму 6646,92грн., №76 від 27.02.2015 року на суму 564,00 грн., №77 від 27.02.2015 року на суму 12330,10 грн., №78 від 27.02.2015 року на суму 8325,54грн., №79 від 27.02.2015 року на суму 20000,00 грн., №80 від 27.02.2015 року на суму 10 000,00грн., №81 від 27.02.2015 року на суму 20 000,00 грн., на всього на загальну суму 274 773,92 грн. та платіжні доручення №83 від 05.03.2015 року і № 84 від 20.04.2015 року на суму 1 426 000,00 грн. про перерахування коштів з поточного рахунку на інший рахунок позивача у іншій фінансовій установі.

Наявність на рахунку позивача у банку коштів достатніх для виконання платіжних доручень підтверджується випискою з банку де зазначено, що станом на 04.03.2015 року залишок коштів на поточному рахунку у національній валюті № 26001195936001 складає 1426641,05грн.

Так, відповідно до п. 3.3.3 договору відповідач зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 15:00, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Згідно з вимогами чинного законодавства та умовами договору, Банк був зобов'язаний виконати надані позивачем платіжні доручення не пізніше наступного операційного дня після їх надходження.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач не виконав платіжне доручення позивача у встановлений строк.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, з наступними змінами та доповненнями,, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з п. 2.15 зазначеної Інструкції, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про повернення банком розрахункових документів позивача, поданих з використанням системи FC BUSINESS, із зазначенням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство.

Листи позивача, з наявними відмітками про отримання банком, за № 8 від 02.02.2015 року, №9 від 06.02.2015 року, № 12 від 16.02.2015 року, №13 від 16.02.2015 року та адвокатський запит представника позивача Пасічник К.М. від 20.02.2015 року до відповідача з вимогами роз'яснити причини систематичного невиконання платіжних доручень були фактично проігноровані банком. Листом від 26.02.2015 року за № 11-02/500/2910 останній лише повідомив, що готовий конструктивно вирішувати порушені позивачем питання, не відповівши по суті заявлених претензій.

У зв'язку з чим, позивач направив лист вимогу, рекомендованою поштою від 08.04.2015 року, щодо виконання платіжного доручення №83 від 05.03.2015 року, розірвання договору та закриття рахунків, що також залишила без відповіді Банку.

21.05.2015 року позивач додатково надав відповідачу заяву про закриття рахунку від 12.05. 2015 року, що отримана банком 21.05.2015 року за № 351, що також залишена без відповіді.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, перерахування коштів за наданими позивачем впродовж лютого-квітня 2015 року платіжними дорученнями не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстав не виконання перерахування, не надав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Укладаючи договір, позивач правомірно розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що систематичне безпідставне невиконання банком розрахункових документів є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та є істотним порушенням договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору № 3606 від 02.10.2012 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з пп. 20.6 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003, з наступними змінами та доповненнями, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України), а Банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Банку залишків коштів на рахунках позивача у Банку, що станом на 26.05.2015 року (виписка від 26.05.2015 року додана до відзиву на позовну заяву від 27.05.2015 року) залишок коштів на рахунку №26005019593601 становить 1 426 673,93 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 14 260,00 грн. В обґрунтування витрат долучив копії наступних документів: (оригінали представив у судовому засідання) - договір про надання правової допомоги №б/н від 20.02.2015р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №738 та платіжні доручення №8 від 20.03.2015 року, № 25 від 15.05.2015 року на загальну суму 14260,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що витрати по оплаті послуг адвоката підтверджено належними доказами, господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати в розмірі 14260,00 грн. згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 46613 від 02.07.2014 року, з наступними змінами та доповненнями, укладений Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації» та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хозлових, буд.15, код ЄДРПОУ 21709027) залишок коштів на рахунках Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації», відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", що станом на 26.05.2015 року складає 1 426 673 (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 93 коп. перерахувати на рахунок № 26008010015164 в ПАТ «Авант-Банк», МФО 380708.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь на користь Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд соціальної адаптації» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хозлових, буд.15, код ЄДРПОУ 21709027) 14260,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката та 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.06.2015 року.

Суддя Я.А. Карабань